УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 6/2010

Андрій Портнов: „В Україні взагалі не було дискусії над тим, як ми розуміємо геноцид“

(Скачати весь номер: 6/2010 [PDF, 2.6 Mb])

   Спілкувався: Ігор Ісаєв, Варшава

 

   Масовий голод 1930-х років у СРСР став предметом обговорення Парламентської Асамблея Ради Європи. В остаточному варіанті резолюції, яку було ухвалено 28 квітня, біля слова „Голодомор“ так і не з’явилося визначення „геноцид“. Напередодні президент України Віктор Янукович, виступаючи в ПАРЄ, заявив, що Голодомор був трагедією не лише українського народу, а й інших народів СРСР. З якими проблемами стикаються науковці у дискусії про Голодомор – розмовляємо з істориком Андрієм Портновим, головним редактором часопису „Україна модерна“.

 

 

Чи не дублюють рішення різних міжнародних організацій, що стосуються Голодомору, одне одного?

Існують тексти різних організацій щодо Голодомору. Є текст ООН, є текст ЮНЕСКО, є текст Європарламенту – вони всі дуже подібні. Вони визнають факт смерті мільйонів людей внаслідок злочинної політики сталінського керівництва, і вони всі як один більш-менш делікатно обходять питання того, чи був Голодомор геноцидом українського народу. Великої різниці поміж цими документами немає. Нове в Страсбурзі було лише те, що Янукович як президент України, на відміну від Ющенка, не просив визнати Голодомор геноцидом, а приїхав і – навпаки – просив цього не робити. Вийшло так, що депутати не просто прийняли резолюцію, яку вони й так би прийняли, а вони до того ж зробили крок назустріч побажанням чинного президента України.

 

Але ж це питання обговорювалося на комітетах ПАРЄ?

Правдою є також те, що Росія лобіювала саме той текст, який ми маємо – зі зрозумілих причин. Також можна поставити запитання українській делегації: чому вона виявилася настільки неефективною в захисті власного інтересу? По-перше, не було єдності всередині самої делегації, а, по-друге, наукове питання про те, як класифікувати Голодомор – це серйозна проблема. Є поважні думки американських, італійських, німецьких та інших науковців, які вважають, що це був геноцид; є також не менш серйозні думки про те, що це не був геноцид. Насправді однозначної позиції немає. Тому коли європейські й інші структури приймають такі невизначені рішення, які не дають події юридичної кваліфікації, вони де-факто реагують на відсутність однозначної позиції і в Україні, і в наукових колах.

 

Яка дискусія щодо Голодомору відбулася в Україні за часів президента Ющенка?

Звичайно, відбулося значне зрушення й було проведено чимало заходів. Проте, на мою думку, ці заходи все ж були недостатніми. Повноцінної дискусії про те, як кваліфікувати події 1932–33 рр., не відбулося. Хоча Ющенко зробив цю тему центральною темою своєї історичної політики. Проте це різні речі: зробити центральну тему й провести дискусію. Дискусія мала обмежений ефект і простір, що теж відбилося на рішення в Страсбурзі.

 

Чи є можливим скасування постанови, чинної всередині України, про те, що Голодомор є геноцидом?

Звичайно, завжди можна закон змінити чи прийняти до нього поправку. Проте я не думаю, що Голодомор є однією з основних тем для Партії регіонів – навіть у контексті історичної політики: для них зараз набагато важливішою є Велика Вітчизняна війна і День перемоги.

 

Це в травні – а що буде в листопаді?

Цього не можна спрогнозувати, треба лише почекати й побачити.

 

Як мені здається, у Європі останнім часом є модним говорити про геноцид. Сребреніца в Боснії, польська Катинь... Чи Україна за Ющенка теж захотіла вписатися в загальноєвропейський сезон моди знищуваних народів, чи існують для того об’єктивні причини?

Безумовно, це також мода. Проте в сучасній європейській науковій і юридичній літературі існує чимало визначень геноциду. Серед них є й такі, під які Голодомор ідеально підпадає. Але якщо виходити з визначення геноциду в Конвенції ООН 1948 р., – на мій погляд, недосконалого, – то Голодомор під нього не підходить або підходить зі значним натягуванням. Питання в тому, яким визначенням треба користуватися. В Україні взагалі не було дискусії над тим, що ми розуміємо під поняттям „геноцид“. Крім того, можна знайти аргументи стосовно того, що важливою частиною Голодомору була політика з антиукраїнською, а не антисоціальною складовою. Проте до цього додаються й інші складові, що теж були істотними в політиці Голодомору. Якраз на ці теми й треба було проводити дискусію.

 

 

Український журнал