Геополітика на комплексах Януковича
Текст: Алла Лазарева, кореспондент «Українського Тижня», спеціально для УЖ
Щодо саміту ЄС у Вільнюсі праві та ліві політики Франції на диво одностайні. В офіційних дискурсах, інтерв'ю та в приватному спілкуванні, коли мова заходить про перспективи України підписати Угоду про асоціацію, щоразу виникає тема Тимошенко. Париж однозначний у своїх прогнозах: якщо Юлію Володимирівну не випустять бодай на лікування до Німеччини, Франція договору не підтримає.
«Чому б нам поступатися? — запитав у розмові з автором цих рядків один із французьких дипломатів, який опікується Східною Європою. — Тому що Стефан Фюле закінчує мандат та хоче увійти в історію? Тому що Литва головує вперше та бажає доказів своєї значущості? Це все — не аргументи для Франції. Ми не бажаємо легітимізувати ту владу, яка так відверто зневажає демократичні принципи».
Принципи — то, звичайно ж, вивіска
Не те щоб зовсім неважлива, але й не вичерпна. Цінності правового суспільства, безперечно, є тими мотузками, які, за висловом колишнього посла Франції в Україні Філіппа де Сюрмена, боронять політичний ринг від недоречних жестів та ударів нижче пояса. Європейський Союз і без того послаблений невідповідностями політичного та економічного розвитку своїх членів. Німецький стандарт разюче відрізняється від грецького, португальський — від естонського, і Брюсселю зовсім не просто щоразу знаходити середнє арифметичне. Тому велика, збайдужіла до демократії Україна, — нехай навіть без чітких перспектив на кандидатство, — дійсно небажаний головний біль для політичного класу. Але стандарти демократії — не єдина перешкода до підписання Угоди про асоціацію.
У Парижі побутує думка, що сама угода — величезна формальність, яку вигадано, щоб нічого не робити, імітуючи бурхливу діяльність. «Подивіться на проект Середземноморського Союзу, з яким носився Ніколя Саркозі, — зауважує той самий дипломат, якого процитовано вище. — Він спрацював короткотерміново, лише як комунікаційна технологія. Було багато розмов, а результат — ніякий. Те саме можна сказати й стосовно “Східного партнерства”, що необхідне передусім Польщі для самоствердження як регіонального лідера. Результат буде тоді, коли такі держави, як Україна, внутрішньо зміняться та стануть готові до нових партнерств».
Геополітичні розрахунки
Навіщо Парижу підсилювати Варшаву? Який інтерес підживлювати почуття власної значущості Вільнюса? Історично країни Східної та Центральної Європи не були центром інтересів Франції. Виняток становить не зовсім європейська Росія, з якою склалася своя специфіка взаємин. Але Прибалтика, Чехія, Угорщина... Для французів це настільки чужі світи, що території за їхніми східними кордонами сприймаються цілком абстрактно.
Виглядає на те, що «погана поведінка» української влади парадоксальним чином вигідна Франції. Вона дає залізобетонний аргумент, щоб віддалити рішення, яке наразі, з точки зору переважної більшості французьких політиків, принесло би більше клопоту, ніж перспектив. А тут ще й Янукович, який не хоче випускати Тимошенко бодай на лікування... Що більше Віктор Федорович культивує свої комплекси стосовно жінки, сильнішої за нього характером, то легше керівництву Франції не ламати собі голову над українським ребусом.
«То що, вони відпустять оту жіночку з косою?» — запитують мої знайомі, не обтяжені політичною відповідальністю. Вчителі, колеги, лікарі... Обивательський прошарок французького суспільства. Тимошенко знають, принаймні ідентифікують. Її опонентів узагальнено називають «вони». Без імен та прізвищ, але з негативним підтекстом.
Відповідно до інформації з наближених до українського посольства кіл, Юлію Тимошенко повинні відрядити на лікування до Німеччини за тиждень–два до Вільнюського саміту. «Дуже по-російськи», так би мовити, з розрахунку «жест на жест». «Тоді у французів не вистачить мотивів щось заперечувати і часу напрацювати нові заперечення», — переконаний знайомий політик.
На документі не зациклюйтеся
Воно, може, й так. Цілком можливо, підписання Угоди про асоціацію перетвориться на видовищну фікцію. Ось вам Юля, а ось вам — пряник. А за суттю... Та що за суттю? Україна за два місяці не перетвориться на правову державу з гарантіями власності для бізнесу та недоторканістю особистого життя. Все буде рухатися й розвиватися відповідно до внутрішньої логіки.
Може статися, угода трохи роздратує Кремль. Додасть українській владі сподівань просунути Януковича на другий президентський термін. Дозволить українським правникам активніше апелювати до стандартів Європейської конвенції з прав людини. Окрилить опозицію та українську діаспору. Але системних, засадничих умов для необхідних реформ, які назріли в Україні, все ж не створить. Бо ці умови можуть або визріти зсередини, або — бути спровоковані потужними тектонічними процесами в сусідніх державах.
З ким би із французьких політологів чи політиків не випадало мені обговорювати майбутнє Угоди про асоціацію України з ЄС, всі вони пропонують «на документі не зациклюватися». Українська невідповідність демократичним стандартам і комплекси Януковича виявилися зручними складовими європейської політики, які дозволяють як Парижу, так і іншим впливовим столицям світу краще зосереджуватися на інших проблемах.
