УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 7/2010

Згортання демократії?

(Скачати весь номер: 7/2010 [PDF, 2.4 Mb])

   Текст: Петро Андрусечко, Київ

 

   Лише у червні, відвідавши Київ двічі, я став свідком чотирьох акцій проти влади. Дві з них завершилися застосуванням спеціальних відділів міліції „Беркут“. Складається враження, що влада не забула акції „Україна без Кучми“ чи „Повстань, Україно!“, а представники правоохоронних органів тільки і чекають нагоди, аби застосувати тверді методи. Нагадаємо, що у травні в одному з київських відділів міліції загинув 19-річний студент.

 

 

   У той час, коли західні публіцисти аналізують дії української влади, акцентуючи увагу на її прагматизмі, виправдовуючи нагальністю економічних реформ, виявляється, що „реформування“ зачіпає не лише економічні питання, але й свободи, завойовані у 2004 році.

   Ніби немає нічого нового у тому, що влада говорить одне, а робить інше. Але події останніх тижнів показують, що є усі підстави вважати, що демократичні свободи в Україні можуть згорнути.

   З одного боку, мало не щоденно президент і його уряд згадують про захист свободи слова. При цьому, президентська охорона чіпляється до журналістів в ході їх роботи. Служба безпеки, у свою чергу, так перейнялася охороною демократичних свобод, що розпочала превентивні розмови з непокірними представниками медіа, опозиціонерами, та навіть ректором Католицького Університету у Львові. Варто так само додати, що головою СБУ є Валерій Хорошковський – власник медіахолдингу, до якого входять телеканали, зокрема „Інтер“. Які ж тоді справжні наміри влади?

 

 

   Конфлікт інтересів

   Приклад Хорошковського ідеально ілюструє, в чому полягає конфлікт інтересів. Магнат, який контролює вагому частку українського медіапростору, стає шефом спецслужб, які покликані охороняти інтереси держави. Політик натомість не бачить у цьому нічого суперечливого. Втім, можна уявити, що вплинуло на вибір кандидатури Хорошковського, і яка ціна цього призначення. Віддаючи до рук бізнесмена апарат СБУ, президент дав йому зелене світло у контролюванні українського медіапростору.

   Але поява Хорошковського в СБУ не була несподіванкою. Свого часуйого привів туди Віктор Ющенко. Схожим чином виглядала справа навколо фірми „РосУкрЕнерго“, співвласником якої є Дмитро Фірташ. Є підстави вважати, що Фірташ користувався підтримкою колишнього президента, якщо врахувати такий невигідний варіант постачань газу, який запропонувала „РосУкрЕнерго“. В інших країнах подібні схеми напевне викликали б зацікавлення спецслужб та прокуратури.

   „Відокремлення бізнесу від влади“ та „Злодіям – тюрми!“ – одні з найбільш популярних гасел Майдану. Не буде перебільшенням сказати, що помаранчеві не доклали бодай мінімальних зусиль, щоб обмежити вплив бізнесу на політику. Навпаки, на виборах 2006 і 2007 років кількість представників великого бізнесу у лавах парламенту зросла. Ющенко і весь помаранчевий табір здійснили приватизацію всієї української держави, віддавши її у довготермінову оренду представникам великих бізнес-груп. Як наслідок, у лютому 2010 року у сумнівному тендері виграла найсильніша компанія з „дуже обмеженою відповідальністю“ – Партія регіонів. Черга за „злиттям“, – поглинанням слабших „акціонерних товариств“. Нещодавно міноритарний акціонер – засновник „Народної Самооборони“ Давид Жванія створив нове ТОВ – „Право вибору“, яке увійде до коаліції.

   Тепер, безперечно, можна довго і емоційно згадувати про шахраїв, які занапастили власні гасла та виборців, але, як слушно зауважив відомий журналіст Віталій Портніков, ми всі винні! Адже ніхто з виборців не взяв відповідальність за власний вибір: депутатів з сумнівними людськими якостями у парламенті виявилося чимало. Давид Жванія виявився типовим представником широкого класу українського політикуму, який об’єднує насамперед власний інтерес. На одному з ток-шоу Жванія виразив занепокоєння щодо обмеження свобод у Грузії, „вбивством політичних в’язнів“ режимом Саакашвілі. Але народного депутата України нелякають авторитарні замашки нової влади, до якої він приєднався. Якось забувається, що Давид Жванія був одним із близьких соратників Ющенка, фінансистом „Нашої України“ (а також радником Саакашвілі). Сьогодні зрозуміло, що його тогочасні проекти обумовлені економічним розрахунком або захистом власних інтересів. (Жванія не самотній у своїх ідеях.) Що поробиш, бізнес є бізнес, він не знає сентиментів.

 

 

   Злодіям – тюрми!

   Можна сказати, що нинішня влада взялася виконувати гасла Майдану. До прокуратури з’являлася вже Юлія Тимошенко, але першим сів за ґрати екс-голова Державної митної служби Анатолій Макаренко, який у 2009 році за дорученням уряду Тимошенко розмитнив газ „РосУкрЕнерго“. Компанія Фірташа стала тоді боржником „Газпрому“, а російська сторона передала право на претензії Україні. Представники Партії регіонів аргументують, що газ знаходився у приватній власності, оскільки претензії, передані Росією, не були підтвердженні судовим рішенням.

   Печерський суд постановив арештувати на два місяці колишнього керівника митниці. Серед аргументів – вердикт Арбітражного суду у Стокгольмі, за яким „РосУкрЕнерго“ належить газ, конфіскований урядом, плюс відшкодування. Цікаво, що Печерський суд використав вердикт Стокгольмського суду, не маючи, скоріше за все, повного тексту постанови. Однак ще цікавіше – Україну у Швеції представляв міністр Юрій Бойко. А проблема в тому, що міністр раніше був членом управлінських структур „РосУкрЕнерго“, і його вважають людиною, яка належить до так званої групи Фірташа (зрештою, як і Хорошковський).

   Отже, знову „конфлікт інтересів“. У цій ситуації принципово важливо, кого в дійсності представляв Бойко, і чи все зробила українська держава (в тому числі, чи надала повну інформацію) для захисту власних інтересів. Звичайно, право власності, яке відображене в українській Конституції, і на яке покликаються представники Партії регіонів, є надзвичайно важливим. Хоча б з точки зору інвестиційної привабливості. Однак не менш важливим є захист інтересів держави. А в цьому випадку складається враження, що норми Конституції та права трактуються доволі вибірково. Причина, на жаль, у згадуваному перетинанні бізнесу та влади, а також у несправній судовій системі (корумпованій та підпорядкованій політичним силам).

 

 

   Коротка пам‘ять

   Партії регіонів варто пам’ятати, що вона прийшла до влади завдяки демократичним свободам, які вона використовувала, будучи в опозиції. Як зазначає політолог Тарас Березовець: „Ніщо не вічне – ані влада, ані опозиція“. Хіба що в планах Партії регіонів „гарантувати“ собі вічне панування. Напередодні Дня Конституції до „Української правди“ потрапила інформація про плани президента Януковича щодо зміни Конституції. Ідею обговорюють вже довший час, особливо у світлі розширення коаліції за рахунок „тушок“. Для зміни Конституції потрібно 300депутатів. Вважається, що бракує від 30 до 40 голосів. Питання у тому, чи зміни Конституції мають тільки зміцнити інститут президента з метою правильного функціонування влади в умовах демократії. На жаль, деякі дії влади породжують певні сумніви.

   Схожі побоювання викликають зміни до законодавства напередодні місцевих виборів, які ймовірно відбудуться восени цього року. З’явилася пропозиція, аби у виборах могли брати участь лише політичні партії, а не виборчі блоки. А у виборчих округах стартуватимуть тільки ті партійні осередки, які отримали реєстрацію за рік перед датою виборів. Це наступний удар по опозиційних силах. Видно, теперішні урядовці з Грушевського та Банкової забувають, що витіснення опозиції з нормального політичного простору може перенести політичну боротьбу на вулицю.

 

Український журнал