Ukraiński Żurnal - 12/2007

Відморожена політика

Текст: Петро Андрусечко, Київ

Зима прийшла «зненацька» — вже третій день поспіль міські служби не можуть навести лад на дорогах міста. Керівництву та обслузі багатьох крамниць не прийде в голову повидовбувати лід або посипати піском тротуари та сходи навколо закладів. Це ж справа клієнта, яким чином він потрапить до приміщення і вийде з нього. Вони за нього жодної відповідальності не відчувають. Схоже, що відповідальності бракує й українським політикам… 

Попри те, що Олександра Мороза у новому парламенті не буде, спостерігаючи за українськими парламентарями, дрижаки проймають. Тим, хто може призабув, нагадаю, що дострокові парламентські вибори в Україні відбулися 30 вересня. Однак Верховна Рада досі не працює (принаймні станом на день, коли верстався номер). Щоправда, українським політикам є чим похвалитись: сьогодні останні з них отримали депутатські посвідчення. Визначено навіть термін першого засідання — 24 листопада.

Дострокові вибори відбулися ледь не у той самий час, що і в Польщі. В Україні якийсь момент досить популярно було порівнювати ці події, хоча висновки робилися дуже різні. Причиною цьогорічних виборів, нагадаємо, принаймні з точки зору Віктора Ющенка, стали невтішні для «Нашої України» результати Виборів-2006 та невиконання нею власних обіцянок (зрештою, власне «любі друзі» призвели до цього). З іншого боку, «відморозки» з Соціалістичної партії України раптово змінили фронт. З перспективи сьогоднішнього дня, спостерігаючи за процесом коаліціади, що ніяк не може завершитись, я вже не такий категоричний в оцінці Мороза. Це все, однак, не применшує значення того факту, що дострокові вибори виконали принаймні одну позитивну справу — селекцію деяких політиків. 

Вибори пройшли, зміни влади чекаємо

Відбір відбувся також у Польщі, адже виборці не «продовжили» мандат двом угрупованням — «Самообороні» та «Лізі польських родин». Європа полегшено зітхнула. Власне на цьому подібності припиняються. В обох державах мала місце політична криза, яка виникла саме з такого, а не іншого складу коаліції. Однак у Польщі рушійною силою дострокових виборів були саме угруповання, репрезентовані в парламенті, включно з правлячою партією «Право та справедливість». В Україні до цього був змушений підштовхнути «непокірних» парламентарів президент. Може саме тому у Польщі вже утворено коаліцію та затверджено новий уряд. Звичайно, що тут має місце низка не зовсім гарних жестів з боку переможених, наприклад, ображений президент Лех Качинський порушив традицію і не прийняв участі у відкритті засідання Сейму, відвідавши натомість Сенат. Однак у Польщі відбулася зміна влади! В ідеологічному плані переміни суттєві, а очікування суспільства великі. На Україні ж мало що змінилось, принаймні поки що різницю важко відчути.

Без земельної ділянки ніхто з політики не піде

Що буде далі, ніхто не знає. Під коаліційним договором, чи радше його проектом, бракує підписів трьох депутатів з «Нашої України». Це скандал, може сказати читач, який пам’ятає передвиборчі та післявиборчі обіцянки, проголошені лідерами сил так званої демократичної опозиції. А одним з тих, чийого підпису бракує, є Іван Плющ — голова Національної ради безпеки і оборони України. Щоправда, перед отриманням депутатського мандату він повинен скласти повноваження шефа Ради Безпеки, однак ніхто про подібні наміри наразі не чув. Зрештою, Плющ пережив Леоніда Кравчука та Леоніда Кучму, тому чого-чого, а досвіду кулуарних інтриг йому не бракує. А недавно виявилося, що за два дні перед виборами Плющ спромігся (як чиновник високого рангу) закріпити за собою ділянку у престижному районі Конча-Заспа (пам’ятаєте, може, протести перед віллою Кучми у 2004 році в цьому місці?). Прохання підписали двоє головних Вікторів України. 

Фальсифікаторам — грамоту! Решті — вибори!

Оскільки ми згадуємо 2004 рік, треба згадати, що знову наближається чергова річниця Помаранчевої революції, ледь не найсумніша з усіх. Знецінювання подій трирічної давнини відбувається непомірно швидко! Кілька днів тому суспільство довідалося, що не хто інший, як славетний Андрій Ківалов отримав від теперішнього голови Центральної виборчої комісії почесну грамоту «За вагомий особистий внесок у забезпечення реалізації виборчих прав громадян України». Це не жарт!

З чергових запланованих урочистостей, пов’язаних з подіями трирічної давнини, на січень 2008 року заплановано з’їзд депутатів Рад півдня та сходу України — так званий Сіверодонецьк-2. І що ви на це? Зрештою, події такого типу викликають все менше емоцій.

Коаліції демократичних сил ще не створено, а вже чути заклики (зокрема, Юрія Луценка) виставити спільного кандидата від «демократів» на президентських виборах. Складається враження, що головна інтрига стосується власне президентських виборів 2009-2010 року. Хто з ким і хто проти кого, хто кого підтримує і хто з відомих кандидатів долучиться до ар’єргарду. Про це багато пишеться й говориться. З екранів телевізорів дивиться на Україну «біла» Юлія, яка дякує виборцям і обіцяє навести порядок. Наввипередки з нею президент обіцяє суспільству підвищення зарплат. Для них виборча кампанія все ще триває.

Від виборів до виборів — до цього звикли українські політики, тому й суспільство повинно звикати. А суспільство більше вражене підвищенням цін. Я й сам це відчуваю, купуючи в магазині сир, за який понад рік тому платив близько восьми гривень, а тепер більше дванадцяти. Урядовці, між іншим, твердять, що інфляція складає лише 12%. Попри гучні запевнення уряду, українці якось не відчули зростання власної купівельної спроможності. 

Спокій зберігають лише представники Партії регіонів, які, як могли, затягували організацію роботи парламенту. Офіційно, зрештою, більшість з них стоять на позиції, що коаліція демократичних сил або не утвориться, або швидко розпадеться. А поки що власне Партія регіонів все ще має свій уряд і хто знає, як довго він протримається як виконуючий обов’язки.

Кілька днів тому, будучи проїздом у Варшаві, я почув від однієї особи, яка багато років цікавиться Україною, що з неї досить цієї держави. І щось у тому є. А тим часом українське телебачення запустило нову публіцистичну програму — «Великі Українці». Авторами проекту виступають Савік Шустер та Вахтанг Кіпіані. Коментуючи нове починання, мій знайомий московський журналіст, сміючись, влучно зауважив, що «…один громадянин Італії та Канади, колишній виходець з Радянського Союзу та інший, грузин за походженням, роблять програму про великих українців». Однак для мене це прозвучало оптимістично, адже відчувається, що Україна є частиною Європи.