Ukraiński Żurnal - 3/2011

Книжка американського історика про Голокост розсварила поляків

Розмовляв Ростислав Крамар, Варшава 

У Польщі розгорілися бурхливі дискусії навколо книжки Яна-Томаша Ґросса «Золоті жнива». Участь у суперечках беруть історики, політики, духовенство, в дебати включився навіть радник президента Польщі. Я. Ґросс — американський історик єврейського походження. До США він приїхав у 1969-му з охопленої антисемітською кампанією комуністичної Польщі. Ґросс — автор кількох резонансних публікацій, присвячених драмі польсько-єврейських стосунків під час німецької окупації та в перші повоєнні роки (зокрема, книжок «Сусіди», «Страх»). У «Золотих жнивах» Ян-Томаш Ґросс розповідає про те, як свого часу чимало поляків, жителів польської провінції, збагатилося, грабуючи жертви Голокосту. Зі сторінок книжки постає гнітючий образ масового полювання «на жида», що в умовах окупації набуло ознак «норми». Крім того, історик описує систематичне пограбування польськими селянами місць масових поховань вбитих нацистами євреїв. В «Золотих жнивах» — неодноразові згадки й про українців, які були однією з ланок «конвеєра» дистрибуції відібраних у євреїв речей (йдеться про охоронців концтаборів, завербованих німцями з радянських військовополонених). Нещодавно в Кракові у видавництві «Знак» відбулася презентація сигнальних примірників цієї резонансної книжки. Ми звернулися з кількома запитаннями до редактора «Золотих жнив» Мацея Ґаблянковського. 

Пане редакторе, у Польщі видано досить багато книжок про Голокост. У чому полягає особливість «Золотих жнив», котрі спричинили такий великий суспільний резонанс?

Провідна тема книжки — це поведінка населення, котре проживало в околицях колишніх німецьких таборів масового знищення, таких яких як «Треблінка» чи «Аушвіц». Поширеним у цих околицях явищем було пограбування місцевим населенням велетенських могил жертв Голокосту. Ці люди шукали в ямах, заповнених напівзогнилими трупами, а також у попелі з крематоріїв золоті зуби й коштовності. Це була своєрідна золота лихоманка. Те, що були поляки, які могли так низько впасти і поводитися таким чином — надзвичайно шокуюча інформація. Вражає, що явище було досить поширеним у тогочасній Польщі. Тож нічого дивного, що наведені в книзі факти спричинили серед поляків так велике зацікавлення. Як на мене, головна заслуга Яна-Томаша Ґросса — не так оприлюдення нових фактів з історії Голокосту, як наголос на моральній проблемі співвідповідальності поляків за те, що відбувалося, так би мовити, на маргінесах Голокосту. Зокрема, він звертає увагу на факти видачі німцям євреїв, котрі переховувалися, говорить про ганебні факти ставлення поляків до своїх єврейських сусідів. На жаль, це далеко не поодинокі випадки. Це було поширене явище, а більшість польського суспільства залишалася байдужою й не намагалася цьому протидіяти. Завдяки Ґроссу поляки довідуються про шокуючі факти з часів Другої світової, котрі руйнують усталені уявлення про тогочасне польське суспільство. Виявляється, що польське суспільство було не тільки жертвою війни, воно має щось ганебне на своєму сумлінні.  

Чому видавництво «Знак» вирішило видати таку книгу? Багато хто у Польщі вважає її антипольською.

По-перше, це важлива складова традиції нашого видавництва — систематична праця над поверенням польському народові історичної пам’яті. Друге, що надзвичайно важливе, — якщо поляки домагаються, аби про історію пам’ятали братні їм народи, то передусім повинні розпочати з себе. Скажімо, ми, поляки, очікуємо, що про складне історичне польсько-українське минуле пам’ятатимуть українці. Сподіваємося, що українське суспільство зауважать глибину трагедії, котра в сорокових роках розігралася на Волині. Сподіваємося також, що правду про трагічні сторінки польсько-російських стосунків у роки Другої світової визнають росіяни. Тож якщо ми хочемо бути послідовними, то не можемо замовчувати ганебні сторінки своєї власної історії.

Деякі середовища в Польщі сприйняли книжку Ґросса однозначно вороже, закликають бойкотувати «Золоті жнива» і навіть паралізувати роботу видавництва «Знак», блокуючи його електронну пошту спамом. Як видавництво поставилося до цих протестів?

Досить спокійно. Як у самому видавництві, так і в інших середовищах книжки Ґросса спричиняють різні емоції. У Польщі далеко не всі з ентузіазмом підтримують його погляди та спосіб висловлення думок. Проте не можна нервово реагувати на такі ситуації. Ми продовжуємо займатися своїми обов’язками. 

Пане редакторе, а чи не боїтеся Ви, що література на кшталт «Золотих жнив» може сформувати хибне уявлення про польське суспільство в роки Другої світової?

Ми маємо всі підстави стверджувати, що серед нас, поляків, у роки війни було багато героїв, людей, гідних наслідування, проте не можемо стверджувати, що героями були всі. Чи потрібно приховувати правду? Думаю, що ні. Як на мене, набагато розумніше ознайомитися з такою книгою як «Золоті жнива». Якби цієї книги не видало видавництво «Знак», то це обов’язково зробив би хтось інший. «Золоті жнива» буде видано англійською. Було б дивним, якби ми не хотіли видати книжку про поляків, яку читатимуть в усьому світі. Розмовляв Ростислав Крамар, Варшава