Ukraiński Żurnal - 4/2011

Для кого працює міністр Табачник?

(Скачати весь номер: 4/2011 [PDF, 2.3 Mb])

Текст: Петро Андрусечко, Познань

 «Українські націоналісти усіх мастей, як і інші вороги Росії, галичани, не мають практично нічого спільного з народом Великої України ні у конфесійному, ні у лінгвістичному, ні у політичному плані. У нас різні вороги і різні союзники. Більше того, наші союзники і навіть брати — їхні вороги, а їхні “герої” (Бандера, Шухевич) для нас — вбивці, зрадники і поплічники гітлерівських катів». Це цитата зі статті Дмитра Табачника під вдячною назвою «Від Ріббентропа до Майдану», яку у вересні 2009 року опублікували «Известия в Украине». 

  Сьогоднішній міністр освіти розпочав свою політичну кар’єру на початку 1990-х років. Спочатку як депутат Київської Ради, а згодом як радник Леоніда Кучми, на той момент прем’єр-міністра України. Цей злет сам Табачник пояснював тим, що хтось підготував Кучмі вибірку його текстів (у ті роки Табачник писав історичні та політичні праці про актуальну ситуацію у державі). Ймовірно, Кучмі сподобалося щось з матеріалів молодого активіста. 

 

Адміністрація президента Табачника

 Без сумніву, Кучма відмітив Табачника, оскільки в 1994 році останній очолив виборчий штаб Леоніда Даниловича. Кучма переміг, а 30-річного Табачника призначено шефом Адміністрації нового президента. Як висловився відомий телеведучий та оглядач світського життя Дмитро Гордон, «такого політичного злету у радянській країні після Громадянської війни, я думаю, не було». І навіть якщо й була у цьому твердженні дещиця перебільшення, Табачник дійсно відігравав чималу роль у тогочасній українській політиці. Будучи шефом Адміністрації президента, він мав вплив на кадрові рішення. Показовий анекдот тих років: «У політичних кулуарах жартують, що Леонід Кучма працює в Адміністрації президента Табачника». Також жартома тогочасну політичну ситуацію називали «ДІМОкратія». Це викликало конфлікти не лише з політичними опонентами Кучми, наприклад, з Олександром Морозом, але так само з людьми самого президента. Адже за успіхом Кучми стояв не один Табачник. Коли Олександр Разумков (нині покійний), Віктор Небоженко та Дмитро Видрін виступили проти Табачника, Кучма став на захист молодого політика, і радники президента відступили.У 1996 році Табачника відправили у відставку і дуже швидко він став головним науковим співробітником Інституту етнополітичних та національних досліджень. На думку окремих свідків тієї відставки, причиною «падіння» Табачника став його конфлікт з Павлом Лазаренком. До того ж, Табачник опинився у центрі скандалу, пов’язаного зі швидким просуванням в офіцерських званнях. За сім років він «пройшов» шлях від старшого лейтенанта до полковника запасу. Проте у 1996 році документи про присвоєння військових звань Табачнику були скасовані. 

А тепер «За Януковича!»

 

Втім, у 1997 році довіра президента до Табачника відновлюється і той стає його радником. Через два роки Табачника призначають заступником голови виборчого штабу Кучми. У 2002 році Табачник проходить до Верховної Ради за списками блоку «За Єдину Україну!». У ті роки Дмитро Володимирович активно виступає ініціатором проведення конституційної реформи, що передбачає перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління.Свою подальшу кар’єру Табачник пов’язує з Віктором Януковичем. У листопаді 2002 року його призначають на посаду віце-прем’єр-міністра з гуманітарних та соціальних питань в уряді Януковича (на цій посаді Табачник пробуде до січня 2005 року). У виборах 2004 року Табачник бере активну участь у виборчій компанії. Саме з цим пов’язаний один із наступних скандалів Табачника — це він намагався змусити «Урядовий кур’єр» надрукувати інформацію про перемогу Віктора Федоровича у виборах.Після Помаранчевої революції, у 2006 році Табачник отримав депутатський мандат у Верховній Раді Криму. Там він балотувався за списком «За Януковича!». Однак кримські «канікули» виявилися дуже короткими, і в серпні того ж року його знову призначили віце-прем’єр-міністром України з гуманітарних питань. Через рік Табачник вступив у лави Партії регіонів. Його місце — у групі «яструбів».  

Радикальні чи маргінальні ідеї?

 

Він виступає за запровадження другої державної мови (російської), наголошує на потребі перетворення України з унітарної держави на федерацію. Табачник — рішучий противник реабілітації ОУН–УПА. На його думку, лише Московський Патріархат є носієм «канонічного православ’я», і саме воно є «ментальною основою більшої частини народу України»,Табачник — завзятий і послідовний борець з політикою зближення з НАТО. Красномовним є його співавторство в збірнику «Заявка на самовбивство: навіщо Україні НАТО?». Праця мала представляти набір аргументів проти членства України в Альянсі. Однак чимало експертів стверджують, що у праці практично відсутні справжні аргументи. Це швидше збірка лозунгів, «що сильно відгонять нафталіном радянської епохи». Як підкреслює політолог Олексій Гарань, «насправді ми маємо чисту пропаганду, переведення проблеми на рівень пропагандистських жупелів».Одночасно Табачник виступає за «реальне» стратегічне партнерство з Росією. «Росіяни цілком можуть мати три держави (Росію, Україну та Білорусь), і проживати також у більшості прикордонних країн — колишніх республіках СРСР, що утворені іншими націями. Проблема полягає не у політичному розподілі — його можна подолати навіть без зазіхань на суверенітети, — а в усвідомленні своєї етнічної єдності, у спільності стратегічних завдань, які стоять перед трьома гілками російського племені, в єдності зовнішніх загроз їхньому добробуту».Табачник не приховує свого іронічного ставлення до президента Ющенка. «Ющенко намагається приміряти шапку Кучми і це виглядає дуже смішно. Це те саме, якби дитина наділа циліндр 60-го розміру». В дійсності, однак, йдеться про глибокий світоглядний конфлікт. Табачник трактує Ющенка та помаранчевих як представників фашистського режиму. У статті «Нотатки з приводу слов’янської єдності» Табачник пише. «Час усвідомити — в Україні не йдеться про звичайну політичну боротьбу. Не може бути боротьби в умовах приниження закону, коли президент демонстративно ігнорує Конституцію, коли права людини повністю розтоптані. Це не легітимна влада, а фашистська тиранія. Тиранія особливо небезпечна, мета якої — не просто авторитарне правління, а тотальне владарювання розумами та душами, що неможливо без ліквідації незгідних». 

Клоун і казнокрад

 

Тотальне несприйняття політики Ющенка призводить до того, що Табачник активно виступає проти будь-яких спроб табору Януковича порозумітися з табором Ющенка. На противагу до Анни Герман чи представників групи Ахметова, у 2008 році Табачник заявляє: «Бізнесмени Східної України готові домовлятися з президентом Віктором Ющенком, тому що гроші люблять тишу». Ця заява викликала гостру реакцію табору Ахметова. Борис Колесников прямо заявив, що Табачнику не місце у лавах Партії регіонів. «Давайте піднімемо питання про виключення цього дешевого клоуна Дмитра Табачника!…Казнокрад, що не створив у своєму житті ніякого бізнесу! Як він взагалі може судити? Що він взагалі робити вміє, крім того як книжки й картини з і так небагатих українських музеїв тирити? [...] Мені смішно читати, коли пишуть про якусь “радикалізацію” Табачника. Радикалами можуть бути тільки незалежні люди, а вже ніяк не казнокради». Борис Колесников у своєму висловлюванні згадав про справу викрадення документів з львівського архіву. У червні 2004 року Дмитро Табачник, тодішній «гуманітарний» віце-міністр, від імені тодішнього прем’єра Януковича передав Національному музею історії України 39 листів Михайла Грушевського. Згодом виявилося, що листи викрадені з львівського архіву. Табачник натомість стверджував, що документи куплені у якогось колекціонера. Втім, слідство по даній справі не висунуло Табачнику звинувачень.Тим не менше, цілком можливо, що міцні позиції Табачника на посаді міністра в уряді Азарова — це «подяка» за відстоювання безкомпромісної політики щодо помаранчевих у ті часи, коли Партія регіонів була в опозиції. Ходять чутки, що саме групи Льовочкіна і Фірташа (на відміну від Ахметова) підштовхували Януковича до самостійної боротьби за президентство, незважаючи на домовленості з Тимошенко чи Ющенком. Тепер Янукович не лише віддячує за підтримку, але й використовує їх для зменшення впливу «донецьких». 

Від кого і для кого він працює?

 

У будь-якому разі непохитність позицій Табачника у міністерському кріслі не можна пояснити лише «слабкістю» Януковича до Дмитра Володимировича. Не варто забувати, що Табачник може розраховувати й на підтримку інших впливових кіл. Ймовірно, його призначення підтримала Російська православна Церква з представниками Кремля. Що ж, Табачника не дарма вважають одним з найбільш проросійських політиків України.У березні минулого року мала місце «АнтиТабачна кампанія» або «Табачник, пішов геть!». Однак ані протести, ані ініційовані опозицією спроби відкликати його з посади міністра не принесли результатів. Тим часом міністр Табачник, незважаючи на протести студентів, насильно реформує українську освіту, «переписує» підручники історії, які знову повертаються до радянської термінології (зокрема, «Велика Вітчизняна війна»). Дмитро Володимирович — ініціатор створення спільного російсько-українського підручника історії.І все ж хмари над головою Табачника, здається, поступово згущуються. На недавньому засіданні уряду Микола Азаров різко розкритикував Табачника за відсутність належної уваги міністерства до проблем вчителів (хтозна, можливо ця критика була виключно на камери). Приводом стали акції протесту шкільних вчителів з приводу низьких зарплат. Азаров своєму міністру закидав, що він навіть не зумів вийти до протестувальників. Втім, не треба дивуватися тому, що Табачник лякається народу, адже у його вороги записалося чимало людей. Як інакше пояснити те, чому Табачник, мабуть єдиний міністр освіти в Європі, ходить в оточенні охорони (кажуть, що навіть у коридорах підзвітного йому міністерства). В одному не відмовиш міністру — у працьовитості. Ось тільки питання, на чиї інтереси працює Дмитро Володимирович Та