УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 5/2008

День білоруської неволі

(Скачати весь номер: 5/2008 [PDF, 2.4 Mb])

Текст: Яніна Мельнікова, Мінськ

 

В цьому році в білоруського Дня Волі з’явилося конкретне обличчя. Закривавлене лице фотожурналіста найстаршої в Білорусі газети «Наша Ніва» Андрія Лінкевича, якого побили співробітники білоруського ОМОНу під час затримання учасників акції 25 березня.

25 березня — 90-річчя проголошення Білоруської Народної Республіки. Офіційно дата проголошення БНР в Білорусі не святкується, але представники опозиції щорічно святкують її як День Волі. Останні акції опозиції привчили всіх, що все має пройти спокійно. І навіть, не дивлячись на те, що організатори зняли з себе відповідальність за проведення ходи через незгоду із запропонованим міською владою маршрутом, навряд чи хтось припускав, що мирна хода закінчиться масовими затриманнями та побиттям.

Традиційно найжорсткіші затримання опозиції в новітній історії Білорусі припадають саме на День Волі, але на тлі відкриття в Мінську офісу Європейської комісії, відкритої дискусії про БНР із представниками опозиції в головному рупорі державної ідеології газеті «Советская Белоруссия: Беларусь Сегодня», всім хотілося вірити — цього разу влада буде стриманішою.

Вранці 25 березня міністр внутрішніх справ Білорусі Володимир Наумов заявив — працівники правоохоронних органів «завжди налаштовані до найбільш мирних і конструктивних дій». І більшість заспокоїлись остаточно. Правда, міністр все ж таки уточнив: сил і засобів на опозиційну акцію 25 березня буде кинуто більше ніж зазвичай.

Скільки саме омонівців було кинуто в цей день на вулиці Мінська, не повідомляє жодна статистика. Відомо лише, що аби розігнати демонстрантів, столичних міліціонерів забракло, довелося привозити міліціонерів з регіонів. Так, в мінському суді свідками виступали міліціонери з Могилева. Крім цього, на вулиці Мінська було кинуто співробітників служби охорони, що є безпрецедентним випадком.

За задумом організаторів акції, люди хотіли обійти значимі для білоруської нації місця в Мінську — покласти квіти класикам білоруської літератури і відвідати місце, де 25 березня 1918 року була прийнята Третя уставна грамота, в якій проголошувалася незалежна БНР.

Міліція перегородила ходу. Частина демонстрантів прорвалася. Решту співробітники спецназу витісняли в двори, причому робили це жорстоко, із застосуванням сили; почалися масові арешти. Серед заарештованих були білоруські та литовські журналісти, а також громадяни Польщі та України.

Коли на вулицях затримували демонстрантів, президент Александр Лукашенко відвідав республіканську раду суддів, де зробив кілька популістських заяв. Серед них і про те, що «білоруські суди зуміли уникнути політизації і комерціалізації в своїй роботі і при розгляді справ базуються виключно на принципах законності та справедливості».

Крім цього, Лукашенко вимагав «виключити факти необґрунтованого притягнення до адміністративної і кримінальної відповідальності» громадян країни. Суди над затриманими під час акції Дня Волі показали, що слова президента не стосувалися демократично налаштованої частини суспільства.Всього було розглянуто 75 адміністративних справ. Всі учасники акції засуджені за статтею «порушення правопорядку, організація та проведення масового заходу чи пікетування».

Всього на День Волі в Мінську, за даними правозахисників, було затримано понад 100 осіб. Близько 20 людей отримали травми різного ступеня важкості.

На 15 діб були затримані голова Мінської міської організації Об’єднаної громадянської партії Віктор Колєй, кореспондент газети «Наша Ніва» Семен Печенко, один з лідерів зареєстрованої в Чехії організації «Молодий фронт» Дмитро Дашкевич. Також були затримані журналісти литовського телебачення, акредитовані в Мінську. В них забрали касету із записом.

Затримані журналісти були звинувачені в «порушенні порядку, організації та проведенні масових заходів».

«Професійні журналісти не можуть мати і не мають жодного відношення до організації і проведення мітингів, вони просто зобов’язані бути в місцях, де збираються люди і відбуваються такі події», — сказала Жанна Літвіна, голова Білоруської асоціації журналістів.

Деяких громадських діячів затримали ще перед акцією — художника Алексія Марочкіна арештували 24 березня і дали йому 5 діб за те, що він буцімто нецензурно висловлювався біля споруди Центрального районного управління внутрішніх справ.

А міністр внутрішніх справ Володимир Наумов оцінив дії своїх підопічних під час розгону демонстрантів, як такі, що відповідають міжнародному досвіду. І послався на події в Парижі, коли поліція кілька тижнів воювала з погромниками на вулицях міста. Щоби підсилити «злочинність» акції, влада використала всі можливості для дискредитації учасників Дня Волі.

«Була затримана жінка-касир, яка мала при собі 8 мільйонів білоруських рублів, розкладених по 100 тисяч. Ми переконані, що ці гроші передбачалися для учасників сутичок з міліцією» — заявив Володимир Наумов.Жінка виявилася мамою одного з учасників акції і сама зайшла до автобусу із затриманими в надії дізнатися, де її син. Гроші були для купівлі будівельних матеріалів. Вона не є членом жодної партії.

Біля пам’ятника Богдановичу акція закінчилася. Голова партії «Білоруський Народний Фронт» Лявон Борщевський подякував учасникам акції, а також подякував «супроводжуючим акцію особам за створення масовості». В ході до кінця дійшло менше десятка опозиціонерів, два десятки журналістів і близько 15 «осіб в цивільному».

Український журнал