Проблема поширення і вживання наркотиків в Україні набуває з кожним роком все більших розмірів і з такими темпами незабаром може перерости у проблему національного масштабу. Адже, як відомо, наркотики вживають переважно люди молодого віку і, підсівши на них у віці до двадцяти років, дуже часто ледве доживають до тридцяти. Отож, гинуть молоді люди репродуктивного і працездатного віку, а для нашої країни, яка переживає період старіння населення і вимирання, це загрозливо. Особливе поширення наркотики мають у великих промислово розвинених містах. В Україні це Миколаїв, Кривий Ріг, Дніпропетровськ. Не відстає від них і Київ. Згідно з даними наркологічної служби м. Києва на 01.01.2007 р., кількість офіційно зареєстрованих хворих на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних речовин становить 9393 особи. Понад 80 % тих, хто вживає наркотичні засоби в м. Києві, це переважно люди віком від 18 до 28 років. Кількісне співвідношення чоловіків і жінок становить 6 до 1.
Серед районів міста найбільша кількість хворих із наркотичними проблемами у Дніпровському — 1741 (51,7 на 10 тис. населення), Деснянському — 1429 (41,4 на 10 тис.), Святошинському — 1168 (37,6 на 10 тис.) районах. Це так звані спальні райони. Найменше хворих із наркотичними проблемами у районах, де активно працюють з дітьми районні Центри здоров’я, збережена чи відновлюється інфраструктура спортивних та фізкультурних закладів: Дарницькому — 813 (27,3 на 10 тис.), Шевченківському — 736 (27,1 на 10 тис.), Печерському — 200 (19,2 на 10 тис.) районах. За даними Дарницького РУВС МВС України у м. Києві, завдяки самовідданій праці тренерів та лікарів Дарницького Центру здоров’я, кількість правопорушень, здійснених дітьми та підлітками в мікрорайонах «Рембаза» та колишнього радіозаводу Дарницького району, знизилася в останні роки в три рази. Хоча все ще залишаються діти невизначеного віку біля станції метро «Дарниця», які нюхають хімічні випари і безмежно радіють якимось своїм уявним світам.
Загалом наркоманія — це психічне і фізичне узалежнення від психотропних речовин. Можна виокремити три стадії наркоманії. Якщо на першій стадії вживання наркотиків виникає спочатку психічна залежність, то на другій до неї вже додається і фізична. Із збільшенням часу вживання наркотиків зростає і доза, яку необхідно ввести в організм, щоб досягнути відчуття комфорту. На третій стадії чітко прослідковується повна моральна і соціальна деградація, наркоман перетворюється на інваліда, який може померти будь-якої миті. Проте мало хто із тих, хто вживає наркотики, доживає до третьої стадії. Як правило, вони помирають раніше. Смерть настає як внаслідок передозування, так і через зараження крові або виникнення інших інфекційних захворювань, що можуть передаватися через використаний шприц. Нерідкісними є й випадки, коли наркомани покінчували життя самогубством.
Існує багато різновидів наркотичних речовин, які викликають залежність. Загалом їх можна класифікувати так: опіати; каннабіоїди; амфетаміни; «екстазі»; галюциногени; інгалянти (токсикоманічні речовини); барбітурати; транквілізатори та хінолітичні речовини.
До першої групи — опіатів — належить найвідоміший наркотик — героїн, крім того, сюди належать макова соломка, ацетильований опій, опій-сирець та метадон. Дія такого наркотику триває шість-дванадцять годин. Каннабіоїди представлені марихуаною та гашишем. Діяти ці наркотики починають через 15 хвилин і ця дія може тривати кілька годин. Серед амфетамінів в Україні найчастіше вживають ефедрон, первітин, ефедрин. Їх вплив триває від двох до дванадцяти годин. «Екстазі» — це група синтетичних наркотиків-стимуляторів, які мають форму різнокольорових пігулок або капсул. Галюциногени представляють ЛСД, псилоцин та псилоцибін, які містяться у грибах-поганках. Токсикомани для отримання ефекту психічного сп’яніння нюхають випари препаратів побутової хімії (фарби, розчинники, клей, бензин) та інгаляційних анестетиків (диетиловий ефір, хлороформ тощо). До барбітуратів належать ті лікарські речовини, що використовуються у медицині, як снодійне, а до транквілізаторів — ліки, що покликані знижувати у пацієнтів стан тривоги, страху, психічну напруженість, а також ті препарати, що використовуються для лікування хвороби Паркінсона.
Чому ж поширюються наркотики і щороку їх починають вживати щораз більше людей? Це викликано перш за все сукупністю тих умов, в яких живе людина, як на рівні суспільства, так і на рівні безпосереднього оточення, з яким спілкуються, живуть пліч-о-пліч. Але установки, закладені батьками — першими людьми, з якими контактує дитина — насправді важливіші за будь-яких друзів. І якщо батьки підтримують тісний контакт з дитиною протягом всього періоду її дорослішання і мають вплив на формування її переконань і світогляду загалом (це при умові, що батьки не мають девіантних відхилень), то ймовірність того, що дитина почне вживати наркотики зведена до мінімуму.
Перші спроби вживання наркотичних і психотропних речовин, як правило, відбуваються у компанії ровесників та друзів. Завжди знаходиться хтось «просунутий», хто вже спробував гашиш чи марихуану чи щось інше, і гордо повідомляє про це одноліткам, заслуговуючи у них відразу авторитет (чи підтверджуючи його) і повагу тим, що перейшов якусь уявну межу чи піднявся на якусь, знову ж таки уявну, сходинку. А далі вже черга за рештою друзів, які прагнуть здобути прийнятне місце серед ровесників, заслужити їхню повагу та схвалення. От тому часто й спробують «косяк», щоб не подумали, що слабак чи малий, який ще не доріс до такої дорослої справи, як куріння травки. Досить часто такі групи, які полюбляють «бавитися травкою» виникають у тих районах, де молоді нічим зайнятися і от щоб заповнити вільний час і водночас відчути щось нове (що дасть їм примарне відчуття розвитку) вони спочатку перебиваються «невинним», на їх думку, курінням травки, від якого, насправді, буває дуже важко відмовитись.
У Києві також користуються популярністю синтетичні наркотики та «екстазі», які вже стали просто-таки атрибутом молодіжного середовища, його невід’ємною характеристикою. Це зумовлено поширенням нічного клубного життя. Виникла потреба в якихось стимуляторах, які б дозволяли бути у формі тривалий час і сприяли отриманню «кайфу» від такого проведення часу.
Загалом аж ніяк не можна говорити, що до вживання наркотиків схильні якісь певні прошарки населення. Дуже часто наркоманами стають люди із благополучних сімей. Батьки у такій родині часто не надають особливої уваги тому, що дитина почала вживати наркотики чи то через те, що їм особливого діла немає до того, як проводить їхнє чадо свій вільний час (вважаючи, що їх головне завдання полягає у тому, щоб нагодувати, одягнути і щоб дах був над головою), чи то тому, що вважають це за іграшку, властиву певному віку. А потім може трапитися так, що, зрозумівши серйозність вживання наркотиків, спочатку побоюються звернутися у наркологічні служби по допомогу, щоб не отримувати зайвого розголосу, а потім вже буває запізно.
Практично неможливо позбутися фізичної і психічної залежності від наркотиків без спеціального кваліфікованого лікування. Стаціонарна допомога наркологічним хворим у Києві надається: діагностично-детоксикаційною клінікою «Крок», лікувально-реабілітаційною клінікою «Віта», стаціонарною терапевтичною спільнотою «Маріїна школа», кризовими наркологічними відділеннями «Лівобережне» та «Правобережне». Також у Києві спільно з Київським центром соціальних служб для молоді працює в цілодобовому режимі інформаційна консультативна соціально-наркологічна приймальня. В процесі проведення безкоштовної реабілітації та ресоціалізації наркологічних хворих беруть участь також громадські організації — клуб взаємодопомоги «Еней», клуб Анонімних Алкоголіків, клуб Анонімних Наркоманів.
Слід також зауважити, що в Україні вживання і поширення наркотиків переслідується законом. Тому ті, хто підсів на голку чи на «колеса» вступають у латентне протистояння із цим законом і з більшістю суспільства загалом. Отже, придбати окремі види наркотиків можна тільки нелегально. Та й коштують вони недешево, а тому вимагають значних фінансових вкладень. Особливо гостро ця проблема стоїть для наркозалежних, які доки не «ширнуться», не можуть навіть дихати нормально. Тому і йдуть на злочини, або щоб отримати гроші, або щоб отримати дозу. Життя таких людей набуває певної розміреності (але не у найкращому значенні слова) — знайти гроші чи дозу, «ширнутися», поспати, і знову — знайти гроші чи дозу, «ширнутися», поспати... Отож, наркомани випадають із соціального життя і загалом із контексту. Вони стають поза всім, чим живе звичайна людина. Для них існує тільки одна мета — отримати дозу — заради якої вони здатні на все.
Для Києва, як вже і для всієї України загалом, суттєвий вплив на поширення наркоманії має інтернет, де можна завжди у вільному доступі знайти інформацію як пронаркотичного характеру, так і антинаркотичного. І тут вже питання в тому, хто на що зверне увагу — на інформацію, стимулюючу до вживання наркотиків чи навпаки — стримуючу. Серед причин наркоманії називають також недостатню поінформованість населення про наслідки від вживання наркотичних та психотропних речовин, а також про непопулярність здорового способу життя серед населення загалом і особливо серед молоді, які і тягнуть за собою гру з вогнем під назвою наркотик. Той солодкий тимчасовий стан, який настає після отримання дози, дає можливість бачити світ і майбутнє у рожевих тонах, відчувати неабияку силу і впевненість у тому, що рай є і на землі. І не кожен зможе в тому раю відчути і почути реквієм за мрією.
