Ukraiński Żurnal - 11/2010

Про півметрові бюлетені та інше

(Скачати весь номер: 11/2010 [PDF, 2.5 Mb])

   текcт: Петро Андрусечко, Познань

 

   Україна пережила чергові вибори. Цього разу – місцеві. У демократичних країнах їх вважають найважливішими з огляду на засади функціонування громадянського суспільства. Адже саме місцева влада відповідає за локальне середовище громадян. Україні до справжнього самоврядування наразі дуже далеко.

 

   Свого часу територіально-адміністративна реформа помаранчевих завершилася, навіть не розпочавшись. Сьогодні знову заговорили про реформування. Однак останні вибори спонукають обережніше придивитися до намірів сьогоднішніх реформаторів. Адже ніхто не дасть гарантії, що нова адміністративна система функціонуватиме у правовому полі.

   Здається, усі ми звикли, що кожні вибори в Україні несуть напругу і конфліктність. Так було і 31 жовтня 2010 року. Хід виборчої кампанії визначили заздалегідь. Зокрема, новий Закон „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів № 2487-VI“ від 10 липня 2010 року запровадив змішану систему виборів до обласних, районних, міських, районних у місті рад. Істотно змінилася процедура висування кандидатів. Це право отримали лише політичні партії. Фактично, вибори сильно заполітизували, а громадян позбавили права висувати кандидатів на підставі суспільних ініціатив. Змінено також засади формування виборчих комісій. Згідно з новим законом, склад комісій формують лише партії, які входять до парламенту. Для решти політичних сил зарезервували максимально 1/6 місць складу комісії. Специфічним є розподіл місць у Територіальних виборчих комісіях: усі парламентські фракції отримали правовисувати по три кандидатури. Наприклад, по троє претендентів мали Партія регіонів, КПУ, Народна партія тощо. Натомість блоки, репрезентовані у парламенті, також висували по три особи, хоча ці утворення є багатопартійними. Мало того, закон заборонив виборчим блокам стартувати у виборах. Саме тому замість БЮТу навибори пішла партія „Батьківщина“. На думку експертів, ідея в цілому непогана, однак її потрібно втілювати в інших умовах, а не напередодні виборів. Отже, законодавство заплутало і без того неоднозначний хід виборчого процесу.

   Зрештою, новий закон підкріпили владними виборчими технологіями. Наприклад, траплялися випадки відмови реєстрації кандидатів від опозиційних партій. Посилився адмінресурс. Крім того, погрожували кандидатам від „Батьківщини“, подекуди використовуючи силові структури. Це можна оцінити як переслідування кандидатів від опозиції. Наприклад, на початку жовтня 2010 року у Криму заарештували деяких голів місцевих рад, які планували виставити свої кандидатури на виборах. Більшетого, Комітет Виборців України зафіксував технології створення партій-клонів. Найбільше це торкнулося „Батьківщини“. У деяких регіональних партійних осередках владу переймали нелегально, а узурпатори намагались реєструвати свої списки кандидатів на вибори.

   Відмічено також, що уряд України створював перешкоди для участі міжнародних спостерігачів. В підсумку, вони приїхали, але дуже нечисельна група. Перед виборами експерти звертали увагу на кілька особливо „гарячих“ точок на виборчій карті України. Серед них і Львів, куди потрапили міжнародні спостерігачі з Польщі.

 

 

   Вибори у Львові

   Вибори у Львові відбувалися у дуже напруженій атмосфері. Вже відкриття виборчих комісій обіцяло, що день буде довгим. 31 жовтня, о 2 годині ночі, Львівський суд прийняв рішення викреслити з виборчих списків тих кандидатів від „Батьківщини“, яких призначили „узурпатори“ (сама „Батьківщина“ визнала їх фальшивими). Через це Територіальна Комісія не встигла вчасно повідомити всіміські комісії і голосування почалося до того, як завірили печатками усі виправлені бюлетені (за законом бюлетені, що не мали відповідної печатки, але опущені в урну, вважалися недійсними. Однак на ділі рішення вважати чи не вважати дійсним такий бюлетень деякі комісії приймали самостійно).

   Їздячи по комісіях, можна було побачити багато цікавого. Наприклад, поодинокі спроби винесення бюлетенів. На одній дільниці член комісії не підписав бюлетені, видані для голосування, тому їх визнали недійсними. В усіх порушеннях спостерігачі від партій та медіа реагували дуже оперативно. Однак проблемою виявилася складність виборчої системи, причому як для виборців, так і для членів комісій. У Львові, наприклад, виборець отримував на руки п’ять бюлетенів з різними списками. Не дивно, що дехто з виборців не захотів заповняти півметрові рулони. Утворювалися масові черги, люди заповнювали бюлетені поза кабінами.

   Після закриття дільниць о 22 годині розпочався копіткий і складний процес підрахунку голосів. Наприклад, у комісії, де довелось бути мені, проблеми почалися, коли спостерігачі від партій звернули увагу, що існує розбіжність між кількістю бюлетенів (отриманих від Територіальної Комісії; виданих згідно з протоколом; яких не видали взагалі). Спочатку різниця становила 23 бюлетені з близько 1600. Вирішили відкрити опечатані пачки з погашеними вже бюлетенями і перерахувати їх знову. Після перерахунку виявилося, що кількість усіх бюлетенів співпадає. Однак кілька годин пішли намарно. В підсумку, до 5 години ранку встигли підрахувати дані лише одного з 5 списків, які отримали виборці. Промовистою була кількість недійсних бюлетенів (тобто зіпсутих, невірно заповнених, пошкоджених) та голосів „проти усіх“.

 

 

   Вкрадені голоси

   Схожі проблеми відбувалися у багатьох регіонах. Запекла боротьба йшла за посаду мера Харкова між кандидатом „Батьківщини“ Арсеном Аваковим та представником Партії регіонів, неоднозначним Геннадієм Кернесом. Передвиборчі дослідження віддавали шанси на перемогу Авакову, що всіляко псувало настрій регіоналам. Еxit-poll показав перевагу Авакова у 3 %. Голоси підраховували кілька днів, однак у підсумку виграв Кернес з перевагою у 1,37 %. Аваков стверджує, що його голосивкрали. За ним – комуністи: наполягають на перерахунку усіх бюлетенів для голосування у Криму. Ще перед виборами лідер кримської Компартії Леонід Грач звинувачував Партію регіонів у виборчих маніпуляціях на півострові. Доволі дивно, адже КПУ досі є членом коаліції Партії регіонів. А Сергій Тігіпко слабкий результатсвоєї „Сильної України“ пояснює тим, що він „працює в уряді Азарова“.

   Цікаво й те, що за тиждень після виборів офіційні результати ще не оприлюднені… Підсумовуючи, варто згадати про ще один аспект цієї кампанії – найнижчу явку з часів незалежності – 50–55 %. Кількість розчарованих зростає (вони або не йдуть на вибори, або голосують проти усіх, останніх близько 7 %). По-друге, попри перемогу Партії регіонів її перевага значно менша, ніж та, на яку розрахували лідери. Схоже, вибори стали успіхом передусім для партії „Свобода“. Однак критики вказують, що „Свободі“ певним чином допомогла влада, якій вигідно мати таку опозицію. Втрати відчула „Батьківщина“ Юлії Тимошенко, що є результатом як розчарування виборців, так і дій влади проти неї.

   Незабаром може виявитися, що жовтневі вибори були лише прелюдією до майбутніх парламентських виборів. На думку експертів, вони можуть відбутися вже у березні наступного року.