УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 3/2011

Друзям — усе, а ворогам — навіть не закон?

(Скачати весь номер: 3/2011 [PDF, 2.2 Mb])

Текст: Сергій Данилов, Центр близькосхідних досліджень, Київ

 

Перший урок, який повинен засвоїти Європейський Союз із подій на Близькому Сході, — це те, що авторитаризм становить загрозу безпеці. Після подій у Північній Африці Європа має усвідомити, що авторитарні режими, які знаходяться поруч, є загрозою і для неї самої. Якщо лідери і провідники ЄС сподіваються, що стабільність за її кордонами в обмін на демократію збереже і його стабільність, то вони сильно помиляються.

Причиною останніх подій у Північній Африці були авторитарні уряди, яким здавалося, що вони вічні. Але такого не буває. Тамтешні суспільства на початку 21-го століття пройшли значну трансформацію. Розвинувся середній клас, значно зросла кількість людей, які мають доступ до альтернативних джерел інформації, з'явилося більше самостійних людей, які працюють на себе. А існуючі державні інститути стали неадекватним, бо не відреагували на цю трансформацію. Способи дії і статус сил безпеки (у першу чергу — поліції) не змінилися. Що в Єгипті, що в Тунісі безпосередньою причиною протестів стало свавілля з боку поліцейських сил стосовно людей, які самі на себе заробляють і просять одного — дотримання закону. В Тунісі це було самоспалення людини, якій заборонили той єдиний вид діяльності, яким вона могла заробити собі на життя. А в Єгипті поштовхом до створення руху «6 квітня» два роки тому стало вбивство власника невеликого інтернет-кафе. Тобто це ситуація, коли люди бачать, що інститути держави не працюють, і їм треба вирішити свою долю. І вони її в обох країнах вирішили. Практично всі арабські країни, всі авторитарні режими на Близькому Сході так чи інакше стикаються з проявами непокори та громадської активності. Інша справа, до яких наслідків це призведе, і наскільки успішними будуть ці виступи. Якоюсь мірою цей ефект доміно захопить всіх. Подібні процеси можуть початися і в інших регіонах світу, зокрема в Центральній Азії, а за якийсь час — і в Україні.

Паралелей між країнами Північної Африки і, наприклад, Україною можна знайти багато. Репресивна і гіпертрофована роль сил безпеки, олігархічний капітал, напряму пов'язаний із родиною президента, демонстративне споживацтво владних еліт, про яке, так чи інакше, стає відомо загалові,  необґрунтовані привілеї. Все це дуже схоже на те, що відбувалося попередні 10–15 років у країнах Північної Африки. І саме такі дії накопичують потенціал протесту, який виливається в революційні зміни.

Це вже не відповідає навіть відомій колись фразі диктатора Франко «друзям — усе, ворогам — закон». Тут уже діє правило «друзям — усе, а ворогам — навіть не закон».  Українська влада також вважає народ загрозою, і так само не гарантує йому дотримання законності. 

Український журнал