УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 6/2008

Чому празькі театри посварились із мерією?

(Скачати весь номер: 6/2008 [PDF, 2 Mb])

Текст: Богдан Копчак, Прага   

Кінець квітня був у Празі теплим і сонячним. Майже літнім. Та не це стало причиною того, що найвідоміші директори і актори празьких театрів (майже 500 осіб) вийшли до будинку мерії. Тримаючи транспаранти і погрожуючи кулаками, вони вимагали від мера Праги звільнити 32-літнього Мілана Ріхтера, члена міського правління, відповідального за питання культури у столиці. Петицію з вимогами акторів підписало 19 500 пражан.

           

Що могло трапитися, щоб успішний і поважний чеський кіно- і театральний актор Мірослав Таборський на адресу Ріхтера публічно сказав: «Він майже у віці мого сина і моя батьківська рука так хоче піднятись!»…? Чим же міг цей чиновник так «дістати» мешканців міста і празьку театральну спільноту? Певно, не своїм своєрідним стилем життя, бо це, зрештою, його приватна справа. Та й не тим, що він, до речі, інженер за освітою, в театр категорично не ходить. Мілан Ріхтер сидить на грошах…

 

Війна за мільйони. Євро!

 

Щороку столиця Чехії виділяє зі свого бюджету у формі грантів десяткам празьких професійних і аматорських театрів, на різні культурні проекти, а також акторам-початківцям 200 мільйонів чеських крон. А це вісім мільйонів євро! На початку цього року Ріхтер розподіл грошей призупинив, аби згодом оголосити про ним самим придумані нові правила розподілу двох мільйонів євро. Нововведення полягало в тому, що 50 мільйонів чеських крон отримають театри як т.зв. дотацію на квиток. Що на практиці означає одне: чим більше у 2007 році театр продав квитків і чим вищою була їхня ціна, тим більше «пирога» театр отримає. Причому, не суттєво, чи йдеться про театр міський — заснований і утримуваний містом, чи про неприбуткову громадську установу, чи про театр приватний з мистецькими або лише комерційними амбіціями (тобто театр, як у Празі кажуть, розкручений для туристів). І всі розуміють, що більшу частину з двох мільйонів євро не отримають ті, хто на гроші розраховували, бо отримували їх і у попередні роки, а отримають фірми, які не ставлять ні Шекспіра, ні Достоєвського, зате ставлять гучні і не дуже змістовні попсові мюзикли — приватні театри типу «Ta Fantastika», «Kalich», та «Broadway».

А результатом цієї «реформи» може бути банкрутство деяких театрів, які існували роками чи навіть десятиліттями, мають свою аудиторію, їхні вистави мають добрий резонанс, але їм не вистачає коштів. І це, як вважають лідери празьких театрів, нічого іншого, як атака на чеську культуру.

Міжнародний фестиваль «Танець Прага» отримав від міста лише одну десяту обіцяних коштів. В результаті було відмінено десять танцювальних спектаклів у Празі і залишилася лише позапразька супровідна програма. Театральне товариство «Кашпар» оголосило, що через недофінансування, після літніх канікул нового сезону не розпочне. А Їржі Сухи, директор і актор легендарного театру «Семафор» заявив, що коли його театр отримає лише частину дотацій, то зможе тільки погасити борги і з гідністю закритися. Скорочений грант на більше не дозволить. «Семафор» потребує щомісячно 900.000 крон (36.000 євро), але місто пообіцяло на 2008 рік лише 358.000 крон в місяць. За минулий рік цей театр отримував з бюджету міста 660.000 крон щомісячно. Тепер мав би отримати лише половину. І до того ж без будь-яких попереджень. Саме це найбільше закидають Мілану Ріхтеру. Театрам не було надано шансу пристосуватися до нової ситуації.

           

 

За всім шукай конкурента

 

Однак, все не так просто… Історія з призупиненим фінансуванням празьких театрів і оголошенням нових правил — справа майже детективна. Задіяні у ній і Міністерство фінансів, і суди, і Єврокомісія, і навіть США. Точніше, громадянин США та його інвесторські права!

В середині 2007 року заможний продюсер Петр Кратохвіл оголошує про арбітражний і судові позови до чеської держави. Колишній чоловік чеської поп-зірки №1 Луції Білої є співвласником театру, чи точніше, центру мюзиклів «Ta Fantastika». Суть претензій полягає в тому, що цей успішний театр не отримує від міста жодної копійки, а інші приватні театри у Празі отримують. А один із них, «На Фідловачце» — театр актора, підприємця і сенатора Томаша Тепфера отримав від міста за три останніх роки сукупно більше ніж 200.000 євро, які дозволяють правила Єврокомісії. І саме тому пан Кратохвіл звертається з позовами до європейських судів, вимагає від мерії зміни правил розподілу грантів. Але головна інтрига в тому, що він громадянин США. І Чехія нібито порушила «святий» договір між США і Чеською Республікою про охорону інвестицій. Свої збитки від такої поведінки держави він оцінив у 2,8 мільйона євро.

Слушне запитання: а чому він скаржиться на державу, коли незадоволений діями празької мерії? Але Міністерство фінансів злякалося. Пригадався йому мабуть арбітраж американця, косметичного і медійного магната, Роланда Лаудера (його фірма C.M.E. має пакет акцій і на каналі «1+1») проти Чехії, яка не відстояла його інвестиції на телеканалі «Нова». За те, що парламентом призначена і від уряду незалежна ліцензійна медійна рада дала в кінці 90-х «добро» на позбавлення Лаудера телевізійної ліцензії, Чехія згодом змушена була заплатити обкраденому інвесторові понад 350 мільйонів доларів…

Проходить більше півроку від гучної заяви Петра Кратохвіла, коли раптом — новий поворот. У лютому 2008-го власник «Ta Fantastika» підписує з чеським Міністерством фінансів договір про те, що позивач усі позови знімає, офіційно нічого не отримуючи. Міністр фінансів Мірослав Калоусек однак повідомляє про свій лист мерові Праги Павлові Бему, в якому просить ввести «чіткі правила» для надання грантів у сфері культури з метою запобігти «деформації ринку». Міністерство не має жодних важелів, як місто Прагу до чогось змусити, однак зрушення розпочалися відразу: член міського правління, відповідальний за культуру Мілан Ріхтер грошовий потік в напрямку до театрів зупиняє і згодом придумує нові правила.

 

 

Раз війна, то війна

 

Війна між театрами і мерією, але і між театрами різних ґатунків відкрито розгорілася в Празі і триває вже тижнями. Задіяна майже вся «артилерія». На боці неприбуткових театрів і справжнього драматичного мистецтва виступив і Національний театр, який фінансується з держбюджету. Допомогу надало і Міністерство культури — заявило про своє занепокоєння і попросило мерію негайно вирішити фінансові проблеми театрів, а тим, у кого найбільша скрута, Міністерство з власних програм виплатило дотації, які мали надійти аж у другій половині року.

Зброя є і в руках «молодчика» Ріхтера: не лише гранти, але і не продовження контрактів директорам міських театрів, які собі дозволили його публічно критикувати, та наклепи, які він поніс у ЗМІ проти лідерів бунту, оголошуючи дотації театрам за зарплату їхніх директорів.

Рук не складають і самі «бунтівники». Крім демонстрацій та збору підписів під петицією, організовують концерти-протести та інші заходи. Відчувається їхній почерк і під твором невідомого діджея під псевдо DJ Milan (загляньте на www.za-prahu-kulturni.cz), який в аудіо- та відеоролику вислови Ріхтера про «культуру як складний механізм» і про зарплати директорів театрів співставив з подібними репліками двадцятилітньої давнини, а саме зі словами Мілоуша Якеша, останнього чехословацького першого секретаря компартії. Але ж Мілан Ріхтер не комуніст, а представник урядової Громадської демократичної партії (ODS).

 

   

За офіційними даними Мінкультури за 2006 рік, в Чехії існувало 149 театрів (включно з театрами опери, балету та театрів танцю), які поставили 604 прем’єри. Відбулося 24.888 вистав, наступних 1003 було за кордоном. Загальна кількість глядачів перевищила 5 мільйонів.

Із некомерційних джерел у 2006 році всі театри разом отримали три мільярди чеських крон (120 млн. євро). З держбюджету було менше 1/3 — 778 млн. крон. 154 млн. крон надали театрам області, і аж 2/3 — 2,1 млрд. крон (84 млн. євро) припало на дотації від міст.

Середньостатистична ціна квитка на театральну виставу для глядача була 150 крон (6 євро), але реальна ціна квитка дорівнювала аж 859 крон (34 євро). З некомерційних джерел був середньостатистичний квиток дотований сумою у 622 крон (25 євро), а приватна комерційна сфера додавала 87 крон (3 євро).

 

Український журнал