УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 3/2012

А мене з'їдає, що...

(Скачати весь номер: 3/2012 [PDF, 3 Mb])

Співпраця Польщі та України перед «Євро–2012» та подальша доля Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом це головні теми одноденного візиту в Україну 8 лютого міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського. Він зустрівся зі своїм колегою Костянтином Грищенком та представниками опозиції. Як заявив голова польської дипломатії, Україні не вдалося переконати ЄС у тому, що справа Юлії Тимошенко не має нічого спільного з політикою. А тому єдиний результат візиту Сікорського в Київ носить абсолютно неполітичний характер: Польща відкриває консульство в Донецьку. Проте голосна справа Тимошенко, як виявилося, взагалі не впливає на міжлюдські відносини міністрів. Відомий активним використанням у своїй діяльності соціальних мереж, Радослав Сікорський розмістив на своїх профілях у Твіттері та Фейсбуку лист від Костянтина Грищенка. Український міністр, звертаючись до Сікорського, власноруч дописав до традиційного «Шановний пане міністре» слова «Дорогий Радку!». Всередині листа було привітання поляків із завершенням головування Польщі в Європейському Союзі. Грищенко висловив сподівання, що сприяння євроінтеграційному поступу України й надалі належатиме до пріоритетів зовнішньої політики Польщі. Це повністю може стати реальністю: адже європеїзація недемократичних режимів за східною межею — це не просто пріоритет, а «коник» Варшави. Згадувані вже недемократичні режими на Сході теж не дрімають. Пропагандистська машина Білорусі працює на повні оберти. У лютому національне телебачення Білорусі показало фільм, у якому Польща звинувачується у фінансуванні спроб державного перевороту за Бугом. У фільмі представлено, зокрема, фрагменти нібито відправленої з польського МЗС до Посольства Польщі в Мінську депеші. «У документі прямо говориться, що сутички на площі Незалежності в Мінську фінансувала Варшава», — зазначає диктор у стрічці під назвою «Уроки польської». Ну що ж, Варшаво, навіть якщо це правда, то честь і хвала твоїм чиновникам. Великобританія й Чехія демонстративно відмовилися приєднуватися до так званого фіскального пакту Євросоюзу. Документ, який передбачає введення фінансової дисципліни в Спільноті, підписано у Брюсселі 30 січня. 8 країн, що підписали й ратифікують пакт, але не входять до єврозони, матимуть право участі у самітах євроланду. Цей пункт викликав величезну суперечку, осердями якої з обох полюсів стали Франція та Польща. Варшава, яка виступає за боротьбу із розшаруванням Європи, таки виграла. А от прем’єр-міністр Чехії Петр Нечас вирішив, що його країна не повинна приєднуватися до пакту, вчергове продемонструвавши євроскептицизм своєї країни. Судячи з усього, голова уряду вирішив це без консультацій з власними міністрами — бо Нечаса гостро розкритикував голова чеського зовнішньополітичного відомства Карел Шварценберг. На думку міністра, прем’єр діяв на шкоду Чехії. І, певно, має рацію, — хоч слова «Лондон» і «Прага» видніли наступного дня на шпальтах європейських газет, та навряд чи вони з’являтимуться тоді, коли будуть прийматися важливі для Європи рішення.  Євроскептики завжди оперують гаслами «позбавлення суверенітету» чи «обмеження незалежності». Тож не треба бути аналітиком, щоб передбачити, що саме сказав президент Чехії Вацлав Клаус про рішення Петра Нечаса. «Нас хочуть позбавити відповідальності за наші ж державні бюджети», — казав чеський очільник. Що ж, певна рація в тому є — коли держава бере позичку, то вже не приймає самостійного рішення за свій головний фінансовий документ, але дивиться передусім на кредитодавця. Тільки чи можна назвати відповідальними уряди Греції або тієї самої Угорщини, які підпорядкувалися чиїйсь диктатурі не добровільно, а під тиском власного величезного боргу? Тема Греції традиційно з’являється на європейському топі з частотою двічі в місяць. За моїми спостереженнями, приблизно з такою частотою приймаються нові й нові рішення у справі зменшення афінського боргу. Вночі 13 лютого грецький парламент прийняв план чергових скорочень та бюджетних заощаджень, від якого залежало, чи Афіни отримають 130 мільярдів євро допомоги з Міжнародного валютного фонду. У свою чергу, рішення про допомогу було прийнято 21 лютого. Прийнятий грецьким парламентом проект передбачає, зокрема, зменшення мінімальної зарплати на 20%. Але навіть «урізана» версія і так вища, ніж у країнах так званої нової Європи.  Згадувана вже Франція активно пропагує на європейському рівні атомну енергетику. Таким чином, Париж у цій справі стає в опозицію Берліну, який кілька місяців тому оголосив про поетапне закриття на своїй території відповідних електростанцій. Оглядачі повідомляють, що в цьому процесі Франція пропонує важливу роль Чеській Республіці. Про це свідчить зокрема те, що чеський міністр промисловості Мартін Куба проводить частину важливих переговорів з енергетичних проблем в Європейському Союзі. Точно не бракує прихильників Берліна в ядерному питанні в гміні Мєльно на польській Західній Померанії. Аж 94% учасників спеціального гмінного референдуму висловилися проти планів Польської енергетичної групи. Компанія оголосила три можливі місця розташування першої польської атомної електростанції, і одним із них виявилося село Гонскі, що знаходиться на території згаданої гміни. Проте результати голосування і так жодним чином не вплинуть на розташування станції. Просто польський закон про підготовку й здійснення інвестицій в ядерну енергетику не дає місцевій владі повноважень у цьому питанні. Те, чого польська локальна влада не хоче випускати зі своїх рук — це «Євро–2012». Звичайно ж, стосується це лише вибраних муніципалітетів — Варшави, Кракова, Гданська й Вроцлава, які прийматимуть європейський чемпіонат з футболу вже влітку. Щойно наприкінці січня в Польщі було відкрито столичний Національний стадіон, а навколо нього вже розгорілися аж два скандали. Варшавська мерія наполегливо не давала дозволів на проведення запланованих матчів, обґрунтовуючи це поганим приготуванням арени. А у вимушену відставку подався голова Національного центру спорту Польщі Рафал Каплер. Неофіційно відомо, що це має зв’язок із запізненнями при будівництві та відкритті Національного стадіону. Відставку супроводжує просто колосальна фінансова винагорода — 570 тисяч злотих (136 тис. євро). Саме таку суму передбачає менеджерський контракт Каплера.  12 держав-членів ЄС стали на захист політики згуртування — тобто дій, завдяки яким мають стертися регіональні відмінності в Євросоюзі. Міністри, особливо з нових країн-членів, спільно написали лист, який опублікував тижневик «European Voice». Нині в ЄС активно обговорюються зміни в бюджеті Спільноти на 2013–2020 роки. З боку багатих країн лунають пропозиції скоротити витрати, у тому числі на політику когезії, тобто згуртування. Міністри дванадцяти країн підкреслюють, що користь від неї отримують не лише бідні, але й багаті країни. Як хто, а члени голландської Партії свободи не бачать жодних плюсів у розширенні Євросоюзу на Схід. Це крайньоправе угруповання вирішило зібрати скарги на працівників з Центрально-Східної Європи. Не дай румунові чи полякові забрати в тебе роботу! — закликають очільники партії. На реакцію не треба було чекати: посли 10 країн «нової» Європи висловили обурення у вигляді листа-протесту. Одна Польща, за офіційною статистикою, «дала» Нідерландам 200 тисяч мігрантів.  Згідно з рапортом польського Центру дослідження громадської думки, поляки найбільше довіряють президентові країни Броніславу Коморовському. Значно знизилася довіра до голови уряду Дональда Туска, звертають увагу соціологи. Причина цього очевидна: Туск не порадив собі з протестами користувачів інтернету, які все частіше асоціювали його з підписанням договору АСТА, що, на думку мітингувальників, порушує приватність у світовій мережі. До речі, прихильники найбільшої польської опозиційної партії «Право і справедливість» з-посеред усіх нинішніх високопосадовців теж довіряють голові держави. Свою довіру голові держави у 2013 році «особисто» зможуть продемонструвати чехи. Нинішній президент Вацлав Клаус 17 лютого підписав закон про введення загальних безпосередніх виборів очільника країни. Раніше вони відбувалися на спільній сесії обох палат парламенту в Празі. Польський Сейм одноголосно схвалив резолюцію з нагоди 70-ліття створення Армії Крайової, яке святкувалося 14 лютого. На думку польських істориків, цьому військовому формуванню немає подібних у світовій історії — дослідники з-над Вісли говорять, що Армія Крайова була найбільш організованою підпільною операційною армією у світі. В інших країнах, як наголошують польські історики, існували лише парамілітарні структури. Антикомуністична і антифашистська Армія Крайова була розпущена в 1945 році, причиною такого рішення було збільшення влади комуністів у Польщі. До речі, у 1946 році саме для боротьби з комуністами було підписано порозуміння між колишніми генералами Армії Крайової та групою «Сян» Української Повстанської Армії. Дві військові сили, зокрема, провели напад на грубешівські одиниці комуністичних військ. Про цей факт, напевно, не здогадується молодий режисер із Кракова Ярослав Банашек, який планує розповісти про воєнну історію часів Другої світової війни на Волині. Митець хоче зняти стрічку про трагедію польської колонії на Волині — Пребраже — у 1943 році. Тоді місцеві мешканці та втікачі з околиць не лише пережили атаку бандерівців, але й підготували наступ проти них. Поляки знищили базу УПА та спільно з радянськими партизанами атакували унтер-офіцерську школу УПА. У 2013 році святкується 70-а річниця Волинської трагедії, отож подібних стрічок слід очікувати більше. Поки що останні творіння на цю тему в Польщі не вражають багатосторонністю: документальний фільм Марека Сшедніцького «Українська рапсодія», прем’єра якого відбулася в лютому у Вроцлаві, однозначно стверджує: що з українцем не роби, він усе-одно залишиться бандитом та різуном. Ігор Ісаєв, Варшава 
Український журнал