Ukraiński Żurnal - 5/2008

Другий етап розширення НАТО — це логічне продовження першого, коли прийнято країни Центральної Європи. Однак тепер для Росії ситуація стає небезпечнішою, оскільки НАТО підбирається впритул до її кордонів. Тому реакція з боку Росії буде жорсткішою, ніж у 1990-х роках.

Для Росії результат саміту в Бухаресті — це лише проміжний етап, але очевидно, що США не залишать спроб втягнути Україну до НАТО. Тому основне протистояння ще попереду.

А як Росія може намагатися блокувати вступ України до Альянсу? В першу чергу, це різноманітні економічні санкції. Спроби поставити питання про приналежність Криму мені уявляються безперспективними. Ця погроза не може бути реалізована технічно, а значить, не має сенсу її використовувати. Я не виключаю, що ЧФ залишить Севастополь до 2017 року. Він вже не має серйозного військового сенсу. Його потенціал значно поступається навіть турецькому флоту.

Що стосується геополітичних наслідків членства України та Грузії в НАТО з російської точки зору, то мова йде про створення навколо Росії санітарного кордону, який в перспективі може загрожувати територіальній цілісності держави. Вступ Грузії до НАТО може стати відправним пунктом для війни на Кавказі, оскільки, отримавши натівську парасольку, [Міхаїл] Саакашвілі може ризикнути повернути Абхазію та Південну Осетію військовою силою.

Я вважаю, що розширення НАТО, швидше за все, протягом найближчих п’яти років не відбудеться. Ну, а через п’ять років НАТО взагалі може припинити своє існування або серйозно трансформуватися. Думаю, що в середньотерміновій перспективі міжнародна політика буде регіоналізуватись, і на місце неефективних глобальних систем безпеки будуть приходити регіональні системи. Я думаю, що є майбутнє у європейської системи безпеки за участю Росії та України, але без США. А сама Росія цілком успішно розвиває свої політично-військові проекти, як ОДКБ та ШОС.