УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 5/2010

Фільм

(Скачати весь номер: 5/2010 [PDF, 3 Mb])

   Текст: Анна Небеська, Київ

 

  

   Kochaj i tancz / Кохай і танцюй

   Польща, 2009, 123 хв.

   Режисер: Брюс Паррамор

 

   Польща досягла рівня Голлівуду у виробництві мелодрам (хоча режисер Брюс Паррамор – швейцарець за походженням, але з 2006 року працює в Польщі). Перед глядачем постає середньостатистична рожева мелодрама про двох молодих людей, яких поєднали танці.

    Сюжет побудований на протиставленні та гіперболізації. Вона – втілення порядку, зібраності, скромності. Він – навіжений, енергійний, надміру емоційний, творча особистість. І, звичайно, вони, як плюс і мінус, тягнуться один до одного.   Щодо кохання – то на перший погляд тут усе просто і знайомо. Але є певні цікавинки, що трохи відрізняють цей фільм від стандартних голлівудських мелодрам. Ханя не є стандартною занудою, що займається тільки своєю кар’єрою. Вона – натура артистична, і Войтек допомагає їй розбудити власну сутність, яка насправді у неї від батька. Матір Хані так само енергійна, але недостатньо, щоб знайти своє особисте щастя, і здається, що Ханя витіснила свою мистецьку частину, змусила себе бути інакшою, щоб не повторити долю матері. Вона знаходить собі нареченого, але той є наче уособленням її несправжності, того, ким вона намагається бути всупереч своїй природі.

   Ханя починає повертатися до себе самої з першої зустрічі з Войтеком, коли він з верхнього поверху будівлі падає в смітник, і віднаходить себе вже повністю під час двох танців з тим же Войтеком. Він наче провідник, як Вергілій для Данте, але не в пеклі, а в раю. А вона для нього – наче Беатріче, муза, що надихає на розвиток таланту, розбуджує пристрасті і бурхливі емоції, які допомагають йому вдосконалювати свою майстерність. Звичайно ж, у Войтека і Хані все закінчилося не так, як у Данте з Беатріче.

   Самі танці як окремий елемент дуже приваблюють у цьому фільмі. Хоча спочатку здається, що від танців залишили лише акробатичні трюки і фізичні вправи, особливо, коли на початку танцює один Войтек, але пізніше, коли актори танцюють в парі, іронічно-насмішкувате враження від фільму змінюється на захоплення. Отут-то і розкриваються всі емоції, всі відчуття і стосунки, які ця мелодрама однією мовою і жестами, певно, не передала б. Тут і ніжно-романтичний танець ближчого знайомства і закохування, і пристрасний танець щирого і палкого кохання, і печально-сумний танець на даху (хоча він вийшов дещо недолугим у плані заміни слів на па) і, звичайно, патетично-поривчастий танець образи й болю. Всі вони додають емоційності фільму і необхідної пристрасності, що виокремлює „Кохай і танцюй“ з-посеред інших мелодрам. До того ж, поціновувачі танцю і музики впізнають у фільмі знайомі давні композиції – як романтичні, так і танцювально-запальні.

   Після перегляду навряд чи в когось не з’явиться бажання піти й потанцювати так само пристрасно і чарівно. Принаймні в мене воно й досі не зникло. Тож до перегляду рекомендую!  

Український журнал