УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 1/2008

Інший Донецьк

(Скачати весь номер: 1/2008 [PDF, 3.4 Mb])

Текст: Богдан Копчак, Прага 

Усе в житті значно складніше, ніж здається на перший погляд. Але саме життя інколи переконує, що деякі речі і процеси відбуваються набагато простіше, що старі формули і поняття не завжди працюють. Так не відповідає дійсності спрощена теза про «дві України», «поганий» зрусифікований Схід і «геніальний» україномовний Захід.Символом зла ще й сьогодні багато хто вважає Донецьк — місто вугільних шахт, пролетаріату і криміналу, Рината Ахметова і Партії регіонів. Місто молодчиків у чорних куртках, які в 2004 році намагалися сфальсифікувати вибори. Місто тупих людей, які поголовно голосують за регіоналів, а дай їм сигнал — відторгнуть великий шматок неньки України…Реальність ж дещо інша. Правдою є те, що Ахметов живе у Донецьку в шикарних апартаментах свого розкішного готелю. Правдою є і те, що найбільша кількість новообраних депутатів від ПР походить з Донецька і області; нема сумніву, що у цьому місті і криміналу вистачає. І те, що на вулиці української не почуєш, теж правда. Та, з іншого боку, місцевий драмтеатр ставить вистави майже виключно українською, причому так було завжди; у вузах можна вільно послуговуватися українською — є студенти, які російськомовним викладачам пишуть свої семінарні роботи державною українською мовою. Може хтось з вас у минулому номері «УЖ» прочитав про «повстанський» ресторан «Криївка» у Львові і не міг собі уявити якусь його філію на Сході, скажімо, у тому ж Донецьку? Після кількох днів, проведених у Донецьку, я припускаю, що це цілком можливо. Навіть тоді, коли на вході буде стояти упівець в однострої з іграшковим автоматом у руках і запитувати у відвідувачів, чи всі «свої» і чи немає між ними часом москаля.Люди в Донецьку вважають себе українцями, незважаючи на мову, якою користуються. І «тупих» між ними не більше ніж деінде. І може навіть голосували за регіоналів не всі, а хтось просто результати трішки «домалював». Принаймні, все більше людей там розуміє, що політики, їхні місцеві лідери, грають з ними у нерівну гру і не варто віддавати їм свій голос.Колись у Києві, а тепер і в Донецьку, я зустрів молодих людей, які походять з російськомовних сімей, але самі захотіли — і зуміли! — вивчити українську мову. До речі, саме в Донецьку я почув розмову гарною українською від студентки з Росії, яка лише три роки на сході України.Чорно-біле бачення світу для Донецька вже не спрацьовує.

Український журнал