Ukraiński Żurnal - 9/2011
Трохи про некомпетентність та симулякри болю
(Скачати весь номер: 9/2011 [PDF, 2.9 Mb])Текст: Ігор Ісаєв, редактор Польського Радіо, Варшава
«Зрада», «співучасть у політичних переслідуваннях у Білорусі» — так білоруські правозахисники охрестили поведінку Польщі та Литви, які передали Мінську дані банківських рахунків відомого правозахисника й опозиціонера Алєся Бяляцького та низки інших осіб. На ці рахунки переказувалися кошти від західних структур на діяльність правозахисних організацій у Білорусі (часто вони не мають реєстрації офіційної влади — тому діють на кошти з приватних рахунків фізичних осіб, зареєстрованих за кордоном). Отож, Аляксандрові Лукашенку неважко було звинуватити опозиціонера у несплаті податків — нині Бяляцькому, що сидить у СІЗО, загрожує 7 років ув’язнення. Здається, що справа стала певною провокацією зі сторони Мінська. Річ у тім, що дані про рахунок Бяляцького та більше сотні інших опозиціонерів литовське Міністерство юстиції передало ще в березні. Але справу було оприлюднено щойно на початку серпня — тобто тоді, коли більшість чиновників знаходиться у відпустках і не можуть швидко реагувати. У цій ситуації Мінськ вийшов переможцем: він, з одного боку, показав абсолютну некомпетентність європейських чиновників, а з іншого — злагодженість своєї праці. Більше того: коли вже справа завдяки Литві стала відомою, польська прокуратура — на запит Мінська — теж вислала дані рахунку Бяляцького до Білорусі. Отож, удруге підтвердилася некомпетенція бюрократів. Проте, на відміну від польських чиновників, які відразу заговорили про відставки у прокуратурі та політичну відповідальність, їхні литовські колеги не квапилися зі «стинанням голів». Чому? Цікаву теорію висуває журналістка литовського видання «Lietuvos žinios» Раса Калінаускайтє. На її думку, роздруковка рахунку Бяляцького була надана Мінську невипадково. За даними журналістського розслідування, за кілька днів до передачі даних рахунку опозиціонера білоруська влада надала дозвіл литовській фірмі «Vakarų medienos grupė» побудувати меблевий завод у Могилевській області (вартість інвестиції оцінюється в 77 млн. євро). Як наголошує видання, такі великі проекти не проходять без особистого «благословення» Аляксандра Лукашенка. І головна деталь: у переговорах підприємців супроводжував адвокат Бернотас — чоловік голови одного з департаментів Міністерства юстиції Литви Аушри Бернотєнє, яка через кілька днів підписалася під документом про передачу в Білорусь банківських даних Бяляцького.Справа Бяляцького стала не тільки ознакою дискредитації Литви та Польщі, які чи не найбільше позиціонують себе як друзі білоруського громадянського суспільства. Ситуація вкотре підтвердила, що Євросоюз не має послідовної (читай: будь-якої продуманої) політики стосовно авторитарних режимів. Невідомо, кому і яким чином треба ясно сказати: Лукашенко — це диктатор, що вбиває своїх політичних суперників, а Білорусь — це не Норвегія чи Швейцарія, тобто не така собі проста демократична країна, що є звичайним сусідом ЄС. Найбільше шкода білоруських опозиціонерів, що залишилися в «синьоокій», а не виїхали на Захід. Тепер вони набагато обережніші щодо своїх європейських партнерів, а останнім доведеться ще довго працювати, щоб завоювати колишню довіру. Найстрашніше, що у феєрії політичних емоцій я не побачив долі звичайної людини, яку запроторено за ґрати на сім років. Людини просто не стало — залишився якийсь політичний симулякр: інші симулякри міністра закордонних справ Польщі, усміхаючись з фотографії, просили вибачення через соціальні мережі. А вже невдовзі білоруський симулякр у Польщі перекрили інші: залізничні, опозиційні, передвиборчі. Але реальне, не імітоване людське страждання — залишилося.
