Віктор Орбан може знову стати прем’єр-міністром. Має на це право
(Скачати весь номер: 5/2013 [PDF, 2.8 Mb])
Текст: Лубош Палата, Прага
Після чотирьох років, під час яких Віктор Орбан і керована ним партія «Фідеш» мали практично абсолютну владу, якою майже абсолютно користалися, угорські виборці, здається, знову готові віддати за них свій голос. При тому, що ситуація в Угорщині не надто відрізняється від ситуації в Чеській Республіці. Але чеські виборці вважають, що життя стало катастрофічним, і за це готуються «по заслузі» покарати партії чеської правиці, які були при владі. В Угорщині безробіття зросло у два-три рази, порівняно з добрими часами, економіка за останні роки не росте, податки на різницю від зарплат підвищилися. Відчуття, що стало гірше, тут повсюди. Набагато сильніше, ніж у тій же Чехії, де у великих містах проблем і непомітно.
Незважаючи на це все, кабінет Віктора Орбана, на відміну від кабінету чеського екс-прем’єра Петера Нечаса, переможно прямує на наступні вибори, в яких може й не отримає конституційної більшості, але з великою імовірністю отримає більшість мандатів у парламенті і не буде змушений створювати уряд із жодною коаліційною партією. Між Чехією і Угорщиною є ще одна важлива відмінність. В Угорщині не було жодного скандалу, подібного до провалу Петера Нечаса, який свою коханку й голову секретаріату зробив наймогутнішою людиною в державі, та ще й платив їй королівську зарплату.
Віктор Орбан, якому виборці дали в руки набагато більшу владу, аніж та, що її коли-небудь мав Петер Нечас і його уряд, зумів нею скористатися у напрямку, який вважається позитивним для держави. Угорщина невдовзі після приходу до влади партії «Фідеш» отримала новий Основний закон. Багато кому може не подобатися те, що нова Конституція посилається на християнство, що в ній багато консерватизму, підкреслювання угорської історії, основу якої «Фідеш» вбачає у Великій Угорщині, а це тривожить сусідні країни. Але в цьому немає нічого дивного: «Фідеш» про це говорив іще до виборів у 2010 році і таким чином лише дотримується слова, даного своїм виборцям. Ще більш контроверсійним є новий закон про медіа. Хоча ним на практиці ніхто не користується, проте він може обмежити свободу слова і дозволить заволодіти засобами масової інформації, які «Фідеш» називає «державними», а опозиція — «королівськими». «Фідеш» заволодів цілою державою, враховуючи й такі незалежні за законом інституції, як інститут президента, Національний банк, Конституційний суд.
Багато змін, які «Фідеш» здійснив, є позитивними. Наприклад, майже наполовину (з 386 до 199) знизив кількість депутатських місць в однопалатному парламенті. Що однозначно зекономить податки угорців. При цьому «Фідеш» і сам матиме збитки, адже після наступних виборів велика частина представників його партії буде без роботи. Позитивом можна вважати і спрощення виборчої системи. Те, що половина мандатів ввійде у новий парламент із одномандатних мажоритарних виборчих округів, безумовно, — зміна на краще, оскільки новий уряд буде набагато стабільніший. Якби опозиційні партії змогли об’єднатися, така система дала б їм досить великі шанси перемогти партію Орбана.
Катастрофа, яка не відбулася
Принаймні на думку виборців, партії «Фідеш» вдалося втілити кілька істотних економічних реформ, які стабілізували країну і відвернули її, — як каже Орбан, — від «фінансової катастрофи». Оподаткування закордонних монополій, які заробляли непомірні гроші в сферах телекомунікації чи постачання води; суворі правила для банків, які не тільки принесли гроші у держбюджет, але й сотням тисяч угорців, які брали кредит в іноземній валюті, зберегли дах над головою — це все Угорщині допомогло. Зменшення державного боргу за рахунок приватних пенсійних фондів, звичайно, ускладнить Угорщині фінансування пенсій у майбутньому, але тепер це зберегло Угорщину від грецького розвитку подій. В межах своїх можливостей Орбану дійсно вдалося допомогти багатодітним сім’ям, реформувати соціальну систему, послідовно користуватися європейськими фондами.
В результаті економічна та соціальна катастрофа, яку угорці очікували чотири роки тому, не відбулася. Угорщина почала помаленьку виходити з рецесії. Незважаючи на строгі санкції уряду, країну не покинули закордонні інвестори, навпаки — на підставі «стратегічних договорів» із кабінетом Орбана їхня кількість почала зростати. Угорщина інша, ніж була чотири роки тому. Це «країна а ля Орбан», з багатьма плюсами й мінусами.
Чехія не стала країною Нечаса. Може, ненадовго вона стала країною його коханки, а нині вже дружини — Яни. Тому в Орбана є шанс знову полонити серця виборців. А в Нечаса залишився шанс хіба що полонити серце своєї дружини. І це справедливо.
