УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 7/2007

ОУН Ltd

(Скачати весь номер: 7/2007 [PDF, 3.7 Mb])

Текст: Тадеуш Іванський, Варшава

 

 

Ким була людина на ім’я Роман Шухевич, на псевдо Тарас Чупринка? Задля довідки: це один із лідерів націоналістичного руху за незалежність, організатор та провідник УПА, арештований і розстріляний НКВД у 1950 році. Але мова не про це. Героїчні сторінки життя Шухевича описані в товстенних томах, як його прихильниками й однодумцями, так і затятими ворогами по обидва боки ідеологічної барикади. Натомість цікавою може видатися розповідь, яка висвітлить інші, маловідомі, епізоди з його життя, хоча не йдеться і про приватне життя — з цим також уже впоралися біографи. Хочеться бодай ескізно розповісти про те, як Роман Шухевич заробляв на життя в міжвоєнній Польщі, принагідно висвітлюючи сценки з життя та функціонування рекламної сфери другої половини тридцятих років.

 

Отож, у цей період тридцятилітній інженер Роман Шухевич, член підпільної УПА та ще кількох нелегальних організацій, був успішним бізнесменом у сфері реклами. 1937 року він разом із Богданом Чайківським створив у Львові першу українську рекламну агенцію «Фама». Чайківський був тоді молодим і підприємливим випускником Львівської вищої школи закордонної торгівлі, відомої як «еспортувка», а мешкав він на квартирі в Шухевичів-старших. Шухевич-молодший подав Чайківському ідею створення рекламного бюро, а через те, що сам він рішенням польського суду був обмежений у правах і через це неправоздатним, реєстрацію фірми здійснив власне Чайківський. Цікаві «success story» про те, як фірма виникла, працювала і заробляла, а також про інші факти з життя майбутнього героя УПА розповідають видані два роки тому спогади того ж Богдана Чайківського під назвою «Фама».

Автор згадує, що перед тим у Львові вже існувало українське рекламне бюро, але це було несерйозно, бо господарі не платили власникам газет. І, що найприкріше, відбили бажання співпраці і в рекламодавців, і в газет. Однак Шухевич задіяв свої політичні контакти в організації «Молода Громада», членом якої був. «Молода Громада» об’єднувала колишніх воїнів Українських Січових Стрільців, Української Галицької Армії й Армії УНР, а згодом — і членів ОУН. Всі вони мали добрі зв’язки серед українських підприємців, економістів, видавців, а також, що важливо, — з українським кооперативним рухом. Першим «контактменом» був Юліан Шепарович, колишній офіцер УГА та Армії УНР, керівник «Молодої Громади» (разом з Андрієм Мельником), який був також головою Центросоюзу — однієї з найбільших в Галичині торговельних спілок, що обслуговувала українські кооперативи. Шухевич переконав Шепаровича, щоб Центросоюз співпрацював з «Фамою» і саме там замовляв рекламу. Ні для кого не було таємницею, що це мало на меті створити фінансову й матеріальну базу для ОУН. Завдяки контактам фірма відразу отримала 75% знижки в газеті «Діло», а також деякі пільги в інших газетах і видавництвах. Навіть впливовий львівський видавець Іван Тиктор, який напочатку дещо підозріливо ставився до нової української рекламної ініціативи, за пів року сам зателефонував і запропонував 65% знижки. Бюро «Фами» знаходилося біля Ринку і надавало комплексні рекламні послуги. В обов’язки працівників входило те, що тепер ми називаємо «сopywritting», «design» i «layout», тобто продукування рекламних текстів і слоґанів, графічне оформлення й розміщення реклами в газеті. Напочатках бюро замовляло малюнки в молодих львівських художників, декілька з яких згодом увійшли в штат. Розрахунок відбувався дуже просто. Наприкінці місяця Чайківський збирав газети, йшов з ними в Центросоюз, де Шепарович все підраховував, підписував і виплачував гроші.

Незабаром «Фама» почала активну діяльність серед приватних фірм і розширила спектр послуг. Щокварталу Шухевич і Чайківський запроваджували нові послуги: оформлення крамничних вітрин чи яток на базарі, друк рекламних афіш і оголошень. Як згадує Чайківський, фірма не завжди використовувала чесні методи. Так, скажімо, молоді бізнесмени знайомилися з дівчатами-телефоністками, що працювали на комутаторі, а ті своєю чергою інформували їх про розмови, що могли б бути корисними. Саме таким чином хитруни довідалися, що конкуренти пропонують Центросоюзові нижчі ціни, але швидке втручання і застосування «dumping’у» допомогло виправити ситуацію: Шепарович не відмовився від співпраці, а «Фама» й надалі мала потужного замовника. Завдяки цьому блискавично розвивався новий відділ оформлення крамничних вітрин. Всі крамниці, що належали Центросоюзу і Маслосоюзу замовляли в них дизайн та поновлювали вітрини чотири рази на рік. Це було значним джерелом прибутку. В цей час «Фама» виходить за межі Львова і навіть Галичини. Розміщує оглошення в «Gazecie Warszawskiej» та в краківському «Ilustrowanym Kurierze Codziennym», а також в газетах Німеччини й Угорщини. Згодом «Фама» увійшла в прибуткову сферу розваг. Малі українські кінотеатри замовляли у фірми купони, які давали знижку на сеанс. Попри те кіно залишалося надто дорогою розвагою для українців — зали були напівпорожніми, а власники кінотеатриків терпіли збитки. «Фама» суттєво знизила вартість друку купонів і квитків, завдяки чому українські кінотеатри стали майже вдвічі дешевшими від польських. Втішені успіхом кінопідприємці надали можливість «Фамі» перед сеансами презентувати діапозитиви з логотипом фірми. Ну чим не міжвоєнна версія «Power point presentation»?! Таким чином бюро заробляло не лише на квитках, а й мало безкоштовну рекламу в українському середовищі Львова. До того ж фірма отримувала достатню кількість безкоштовних квитків, які також безкоштовно розсилала найкращим клієнтам. Після такого успіху до «Фами» звернулись і польські власники кінотеатрів.

 

Наступним проектом дуету Ш&Ч були засклені вітрини на трамвайних зупинках. В них виставлялися рекламні листівки українських підприємств, до того ж листівки ці оновлювалися щомісяця, коли змінювалася пропозиція. Фірма не цуралася також і провокацій, які нині ми називаємо гепенінґами. Чайківський розповідає такий випадок: «В польську і єврейську пресу ми подали інформацію, що о 10 ранку жінка здійснить самогубство, стрибнувши з даху львівського готелю “Жорж”. Журналісти набігли юрбою, ми скинули з даху ляльку в натуральну величину з пришпиленою рекламою, а вони її сфотографували». «Фама» стала однією з найдинамічніших українських фірм. Окрім основного профілю підприємства, фірма також брала участь у суспільному житті. 1938 року вона організувала, фінансувала та провела на Янівському цвинтарі урочистий похорон генерала Миколи Тарнавського — командуючого штабом УГА.

Наступним кроком стало створення т.зв. «українського адресарія», тобто переліку всіх українських підприємців — своєрідної «Панорами фірм», що мала на меті цілісно представити українське торговельне й ремісниче життя. «Український адресарій» було підготовлено в першій половині 1939-го, а видання його планувалося на вересень-жовтень того ж року. Апогеєм діяльності стала перша половина 1939 року, коли Шухевичу й Чайківському спало на думку, що можна не лише рекламувати товари українських фірм і кооперативів, а й бути їхніми посередниками й торговими представниками. Задум був простим і полягав на тому, що представники «Фами» в різних місцях могли бути водночас і рекламниками, і агентами фірм, які відважилися б довірити їм свою продукцію. Фірми переказували б працівникам агентства 3-5% від вартості замовлення (залежно від суми контракту), а центральному бюро у Львові — додатковий відсоток. Завдяки цьому фірми мали б пункт збуту своєї продукції в кожному повітовому містечку.

Від самого початку рекламна агенція «Фама» мала дві каси: одна легальна для податкової інспекції, інша — «під столом», для ОУН. На роботу приймали людей із судовими вироками, часто знайомих по підпіллю, які з політичних причин ніде не могли знайти собі роботи. Роман Шухевич мав намір створити мережу представництв «Фами» в кожному повіті. Йшлося про те, щоб розвивати фірму і забезпечити робочі місця своїм товаришам. В такий спосіб фірма мала представницько-розвідувальну мережу, що діяла не лише на Галичині, де була цілком легальною, але й на Волині, де через т.зв. «сокальський кордон» український кооперативний рух розвиватися не міг. Мережа торгових представництв давала не лише можливість легального працевлаштування діячів ОУН, але й можливість обміну розвідувальною інформацією та документами під виглядом роботи на місцях.

Як бачимо, рекламна агенція «Фама» розвивалася блискавично, граючи як на бізнесовому полі, так і за його межами. В середині 1939-го, всього лише по двох роках діяльності, з агенцією співпрацювали найбільші українські фірми, кооперативи й торговельні управління. Методи роботи «Фами» майже не відрізнялися від бізнесових тактик динамічних і багатих рекламних агенцій сьогодення, а рекламна стратегія не поступалася стандартам сучасного PR. Пріоритетом фірми був подальший розвиток, який, імовірно, призвів би до монополії, та ці плани перекреслив початок Другої світової війни.

 

Український журнал