За Конституцією України, Крим і Севастополь офіційно розділені. До 1991 р. існувала Кримська область, а після 1991 року адміністративний поділ нас повністю відокремив від Криму. Якщо ж говорити про Севастополь, останні двісті років це була військово-морська база, головна база з часів Катерини ІІ. Завданням імператриці, власне, було розширення меж Російської імперії у бік Константинополя. Для цього потрібний був форпост. Саме Севастополь і планували на цю роль, оскільки тут чудова бухта. До речі, вона входить до трійки найзручніших бухт світу — Гонконг, Сідней і Севастополь.
Так ось, севастопольська бухта була відведена для військово-морського флоту і свої функції місто як база виконало. До Константинополя Росія не дійшла, в тому числі через Кримську війну. Друга світова, або Велика Вітчизняна війна, як ми її називаємо, також показала потенціал міста. Севастополь оборонявся вісім місяців. Лише Москва і Ленінград захищались так довго. Після війни доктрина СРСР була відома — оборонна, але з «гарними» зубами — з ядерним флотом. Станом на 1991 рік у Севастополі базувалось до тисячі військових кораблів. З точки зору економіки, їх треба було обслуговувати. Це судноремонт, апаратура, навігаційна апаратура, їжа тощо. Місто зростало, але виконувало функції морської бази. Севастополь за територією майже як Москва і більший від Києва. Але не за населенням — населення близько 380 тисяч.
Частина міста використовувалась у цивільних цілях — тут був риболовний (десь 80 кораблів) і транспортний флот (що становив 4% світового рефрижераторного флоту). На жаль, усе це зникло, коли розвалився СРСР. Я не буду коментувати події кінця 1980-х, але зрозуміло, що Україні не потрібний був великий військовий флот. Тому його звузили до обмежених функцій — в першу чергу, для захисту прикордонних вод, насамперед від Туреччини. Цей флот існує дотепер, наприклад, бере участь у маневрах НАТО.
Російський Чорноморський флот також скорочений, оскільки Росія його не розвиває. Наприклад, якщо у 1990 р. налічувалась тисяча суден СРСР, тепер на два флоти є максимум 50 суден. Росія має один підводний човен, дуже старий, і в України є свій підводний човен, що не ходить. Отже, флот як роботодавець дуже знизив свої функції. Що сьогодні може дати флот? Якщо подивитись на карту, він знаходиться у центрі міста, бухту можна використовувати з цивільною метою. Чорноморський флот дотепер є роботодавцем, але не такою мірою, як раніше. Наприклад, колись був військовий порт і Севастопольський морський завод. На ньому працювало до 16 тисяч людей, а тепер там працює 300 людей. Тому те, що кажуть люди, і реальність — це різні речі. Було 1000 кораблів, стало 50. То який же флот роботодавець? В часи СРСР були великі підприємства приладобудівництва. Тепер на їх місці — торговельний комплекс, проводяться розважальні заходи і таке інше. Можна говорити про низку наукових закладів, які раніше були потрібні для військових цілей. Але тепер все це нікому не потрібне. Майже вся промисловість Севастополя, яка обслуговує військово-промисловий комплекс СРСР, перестала існувати. Завод «Маяк», завод імені Леніна, Центральний науково-дослідний інститут імені Громова, — всі вони у поганому стані.
Дуже велика територія віддана в оренду ЧФ (навіть не флоту, а Росії) на підставі міжурядового договору між Росією та Україною. Проте ці території наразі не затребувані з боку Росії. Вони просто стоять, адже Росії вони, по суті, не потрібні. Звичайно, є територія, що використовується. Проте за ініціативою севастопольської влади перед урядом Росії винесено питання, щоб ці території були або спільно використані для цивільних цілей, або просто виведені зі складу російської оренди. Наприклад, територія двох заводів, №№ 54 і 24, це десь 40 гектарів. Вони розташовані у центрі міста, над морем, дуже гарне місце. Там стоять старі механізми, іржаві, не працюють. Їх слід прибрати і розвивати цивільний сектор, житловий комплекс, парковий, видовий, розважальний, готелі. Саме у цьому полягає питання. Однак воно потребує рішення між двома державами. Більше того, можна домовитися, щоб це були російські інвестори, нехай освоюють ці території. Бізнес не має кордонів. Україна інтегрується у міжнародний простір і це процес невідворотній.
Є ще один момент — чи залишається Севастополь військово-морською базою? Так, залишається. Ми проти того, щоб російський флот повністю пішов і проти того, щоб пішов український флот, нехай будуть. Будь-яка країна, що себе поважає, повинна мати військові сили, щоб захищати свої інтереси. Але флот повинен займатись не агресією, а захистом мирної праці. Повинен стати компактнішим, активнішим. Подивіться, Туреччина не скорочує свої військові сили, США не скорочують. Є питання просування НАТО на схід. Країни Центрально-Східної Європи тепер в іншому таборі. Україна поки що не входить до НАТО і нам потрібний флот. Україна — друга країна в Європі за територією. Країна велика, людей немало, а тому вона повинна мати дієздатну армію. І російський, і український флот взаємодіють з НАТО. Якщо він виступатиме як роботодавець — тим краще, ми не заперечуємо. Але разом із цим, якщо раніше цивільний сектор не розвивався, тепер треба подумати, як його розвивати — рекреація, туризм, наука, круїзний бізнес, якесь невійськове виробництво.
Говорячи про економіку, треба розглядати наступну перспективу Севастополя —транспортний вузол. Не такий великий, як Одеса, але призначений для транспортних перевезень та круїзних суден. Зараз ведуться переговори з «Royal Carribean International». Нам потрібний будинок морського вокзалу, слід створити туристичну інфраструктуру, яка фактично не розвивалась за ці 200 років. Нам потрібна нова законодавча база. Прийнято два документи. Перший — Стратегічний план по залученню інвестицій у Севастополь, прийнятий у грудні 2009 р. на сесії міської ради, а другий — це стратегія розвитку Севастополя.
Неподалік від Севастополя є аеродром «Бельбек», де злітна смуга — одна з найбільших в Україні, там може сісти навіть Боїнг-747. З нього здійснюються рейси до Києва щодня. Влітку літаки літають у Москву та в інші міста. Проте, на жаль, продуманого плану розвитку аеропорту немає. Наш конкурент — це Сімферополь. Але потрібна серйозна продумана політика не тільки у Севастополі, а й на всьому південному узбережжі. Севастопольський аеропорт будувався для Горбачова, для його дачі на Форосі. І якщо розвивати Південний берег Криму з боку Севастополя на сучасному рівні, тоді місцевий аеропорт більш конкурентоздатний, ніж Сімферопольський. Є залізниця, шосе. Однак залізниця має певні обмеження, що не дозволяють розвивати великі залізничні потужності, для цього використовують Одесу. Є зарубіжні інвестиції. Є підприємство «Авліта», яке інвестувало приблизно 200 млн. доларів. Зарубіжний інвестор побудував порт для перевалки металу, а метал дуже конкурентоздатний, і українська металургійна промисловість конкурентоздатна. Там же побудували зерновий термінал на 170 тисяч тон — один з найбільших в Україні.
Нещодавно здійснили ще одну інвестицію — побудували завод з виробництва металевих башт для вітрогенераторів. Інвестиція десь на суму 30 млн. євро. Побудували в порту, але це типово цивільне підприємство. Отже, ми можемо наш український конкурентоздатний метал використовувати.
Звичайно, це не всі аспекти розвитку Севастополя. У нас є сільськогосподарська зона — овочі, вино, наприклад, Інкерманський завод. До речі, це міжнародна інвестиція, спільна скандинавсько-американська, вони купили частину акцій заводу. Проте раніше було немислимим, щоб американська фірма інвестувала поблизу флоту.Які інші фактори стримування розвитку міста? Що таке розвиток? Якщо вимірювати через капітал, це капіталовкладення. Україна за так званим індексом прозорості бізнесу має 126 місце. Того року мала 124 місце. У той же час наші конкуренти і наші друзі (наприклад, грузини) постійно підвищують свої позиції у цьому рейтингу. Поки цей рейтинг не подоланий, поки у нас не буде руху вгору, таких факторів стримування буде багато. Бюрократія і корупція — це досі дуже серйозні проблеми. І не секрет, за останній час у Севастополі в адміністративних органах відбулося кілька арештів за корупцію — є і великі хабарі, і дрібні. Заступник головного архітектора міста під слідством, начальник управління транспорту, заступник голови районної адміністрації. І це сумно. Бо будь-який інвестор думає: навіщо вкладати тут, якщо можна піти в Арабські Емірати?Це треба міняти. Нашому Фонду доручено працювати з міжнародними інвесторами. Ми активно співробітничаємо з американськими та європейськими інвесторами. Підписана угода про отримання 12 млн. євро від Євросоюзу на Крим і Севастополь. З них 2 млн. призначені тільки на Севастополь і ще 5 млн. євро ми спільно з Кримом освоюємо для розвитку туризму. До нас повинні приїхати спеціалісти з Євросоюзу і на ці гроші, окрім інших питань, повинні підготувати протягом двох років не менше трьох інвестиційних проектів. Один на суму понад 20 млн. євро, наступний — до 10 млн. євро. Це дуже добре, оскільки нам бракує досвіду підготовки подібних проектів. Власне кажучи, це не все, це тільки початок, але ми працюємо у цьому напрямку.
