Ukraiński Żurnal - 11/2010
Стурбованість видавців
(Скачати весь номер: 11/2010 [PDF, 2.5 Mb])текст: Оксана Щур, Київ
У західному світі електронна книга з розряду новинок стає атрибутом повсякденності. В Україні, як відомо, авторське право в мережі Інтернет є однією з недостатньо внормованих сфер. Існують безкоштовні електронні ресурси, а також сайти, де електронну книжку можна придбати. Взаємодія авторів, видавців, власників та користувачів базується здебільшого на етиці й моралі. Широкого розголосу порушення прав не набуває: в більшості випадків усе вирішується мирно. Безкоштовно читають художню і наукову літературу, а купують реферати та дипломні. Отак і живемо.
Але нещодавно в Книжковій палаті України було вирішено створити фонд електронних оригінал-макетів друкованих видань. Якщо раніше видавництво зобов’язували надати певну кількість примірників для цієї державної установи, тотепер потрібно буде додавати ще й електронну версію. Про це видавцям повідомили у відповідному інформаційному листі. І хоча зараз така вказівка має лише статус пропозиції щодо внесення відповідних змін у законодавство України (зокрема в Закони України „Про обов’язковий примірник документів“ та „Про авторське право і суміжні права“), проте деяким видавцям вона вже видається загрозливою.
„©Copyright в епоху електронних книжок“
Таким чином, виникла ідея фахової дискусії серед людей, які займаються книговиданням в Україні. Обговорення „© Copyright в епоху електронних книжок“ відбулося 7 жовтня у київській книгарні „Є“. І хоча напередодні заходу представники Книжкової палати рекомендували скасувати дискусію, проте організаторів та учасників це не зупинило. Участь в обговоренні нагальних проблем взяли: Анетта Антоненко („Кальварія“), Елеонора Симонова („Нора-друк“), Володимир Брискін („Теза“), Андрій Мокроусов („Критика“), Володимир Самойленко („Ніка-центр“), Олена Мовчан („Грані-Т“), Сергій Удовік („Ваклер“), Олексій Авраменко (проект „BOOK LAND“), Ярослава Сошинська (Українська бібліотечна асоціація) та інші.Представників українських видавництв найбільше турбує проблема несанкціонованого доступу до електронних версій оригінал-макетів. Адже якщо фонд макетів книжок буде представлено не як фізичний склад носіїв із записаними на них файлами, а як електронну базу даних, то за бажання фахівець з інформаційних технологій зможе отримати доступ до цього єдиного ресурсу – й викачати звідти максимум інформації. А якщо ще й викладе отримане у вільний інтернет-доступ – то продажі видань автоматично знизяться: хто буде купувати книжку, маючи безкоштовний онлайн-доступ до її тексту? Ще однією шкодою для видавця є поява піратських видань: маючи оригінал-макет, видрукувати наклад нескладно, а економіяна верстальниках, редакторах, дизайнерах – значна.
Піратство для сфери
українського книжкового
бізнесу не загроза
Створення тимчасових копій книжки, яка існує в електронному форматі текстового файлу чи макету, та використання їх із некомерційною метою подібне до роботи з паперовим примірником. Раніше книжку, за яку сплатили певну суму лише раз, також можна було прочитати у бібліотеці, позичити в знайомих і навіть скопіювати на ксероксі чи сканері. Однак проти існування читальних залів ніхто, здається, не заперечував. Зрештою, причиною користування книжкою у бібліотеці є не лише та, що в наш час видань не накупуєшся, а ще й невеликі наклади і нечасті перевидання: іноді зручніше придбати книжку, але ж ніде. В цьому контексті доречно згадати й про споживача з периферії, доступ якого до асортименту провідних книгарень обмежений.
Якщо ж користувач купує диск із електронним варіантом книжки, файли на якому захищені від копіювання, то йому автоматично менш зручно користуватися таким продуктом: треба берегти диск від пошкоджень, щоразу вставляти його у дисковод для зчитування, а у випадку, якщо раптом захочеться поїхати з ноутбуком у відрядження чи відпустку й там насолоджуватися текстом, то диск доведеться брати з собою. Втім, для фонду Книжкової палати України такий варіант, за словами учасника зазначеної дискусії Антона Санченка, цілком згодився би: хоча будь-який захист можна зламати, проте професіоналів у цій сфері не так уже й багато, а українське книговидання не таке вже й прибуткове, щоб їх зацікавити.
Справді: спровокувати зростання рівня піратства у сфері українського книжкового бізнесу досить складно. Принаймні сьогодні на друкованих виданнях заробити значні кошти непросто – навіть якщо зекономити на більшості учасників процесу. І хоча всім відомо про піратське видання „Вибраного“ Ліни Костенко, проте цей випадок– поодинокий і спровокований не прагненням споживача зекономити, а відсутністю „ліцензійної“ альтернативи на ринку. І хоча побутує думка, ніби насправді накладидеяких книжок значно більші, ніж зазначено у вихідних даних, проте прецеденти крадіжки оригінал-макетів одними видавцями в інших поки що невідомі.
Як розробити ефективні
механізми захисту?
Видавці хочуть хоча б мінімального матеріального відшкодування – і їх можна зрозуміти. Адже, на відміну від подібних інституцій на Заході, держава не повертає навіть частки собівартості паперових примірників; таку ж ситуацію очікуємо і стосовно електронних версій. Якщо ж відбуватиметься ще й несанкціоноване копіювання видань, то збитки будуть значнішими. Отже, необхідно розробити ефективні механізми захисту електронних копій, обговорити засади їхнього формату та умов зберігання. А в майбутньому можна обговорювати можливість створення бази електронних версій книжок, наклад яких розійшовся, а перевидань не планується – тоді за невелику плату користувач зможе ознайомитися з текстом, паперовий варіант якого давно зник із полиць книгарень.
