Ukraiński Żurnal - 4/2013
До речі...
Текст: Ленка Віх, Прага
... у зв’язку з торговельною війною Росії проти України важливо нагадати про два факти, які, чомусь, залишаються поза увагою більшості медіа. Про один з них заговорив нещодавно колишній міністр закордонних справ України Борис Тарасюк. Під час прес-конференції, присвяченій десятиріччю часопису „Євроатлантика” він нагадав, що українські політики й дипломати в цьому контексті забули про т.зв. будапештський меморандум.
Мова йде про „Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї” – міжнародну угоду, укладену 5 грудня 1994 року між Україною, США, Росією й Великою Британією про неядерний статус України. Документ гарантує Україні суверенітет та безпеку: зокрема, згідно з „Меморандумом”, вищезгадані країни зобов’язалися поважати незалежність й існуючі кордони України; утримуватися від загрози силою, крім цілей самооборони; і, нарешті, утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати переваги.
Українська влада й дипломати повинні були діяти. Натомість ми стали свідками цілком протилежного: прем’єр-міністр України Микола Азаров поспішив із заявою, мовляв, українські підприємці самі винні в тому, що Росія блокує експорт, бо „частина українських компаній-експортерів не звернула належної уваги на вимоги російських митників”. Голова уряду, щоправда, додав: „потрібно враховувати реалії. Митний союз і нові правила в ньому – така реалія. Пільгових режимів не буде. Але ми їх і не вимагаємо. Ми закликаємо партнерів до справедливого застосування правил торгівлі”.
Факт другий, на мою думку, ще пікантніший.
Кілька місяців після 20-й саміту країн-членів НАТО, який відбувся 2- 4 квітня 2008 року у Бухаресті, і на якому, як відомо, не було прийнято рішення про підключення Грузії та України до Плану дії з членства в альянсі, тодішній президент Росії Дмитро Медведєв офіційно подякував Федеральній службі безпеки за блокування процесу вступу України та Грузії в НАТО. Ось його слова, які висловив на розширеному засіданні ФСБ РФ 29 січня 2009 року у Москві: « У ряді сусідніх держав зберігалася нестабільна соціально-політична ситуація. Не припинялися спроби розширення НАТО, в тому числі і за рахунок так званого прискореного вступу до альянсу Грузії і України. Все це, зрозуміло, вимагало чіткої і злагодженої роботи всіх спеціальних силових структур, правоохоронних органів і координації їхньої діяльності на дуже високому рівні. Повинен відразу сказати, що Федеральна служба безпеки в цілому успішно виконала поставлені перед нею завдання. При проведенні ж окремих операцій співробітники служби проявили справжню мужність і героїзм. Сьогодні наша держава і суспільство, природно, чекають від всіх нас нових і значущих результатів.»
Звичайно, очікувати, що Україна могла би на щось таке реагувати, не реально. Український уряд не вимагає від Росії виконувати її зобов’язання, знаючи, що цього ніколи не досягне? Український уряд не звертається до США і Великобританії щодо скликання консультацій за будапештським меморандумом тому, бо в них інші проблеми, набагато важливіші за українські цукерки.
У кожному разі, у цьому є відповідь на питання про переваги підписання будь-яких договорів України з Росією.
