УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 9/2010

Російська військова міфологія

(Скачати весь номер: 9/2010 [PDF, 2.2 Mb])

   Текст: Михайло Самусь, Прага

 

   Минуло два роки після російсько-грузинської війни. Безумовно, росіяни дуже пишаються своєю „перемогою над агресором“. І готові повторити цю операцію ще десь на пострадняському просторі. Втім, здається, неоімперські мрії наштовхуються на сувору правду життя. Російська армія продовжує деградувати і не можуть цьому зарадити ні нафтодолари, ні Медвєдєв-Путін, ні чергова військова реформа.    Саме „перемога“ у війні з Грузією показала, що російська армія за останні 20 років, тобто після розпаду СРСР, насправді, зовсім не змінилась. Ті ж радянські танки, бронетранспортери, БМП і літаки. Той же архаїчний зв‘язок, відсутність сучасної розвідки та системи управління. І якраз після подій серпня 2008 року керівництво Росії прийняло рішення провести радикальне реформування збройних сил, або як тоді казали, „надати армії нове обличчя“. Нині вже російські експерти провели попередні оцінки цього „нового обличчя“ і зробили свої висновки.

 

 

   Нове обличчя беззубої армії

   Війна з Грузією була фактично використана керівництвом Міноборони РФ як привід для повернення до старої (призовної)системи комплектування і відмови від переходу на контрактну армію. Одночасно було вирішено різко скоротити чисельність офіцерського складу і перевести всіх прапорщиків (мічманів) на посади сержантського (старшинського) складу. На кінець 2008 року у ЗС Росії проходили службу 315 тис. офіцерів, тобто 28% від загальної чисельності 1,13 млн. військовослужбовців російської армії. Кількість прапорщиків та мічманів становила 140 тисяч, тобто близько 12% числа військовослужбовців.Спочатку вирішили скоротити до 2012 року чисельність офіцерів до 150 тисяч. Пізніше процес прискорили, що призвело до виведення за штат 40 тисячі офіцерів, яких не змогли звільнити через нездатність забезпечити їх належним житлом.

   Апогею ситуація зі скороченням офіцерів досягла у середині 2009 року, коли потрібно було забезпечити посадами випускників військових навчальних закладів. В результаті молодих лейтенантів поставили на сержантські посади. Аналогічна ситуація складається і з випускниками 2010 року, коли під загрозою опинилася вся система військової освіти. В ході липневих навчань „Схід 2010“ ці проблеми показали себе у всій красі. Як повідомляли російські ЗМІ з посиланням на офіцерів, що брали участь у навчаннях, недостача офіцерських кадрів та служб забезпечення призвели до того, що частина військ взагалі фізично не змогли прибути на полігон для відпрацювання навчальних завдань. Більш того, за словами російських військових, у серпні ц.р. у бригади надійдуть нові штати, які передбачають подальше скорочення офіцерів.

   Не краща ситуація у ключовій сфері розвитку російської армії – технічній оснащеності військ. За деякими оцінками, на сьогоднішній день частка сучасних озброєнь в російській армії складає від сили 5 %. Про це, зокрема, свідчать підсумки військових навчань „Захід-2009“ та „Схід-2010“, у ході яких традиційно використовувалась військова техніка 1970-1980-х років.

   За даними російських військових експертів, у 2004-2010 рр. збройні сили Росії закупили 36 міжконтинентальних балістичних ракет „Тополь-М“, два дивізіони тактичних ракет „Іскандер“, два дивізіони зенітно-ракетних комплексів С-400, 150 танків Т-90, 700 бойових броньованих машин, 20 самохідних артилерійських установок, стратегічний бомбардувальник Ту-160, три фронтові бомбардувальники Су-34, 30 вертольотів, дизельний підводний човен, два кораблі типу корвет, 13 малих кораблів і допоміжних суден. На перший погляд, особливо, у порівнянні з „інтенсивністю“ переоснащення української армії, збройні сили РФ отримують достатньо нової техніки. Але, насправді, переважна більшість цієї „нової“ техніки – це все ті ж зразки 70-80-х рр. з незначною модернізацією. При цьому, такі темпи поставок військової техніки дозволять провести повне переозброєння російського війська за 30-50 років, що фактично перевищує терміни експлуатації самої техніки.

 

 

   Старий паровоз російського ОПК

   Більше того, все говорить про те, що російський оборонно-промисловий комплекс вже видавив з себе останні радянські соки і просто не може запропонувати новітню конкурентноздатну техніку за прийнятну ціну і в потрібні терміни.

   Останні повідомлення про те, що Міноборони РФ збирається закуповувати у Франції чотири десантні вертольтоносці типу „Містраль“, у Німеччині підводні човни та броню для бронетехніки, в Ізраїлі – безпілотні літальні апарати, в Італії– бронетранспортери, свідчать, що оборонна промисловість Росії цю продукцію випускати не може. Не кажучи вже про високотехнологічні системи у сфері управління, зв‘язку та розвідки. І ніякими грошима тут вже не допоможеш.

   Міноборони РФ оцінило потреби в реалізації державної програми розвитку озброєнь на період 2011-2020 рр. у 36 трлн руб (це близько 1 трлн євро). Щоправда, російський уряд вважає, що військовим цілком буде достатньо 13 трлн рублів. Генерали ж кажуть, що 13 трлн рублів вистачить лише на стратегічні ядерні сили, протиповітряну оборону і авіацію. Для того, щоб забезпечити сухопутні війська, потрібно ще 15 трлн руб. А щоб забезпечити розвиток кораблебудування та космічного угруповання необхідно ще 8 трлн руб.

   „Жадібність“ уряду Росії можна зрозуміти. Мабуть, урядові чиновники почитали звіти Рахункової палати РФ про виконання оборонного замовлення за 2009 р. і вирі-шили, що так просто розкидатися трильйонами не варто. Ось деякі цифри зі згаданого звіту: держоборонзамовлення на 2009 р. Міноборони Росії за кількістю завдань (у номенклатурі науково-дослідних та дослідницько-конструкторських робіт) було виконано на 41,9 %, а за обсягом робіт – на 64,9 %. Найнижчими показниками відзначилось виконання державного оборонного замовлення з фундаментальних, прогнозних і пошукових досліджень в інтересах оборони та безпеки країни. Відповідні показники склали лише 14,3 і 48,3 %. Може й дійсно, краще за 2 млрд євро купити чотири „Містралі“ у Франції, аніж витрачати трильйони на підтримку „холостого“ ходу російської „оборонки“?

   До речі, саме ці дані дозволяють полегшено зітхнути Україні, яка тепер буде терпіти Чорноморський флот Росії у Севастополі до 2042 року. Як свідчать всі розрахунки, у дуже недалекому майбутньому у Севастопольській базі будуть стояти музейні експонати, які мають досить віддалене відношення до сучасних бойових кораблів. У всякому разі військової небезпеки від ЧФ РФ для України буде небагато. За оцінкою російських експертів, які аналізували стан угрупування ЧФ РФ, вже до 2015 р. з кораблів, що базуються в Севастополі, залишиться єдиний підводний човен „Алроса“, 2 малі ракетні кораблі проекту 1239, 3 або 4 ракетні катери пр.1241 і 2-3 великі десантні кораблі. Російські аналітики однозначно кажуть – нових кораблів наЧФ РФ буде мало. За найоптимістичнішими розрахунками, якщо на ЧФ РФ будуть сконцентровані усі (!) зусилля російського неатомного кораблебудування, до 2015 р.ЧФ РФ може отримати максимум 3 дизельні підводні човни проекту 677 і 3 корвети пр. 20380. Також можливе надходження єдиного фрегату проекту 22350. Але цеж кораблі для всіх чотирьох флотів ВМФ РФ, які перебувають у ненабагато кращому стані ніж Чорноморський флот. Чи може Росія буде забезпечувати тільки ЧФ РФ?

 

 

   „Тепер ми всі солдати“

   Реформування будь-якої сучасної армії, як правило, передбачає підвищення високотехнологічної компоненти з одночасним скороченням кількості війська. Адже, сучасні системи розвідки, зв‘язку, управління, а також озброєння дозволяють

суттєво знизити навантаження на безпосереднього виконавця найважчої військової роботи – солдата.

   Але, у російських військових стратегів свій підхід до цього питання. Чого тільки вартує оголошення про відмову від переходу на контракту службу і збільшення призову. Начальник Генерального штабу збройних сил Росії Микола Макаров заявив нещодавно: „Ми не переходимо на контрактну основу. Більш того, призов ми збільшуємо, а контрактну частину зменшуємо“.

   Як пояснюють російські військові експерти, перехід від призовної до контрактної армії у російських реаліях проявив три фундаментальні проблеми. По-перше, фінансову. Контрактна армія виявилась набагато дорожчою, бо приваблювання людей на важку та небезпечну військову службу вимагає запропонувати їй відповідну зарплату та соціальні пільги. Звичайно, призовну „безкоштовну“ молодь забирати у солдати набагато дешевше. По-друге, проблему підготовки особового складу. Перетворення російського добровольця у дисциплінованого і професійного солдата виявилось важкою справою. Це вимагає ефективних механізмів виховання і навчання, а також морально-психологічної підготовки. Очевидно, що такої системи в російській армії поки що немає.

   По-третє, проблему наявності резервів. Для неоімперської Росії з континентальним розташуванням та архаічними поглядами на ведення бойових дій потрібні величезні мобілізаційні резерви. Майже як напередодні Першої чи Другої світових воєн - для розгортання масової армії на випадок великомасштабного конфлікту.

   Тому, Міноборони РФ вирішило створити „нове обличчя“ армії за такою схемою – солдат – призовник, сержант – контрактник. Замість колишніх частин, укомплектованих тільки контрактниками, частини з „новим обличчям“ повинні мати змішаний склад з рядових-призовників і сержантів-контрактників. Контрактниками повністю будуть також комплектуватися деякі елітні сили на кшталт Повітряно-десантних військ. Загальна кількість військовослужбовців за контрактом (в основному сержантів), оцінюється в 250 тис. чоловік.

   Такі новаторські кроки російського військового керівництва цілком прогнозовано призвели до збільшення кількості призовників. Що, звісно, не дуже подобається молоді. Але, іншого виходу у росіян не має. Як кажуть, любиш кататись – люби і санчата возити. Тобто, якщо подобається тобі „відродження Великої Росії“ та її „глобальної ролі у світі“, не треба тоді скаржитись, що тебе забирають на військову службу. Така вже доля всіх „неоімперіалістів“. Особливо, у країні, яка полюбляє економити на власних громадянах. Ось чудова ілюстрація з навчань „Схід-2010“. У пресу потрапили повідомлення про жахливі побутові умови військових у ході навчань. Солдати страждали від вошей, корости та дизентерії. Не вистачало харчів та питної води. Коментарі, здається, не потрібні. Як кажуть російські незалежні експерти, перспективи військової реформи, яка проводиться міністром оборони Анатолієм Сердюковим, оцінити вкрай важко, зважаючи на збільшення потоку негативних наслідків. Про це, зокрема, свідчать результати проведеного російським Центром суспільно-політичних ініціатив опитування 2518 осіб, у тому числі 1694 військовослужбовців, в дев’яти містах Російської Федерації: у Волгограді, Калінінграді, Кемерові, Москві, Мурманську, Новосибірську, Рязані, Санкт-Петербурзі та Хабаровську. Так, на думку 61 %опитаних, в результаті проведених реформ погіршилася вся система управління військами. 64 % респондентів вважають, що формування „нового обличчя“ збройних сил привело до серйозного зниження їх статусу у суспільстві. 32 % опитаних не впевнені в тому, що при реалізації військової реформи будуть дотримані їх права при отриманні житла, пенсій і різних допомог; 23 % – при працевлаштуванні, 8 % – при медичному обслуговуванні.

 

Український журнал