Ukraiński Żurnal - 1/2008

Створений вручну політичний важіль

Текст: Любко Дереш, Львів 

Про дві України і коректність такого поділу, про читачів на Сході і Заході та про спільні українські інтелектуальні і наукові проекти спеціально для «УЖ» висловив свою думку Любко Дереш, який нещодавно разом з Юрієм Андруховичем і Сергієм Жаданом їздив з промотуром по Східній Україні.  Питання про поділ України не є простим. Ми можемо сказати, що насправді існує не дві, а принаймні п’ять Україн — західна, східна, південна, центральна, буковинська і так далі. А поділ на Захід і Схід, як певне протиставлення одне одному, є штучно сформульованим і штучно транслюється через ЗМІ, через можливі політичні технології. Це створений вручну політичний важіль, яким можна в потрібний момент спрямовувати суспільну думку. Хоча, безумовно, є психологічні відмінності між Східною та Західною Україною, соціальні, культурні, але так само їх можна знайти, наприклад, між Східною і Південною, чи між Західною і Центральною. Такий самий розподіл, протиставлення, при певному вливанні коштів та технологіях, можна спровокувати будь-де.Я народився на Західній Україні і на Східну вперше поїхав з рекламним туром книжок, це сталося два роки тому. У мене були якісь стереотипні уявлення про Схід України, як про таку собі могилу для західного українця. Я їхав туди з певним острахом. Хоча і відправлявся не зовсім на Схід — у Дніпропетровськ та Запоріжжя. А східніше — у Донецьк і Луганськ я поїхав лише рік тому. І вперше, і вдруге ці дурні стереотипи розсипались. Можливо, приязне ставлення до мене було викликане тим, що я приїхав з книжкою, з культурною місією. Може тому, що я приїхав до людей, які на мене чекали, які були так чи інакше причетні до української культури. Але кожного разу я зустрічав там теплі вітання. Навіть йдеться не тільки про людей, які мене зустрічали, а про публіку, яка приходила на читання, а це були студенти, молодь. І я не вірю, що вони були на 100% підготовлені, що вони всі читали мої книжки чи були зацікавлені українською літературою. Я просто бачив, що вони ставляться дружньо, відкрито, і головне — із зацікавленням до того, що їм привозять із Заходу, з Центральної України. У мене таке враження, що на Сході України бракує української книжки і що там є люди, яким вона цікава. І коли ви приїжджаєте до них, вони дають вам певний кредит, певний аванс довіри, і з ними легше знаходити спільну мову. Оскільки на Заході з початку 90-х років варяться у цій українській культурі, українській літературі, можуть дозволити собі перебирати — це я читаю, а оце я не читаю. І навіть трохи зверхньо ставитись. Зверхність виникає тоді, коли ви маєте досить. А на Сході України такої позиції немає, там все і вся приймають з великим задоволенням.Мої зацікавлення не обмежуються лише літературою. Мені цікаво, що відбувається у сучасній український науці. Ще у [19]70-80-х роках за часів Радянського Союзу в Україні був сформований серйозний прошарок науково-технологічної української еліти. Було зроблено велику кількість технологічних напрацювань, було зроблено багато інновацій, які не отримали подальшого розвитку через те, що вони були надто передовими, або тому, що Радянський Союз розвалився і не було структур, які б фінансували їх. Але у Донецьку є багато українських науковців, які продовжують цікаві розробки — історичні, історіофілософські, дуже модні тепер так звані холістичні (цілісний підхід до науки, наука у системному розгляді). Це Василь Моргуль, автор психоісторії, Володимир Шевченко, автор універсального природного циклу з таких фундаментальних відкриттів в українській науці, які не отримали популярності у широких колах. Є достатньо багато імен, які підтверджують, що потенціал України цілої (я проти того, щоб говорити окремо про Західну та Східну) — він є скрізь. Єдине, що немає спільного проекту, який зібрав би інтелектуалів з усієї України в якусь інтелектуальну програму, і за її рахунок відбувся би певний поштовх. Ось цей маховик — вчені та інтелектуали, обертаються собі, але вони ніби коліщатка у годиннику, які не зачіпають інших коліщаток. І відсутність спільної програми не дозволяє їм робити впливів на всю Україну.