Ukraiński Żurnal - 6/2011

Театр у Львові на замовлення Москви: головну роль зіграли українські націоналісти

Текст: Богдан Бачинський, Львів 

Щороку 9 травня у Львові збирається купка комуністів, які з червоними прапорами в руках здійснюють свій ритуальний обхід пам’ятників радянським солдатам. А пересічні львів’яни давно вже перестали звертати на це увагу. Та й ветерани щороку спокійно вшановують пам’ять загиблих. Цього року вийшло по-іншому... 

За місяць до чергового святкування Дня Перемоги львів’ян сколихнуло повідомлення, що громадські організації «Рускоє Єдінство», «Родіна» та «Дозор» поїдуть до Львова відзначити цей пам’ятний день. Громадські організації, які не приховують свого російського націоналістичного спрямування, заявили, що привезуть 10-метровий червоний прапор із побажаннями для воїнів радянської армії та пронесуть його вулицями Львова. «Желаю, чтобы русский Севастополь всегда был вместе с русским Львовом и чтобы там фашисты исчезли». Побажання такого змісту залишили на червоному прапорі мешканці Севастополя для львів’ян. Відеоповідомлення про червонопрапорний похід у Львів було максимально поширено як національними телеканалами, так і в Інтернет-мережі. Лідери проросійських організацій ще більше нагнітали ситуацію своїми коментарями про бандерівців як ворогів української державності.

Сценарій провокації був відомий заздалегідь...

Провокативну наживку вдало закинули. Для 80% львів’ян такі дії російських націоналістів є відвертим плювком в обличчя. Було очевидно, що громадські та політичні організації Львова готуватимуть акції у відповідь. Тільки ось якою повинна бути ця відповідь? Для всіх зрозуміло, що на провокацію відповідати не можна, а тому широко обговорювалися два сценарії. Перший передбачав заборону через суд проведення масових акцій у місті та фізичне недопущення маршу російських націоналістів вулицями Львова. Другий сценарій пропонували здебільшого інтелектуали з європейським мисленням. Він передбачав масовий ненасильницький протест проти комуністичної ідеології. Форм такого протесту пропонувалось чимало. Наприклад, одна з них передбачала, що львів’яни вийдуть на вулиці з великими плакатами, які зображатимуть злочини комуністів проти львів’ян, та розмістяться вздовж маршруту комуно-нацистів. При цьому перший сценарій мав кілька серйозних недоліків. Зокрема, він передбачав злагоджену взаємодію центральної влади, яка керує усіма силовими структурами з судовою та місцевою владами. У випадку, якщо б президентська команда не захотіла з якихось причин (наприклад, через небажання ще більше розколювати українців) підігрувати московським сценаристам провокації, то цей сценарій мав право на життя. Однак, враховуючи антиукраїнськість та безвідповідальність команди Віктора Януковича, цей сценарій був однозначно програшним.Що ж до другого варіанту, то ніхто з чисельних національно-демократичних партій Львова не взявся його реалізовувати. Тільки праворадикальна «Свобода», яка має більшість як у міській, так і в обласній радах, демонструвала готовність до дій. Однак було б наївним чекати від «Свободи» адекватності. Таким чином, напередодні 9 травня стало зрозуміло, що Львів не готовий належно зустріти провокаторів.

 … і все ж ніхто не завадив його реалізації

Зранку 9 травня більше сотні охоронців порядку в повному бойовому спорядженні оточили Марсове поле. «Космонавти» не впускали до воїнських могил нікого. Довкола солдатського меморіалу зібрались кілька сотень членів ветеранських організацій зі Львова, які з квітами, але без червоних прапорів, прийшли вшанувати пам’ять полеглих. За цим усім спокійно спостерігали трохи менша кількість націоналістів зі «Свободи» та інших не байдужих до ситуації людей. При цьому якщо вік перших був за 60 і далі, то середній вік «націоналістів» становив років 18. Правоохоронці впустили до могил тільки делегацію з п’яти людей, а націоналісти гуртом відправили панахиду на могилах січових стрільців, які знаходяться поряд і не були оточені міліцейським кордоном. Гостей із Криму та Одеси не було. Після цього свободівці, яких на той час зібралось вже кілька тисяч, сформували колону і рушили до Пагорбу Слави. Йдучи, вони кричали: «Слава Україні! Смерть москалям!». Дорогою виникла перша сутичка. Колона зустрілась з кількома десятками людей з георгіївськими стрічками, відзнаками Російської імперії, які йшли тим же маршрутом. Націоналісти почали обливати людей водою та словесним брудом. У відповідь на агресію один із опонентів дістав зброю і вистрелив гумовою кулею в ногу одному з нападників. Міліції поряд не було. Однак пізніше молодого чоловіка затримали, він виявився колишнім міліціонером, сином радника начальника УМВСУ у Львівській області. Його відпустили. Згодом біля Пагорбу Слави, який також був оточений кордоном правоохоронців, зібралися тисячі молодиків, які грали роль «патріотів». Окрім свободівців, були ще «незалежні» молодики. Понатягували «антигрипозні» маски та шарфи на обличчя і скандували «комуняку на гіляку!». Піком ескалації конфлікту став приїзд до пагорбу 8 автобусів, в яких сиділи ветерани, місцеві представники КПУ, а також близько десятка «гастролерів», які привезли розпіарений «красний флаг». Націоналісти кинулись на автобуси, намагаючись не допустити їх до Пагорбу Слави. В хід пішли димові шашки та каміння. Міліція в цей час відтіснила молодиків та зробила коридор для автобусів. За кордоном правоохоронців комуністи та російські націоналісти розгорнули червоний прапор. Акція тривала не більше 10 хвилин. Весь цей час «патріоти» воювали з міліцією, яка відповідала їм взаємністю. Все це акуратно фільмували медіа, українські та особливо російські. Вистава закінчилась, люди з численними синцями потроху розійшлись. Ніхто з них не звернувся у лікарню. Жоден ветеран не постраждав.А тим часом пересічні львів’яни у центрі міста вже третій день святкували День Львова. За цей час місто відвідало 30 тисяч туристів. Увечері всі, хто включив телевізор чи Інтернет, дізналися про «розгул націоналістів» у Львові.  

Наслідки: програв Львів, перемогла Москва

Цього ж дня півсвіту вже облетіли кадри, на яких злі неонацисти не пускають бабусь-ветеранів вшанувати у Львові могили загиблих у Другу світову. Провокація пройшла повністю за сценарієм, написаним у Москві. Однак українська влада, яка не забезпечила виконання судового рішення щодо заборони масових акцій, а навпаки, здійснила патронування приїзду автобусів комуністів, вдало підіграла старшому брату. Росія знову знайшла в Україні ворога, тільки на відміну від попередніх років, коли образ ворога ліпився для всієї країни, тепер він локалізований у Галичині. Львів’яни ж продемонстрували свою інертність, а львівські політичні партії свою безпомічність та відсутність підтримки. Ситуація з провокацією нагадує два ворожі літаки, які мчать назустріч один одному, тільки в одному літаку — камікадзе, а інший — пасажирський. Для нормальних людей очевидним є те, що пілоти пасажирського літака повинні за всяку ціну уникнути зіткнення. Натомість пілоти «Свободи» вирішили, що потрібно йти на таран. Більшість львів’ян переконані, що саме на цій політичній силі лежить відповідальність за те, що московська провокація під загальним гаслом «фашистський Львів» пройшла успішно. Дехто навіть починає припускати, що фінансується ця політична сила саме з промосковської кишені. Адже дуже вже вигідною є діяльність цих «націоналістів» як для Росії, так і для правлячої партії України. Дурість та безвідповідальність львівських політиків упевнено штовхає Україну до ще більшого поглиблення розколу. Не дивно, що вже наступного дня лідер комуністів заявив, що Україні потрібна федералізація. З точки зору здорового глузду, президент Янукович повинен був розуміти, що такі дії тільки послаблюють його владу та зменшують його авторитет, однак він піддався впливові п’ятої колони. Хоча й умив в останній момент руки, так і не підписавши закон про використання червоних прапорів. Виникає запитання: а навіщо це українській владі? Єдина логічна версія полягає в тому, щоб відвернути увагу громадськості від провальних дій цієї влади у соціально-економічній сфері. 

Що може бути далі?

В України є два сценарії. Згідно з першим, західноукраїнські області ще більше радикалізуються. Можливо, з’явиться воєнізоване терористичне угруповання на зразок ірландської ІРА, а можливо, це угруповання створить сама влада — для проведення провокацій і легалізації каральних акцій. Однак хочеться вірити у зміни на краще за гіпотетичним другим сценарієм, основна суть якого полягає у витворенні нового за якістю та об’єднаного за суттю українського суспільства.Напередодні 9 травня одна з найбільш популярних суспільно-політичних телепередач запросила в студію школярів старших класів з Одеси та Львова. Учням задавали різноманітні запитання про Другу світову війну, а вони давали свою оцінку. Запитання були різноманітні, чимало з них — про суперечливі історичні події, однак жоден з учнів не поводив себе так, як поводяться політики. Дискусія проходила надзвичайно толерантно, а щодо більшості питань діти досягнули порозуміння, розібравшись в усіх нюансах та наголосивши, що і радянські воїни, і бійці УПА є героями, а сталінський та гітлерівський режими — кримінальними.