4 грудня 2007 року за кандидатуру Арсенія Яценюка у спікери Верховної Ради проголосувало 227 народних депутатів з НУ–НС та БЮТ. Першою його привітала з перемогою Юлія Тимошенко з букетом помаранчевих троянд. В’ячеслав Кириленко подарував червоні троянди. У 33 роки Яценюк досяг вершин української влади, ставши de facto третьою особою в державі після президента та прем’єра, а можливо, навіть другою. З самого початку було відомо, що Яценюку доведеться керувати парламентом у складних умовах. Наразі він здає екзамен і виконує очікування… насамперед, президента та його Секретаріату.
На думку політтехнолога Тараса Березовця, «секрет успіху Яценюка полягає в тому, що його патронують протягом усього політичного життя різні особи. Серед доброзичливців були і Віктор Пінчук, і Сергій Тигіпко, і Віктор Медведчук, і Катерина Ющенко, і сам Ющенко, і Віктор Балога. Тобто, кількість благодійників досить значна». У гонитві за титул улюбленця президента Арсеній Яценюк виграв у В’ячеслава Кириленка і Юрія Луценка. У першого — безпосереднім чином, коли кандидатура Кириленка на посаду спікера провалилась, і висунули Яценюка. У головного силовика — досить недавно, поскаржившись, як «погані хлопці» міністра внутрішніх справ переїхали йому дорогу на іномарці і показали середній палець. Спікер розпочав власне розслідування і виявилось, що за кермом був заступник командира «Кобри». Луценко вибачився перед Яценюком, а «Кобру» розпустили. Ніби все просто, якби історія не відбувалась перед камерами і в присутності президента, а частина спостерігачів сприйняла її як спробу пониження авторитету міністра внутрішніх справ. Тепер «кіндер-сюрприза», як називають Яценюка, вважають найперспективнішим українським політиком, і треба додати, наймолодшим. На цій темі чимало спекулюють. Якщо Віктору Ющенку не поталанить з власною кандидатурою на виборах, він «помаже» Яценюка на свого наступника. Або ж Яценюк очолить новий пропрезидентський проект, який готує для Ющенка могутній шеф Секретаріату Віктор Балога.Спікер, щоправда, в недавньому інтерв’ю «5 каналу» сказав, що «у 2010 році Яценюку нічого робити на президентських виборах». Втім, як кажуть, в кожній плітці є доля правди. Складно повірити, що Яценюк, який до 34 років мав можливість познайомитись з владою на кількох щаблях, не захоче спробувати її смак ще вище, наскільки представиться можливість. ВундеркіндАрсеній народився у 1974 році. Його дитинство було, очевидно, щасливим, і швидше за все, забезпеченим. Виховувався він у родині викладачів. Його мати викладала французьку мову, а батько — історик, був заступником декана історичного факультету в Чернівецькому університеті. Під однією зі статей в Інтернеті, присвяченій Яценюку, можна знайти коментар про його батька, який вирізнявся досить сміливою поведінкою, як для викладача університету тих часів. Наприклад, одним з перших почав носити чорні джинси.Арсеній вступив до Чернівецького університету у 1991 році на юридичний факультет, добре вчився, хоча не міг присвятити навчанню достатньо часу, адже у віці 18 років став співголовою юридичної фірми «Jurek Ltd». Уставний капітал отримали з торгівлі автомобілями. Попри те, що молодші власники фірми не мали юридичної освіти, фірма займалась питаннями приватизації, брала участь в арбітражних процесах. Серед клієнтів були, між іншим, Чернівецький машинобудівний завод, виробниче об’єднання «Альянс» Михайла Папієва (впливової постаті Буковини — члена СДПУ(О) та міністра в уряді В.Януковича). Говорилось, що молодий працівник Яценюк дуже добре вирішував поставлені завдання. Тоді його почали називати по імені та по батькові. Буковинський кланПопередніми роками чимало говорили про функціонування на Україні кланів. Був клан донецький, дніпропетровський, київський. Останнім часом в окремих українських медіа зустрічалась інформація про буковинський клан. Щоправда, це дивне утворення, оскільки його представників не об’єднують міцні зв’язки, подібно до інших, однак до окремих постатей варто придивитись уважніше, адже шляхи декого з них тісно переплелися з Яценюком.Про Михайла Папієва вже згадувалося, він був добре пов’язаний з іншим буковинцем (хоча й не від народження) — Ігорем Плужниковим. Цей майбутній олігарх наприкінці 1980-х створив виробничо-кооперативне об’єднання «Буковина», співвласником якого став батько майбутнього приятеля Яценюка — Андрія Пишного. Цей однокласник Арсенія Петровича наразі є заступником голови секретаря РНБО. Як і Папієв, Плужников вступив до СДПУ(О), і вже наприкінці 1990-х, схоже, його вплив у партії дорівнював впливу Віктора Медведчука та Ігоря Суркіса.Згадавши про СДПУ(О), можна звернути увагу на ще одного буковинця, Олександра Зінченка, який згодом залишив соціал-демократів та перейшов до «Нашої України».Тісні зв’язки повинні об’єднувати Папієва та голову Верховного Суду України Василя Онопенка. З Папієвим пов’язана ще одна цікава постать: в роки перебування Папієва в уряді Януковича міністром праці, його консультантом був директор Інституту імені Горшеніна Кость Бондаренко (він, щоправда, не буковинець, але певний час навчався в Чернівецькому університеті). У березні 2008 року Яценюк призначив Бондаренка своїм радником.І ще двоє генералів з Чернівців — Віктор Король та Геннадій Москаль. Про Короля знову голосно заговорили наприкінці 2006 – на початку 2007 року, коли Ющенко робив спробу призначити його головою СБУ. Свого часу Яценюк був помічником Короля як народного депутата.Генерал Москаль радів з довіри Леоніда Кучми; це не зашкодило йому в майбутньому стати довіреною особою Луценка та його заступником, коли той вперше очолив МВС. Наразі Москаль — депутат ВР від «Нашої України» і радник Луценка. Цікаво, що Москаля називають «хрещеним батьком» Арсенія Яценюка в його політичній кар’єрі, адже генерал прислухався до прохань Плужникова та Короля і допоміг Яценюку отримати роботу в Криму. Містер КомпромісЗ юридичною фірмою Яценюк попрощався у вересні 1997 року, аби у січні наступного поїхати до Києва і розпочати роботу у банку «Аваль» на посаді консультанта кредитного департаменту, а завершити як заступник представника. Недоброзичливці подейкують, ніби теперішні працівники банку не пам’ятають Яценюка на цій посаді, але спікер підкреслює, що виконував відповідні функції дуже недовго. В кожному разі, за свою працю Яценюк отримав контрольний пакет акцій, який пізніше вдало продав: саме ці гроші, за словами самого Яценюка, склали основу його теперішнього статку.З банку Яценюк перейшов на державну службу — у вересні 2001 року стає в.о. міністра економіки Автономної Республіки Крим, а в листопаді — повноправним міністром. За призначенням Яценюка стояли люди, пов’язані також з «Трудовою Україною». В цьому контексті згадують Сергія Тигіпка та спонсора партії Віктора Пінчука. У Криму Яценюка мали б запам’ятати хіба що вміло проведеною українізацією підлеглої йому інституції.У 2003 році він повертається до Києва і стає заступником голови Національного банку України Сергія Тигіпка. Коли той очолює передвиборчий штаб Януковича, Яценюк фактично виконує функції голови банку. В гарячий період 2004 року Яценюк займається стабілізацією гривні, і, як дехто вважає, рятує від проблем банк «Мрія», що належав Петру Порошенку. Однак Арсенія Яценюка немає на Майдані, власне цим і пояснюватимуть згодом відсутність зацікавлення з боку Ющенка молодим політиком.Яценюк в черговий раз відправляється у регіони. Цим разом молодого політика «виловлює» Василь Цушко, тодішній губернатор Одещини, і призначає своїм заступником. Тоді Цушка, як і Соцпартію, вважали союзником демократичних сил.Арсеній Яценюк мав щастя зустрічати людей, які його активно підтримували. Врешті-решт до оточення Ющенка його ввели Юрій Єхануров та Олег Рибачук. Під час бізнес-форуму в Одесі у 2005 році президент запропонував Єханурову крісло прем’єра, а той своєю чергою порадив Яценюка на посаду міністра економіки.У 2006 році Рибачук, прагнучи підсилити Секретаріат Президента довіреними кадрами, кличе до себе Яценюка. Щоправда, це сталося вже після його відставки, і 15 вересня 2006 року Арсеній Петрович стає заступником Балоги. Як пише «Українська правда», певну роль у призначенні Яценюка відіграла також Віра Ульянченко. Говорили про зв’язки Яценюка з Віталієм Гайдуком, який приблизно тоді ж очолює РНБО. Однак місце Яценюка визначила, схоже, симпатія з боку Катерини Ющенко. Можливо, Яценюк мітив на місце голови Секретаріату, але Балога виявися кращим у плані інтриг. І хоча Яценюк став «лише» першим заступником Балоги, одночасно він залишився членом ради Нацбанку України, членом наглядової ради «Ощадбанку» та «Укрексімбанку», а в його повноваженнях опинився також контроль над СБУ.Разом з Балогою вони фактично перебудували Секретаріат. Яценюк забрав компетенції інших і зайнявся внутрішньою політикою, економічними і аналітично-інформаційним питаннями. Саме з того моменту Яценюк намагається впливати на кадрову політику, заповнюючи деякі посади своїми знайомими.Приблизно у той самий час Яценюк починає розвивати певні характерні риси своєї діяльності — бути «своїм» серед різних політичних таборів. Це принесло результат під час голосування за кандидатуру Яценюка на посаду Міністра закордонних справ, коли за нього віддали голоси й депутати Партії регіонів. Його кандидатуру виставили після двох невдалих спроб призначити Володимира Огризка, якого відкинули Партія регіонів та комуністи. На посаді міністра закордонних справ Яценюк зайнявся візовими проблемами громадян України і покращенням умов праці самих дипломатів. Загалом під час своєї короткої діяльності він не викликав особливих претензій з боку Росії, а водночас його добре приймали на Заході. Єдиним скандалом, пов’язаним з роботою в МЗС, виявилась справа будівництва в історичній частині Києва житлового будинку люкс-класу, в якому кілька квартир мало б отримати міністерство, а решту продати на комерційних засадах. Щоправда, ця справа почалася значно раніше, однак саме при Яценюку влада міста дала згоду на будівництво будинку на відстані кількох метрів від руїн Десятинної церкви.З часу дострокових парламентських виборів у 2007 році про Яценюка все частіше говорять як про політика, на якого поставив Ющенко. В кожному разі, Яценюк отримав третє місце у виборчому списку НУ–НС, попри те, що під час кампанії його практично не було видно. Дорогою до самостійності?Найновіший етап кар’єри Яценюка розпочався разом з голосуванням 4 грудня минулого року за його кандидатуру на посаду спікера парламенту. З самого початку було зрозуміло, що процес буде нелегким. Пам’ятаєте проблеми з комп’ютерною системою голосування «Рада»? Яценюку вдалось провести «ручне» голосування за кандидатуру Юлії Тимошенко на посаду прем’єр-міністра. Водночас Яценюк, якого доти називали «містер компроміс», підписав так званий лист трьох у справі приєднання України до ПДЧ. Це стало формальним приводом для кризи в парламенті, пов’язаної з блокуванням трибуни опозицією. Треба визнати, що Яценюк виконав шмат кропіткої праці, пов’язаної з розблокуванням парламенту. І хоча моментами його терпіння закінчувалося (як тоді, коли 13 лютого він заявив, що розпочато 30-денний відлік часу для розпуску Ради), загалом Яценюк показав себе справжнім дипломатом на посаді спікера.У березні Верховна Рада під його керівництвом проголосувала за відставку мера Києва і призначення дострокових виборів у Києві, а водночас за Закон про Кабінет міністрів. Питання мера — істотне, адже воно було одним з передвиборчих гасел коаліції. Однак Закон про Кабмін фактично повертає президенту частину повноважень і обмежує роль уряду. Однією з останніх справ коаліції стало відправлення до Конституційного Суду проекту закону про зняття депутатської недоторканості, що також було одним з передвиборчих гасел. Без сумніву, Яценюка на посаді спікера чекає нелегка праця. З іншого боку, це дає можливість набиратися відповідного політичного досвіду. Як каже Т.Березовець, «головна проблема Яценюка зараз в роботі з депутатами — його снобізм. Відверто на це нарікає чимало депутатів. Ставши головою Верховної Ради, він ігнорує будь-які звернення, чужу думку. Можливо, це молодість, можливо, життєва позиція, але йому доведеться мінятися, а якщо він не зміниться, поміняють його». Можливо, приходить час, коли Яценюк покаже себе більш самостійним політиком. Адже раніше на посадах, які він займав, був або занадто коротко, або як молодий політик знаходився під впливом осіб, які вводили його на нові посади. Можливо, його слова в недавньому телевізійному інтерв’ю, що він не уявляє собі введення змін до Конституції в обхід парламенту — саме той перший крок, спрямований на відокремлення і самостійність. Як відомо, президент каже про зміни шляхом референдуму. Питання, чи вдасться Яценюку захистити свою позицію та український парламентаризм перед спокусою «спрощення» правил гри Секретаріатом Президента.Безперечно, він дуже цікавий політик для України, нова генерація. Проблема полягає в тому, що Яценюк поки що не створив власної потужної команди, однак активно цим займається — долучає політологів та колишніх депутатів. А це говорить лише про одне: він обрав курс на здійснення самостійного політичного майбутнього, вказує Т.Березовець. Сам Арсеній Яценюк, коли його запитують про плани і амбіції, говорить, що, маючи тридцять чотири роки, він не відчуває потреби поспішати. 
