Ukraiński Żurnal - 6/2008
Трохи не ті зміни
(Скачати весь номер: 6/2008 [PDF, 2 Mb])Текст: Олександр Бойченко, Чернівці Взагалі-то у нас сьогодні тема – так звана „Конституція України”. І я до неї спробую повернутися. Але спочатку – два слова про трохи інше. Добре бути читачем. От ви, наприклад: читаєте собі зараз цей матеріал, а самі вже знаєте, чим закінчилися дострокові вибори київського міського голови. Натомість я – пишучи – ще ні. Сподіваюся однак, що все відбудеться (відбулося?) як слід – і перемогу знову здобуде (здобув?) Леонід Черновецький. Серйозно. Бо це б означало (означає?), що його конкуренти отримали саме те, на що заслуговують. Згідно з соцопитуваннями, на момент, коли я це пишу, сумарний рейтинг Кличка, Турчинова і Катеринчука є вищим за рейтинг Черновецького. Натомість поодинці Черновецький переграє кожного зі своїх суперників. Здавалося б, проста справа: чесним і демократичним кандидатам (а всі троє ніби позиціонуються як такі) треба об’єднатися і разом підтримати когось одного з-поміж себе. Але таке щастя – не для нас із нашими багатющими гетьманськими традиціями.Усі люди, як відомо, вчаться на помилках: розумніші – на чужих, дурніші – на власних. Якщо ж людська істота характеризується цілковитою нездатністю засвоювати елементарні знання і найпростіші практичні навички, то перша-ліпша медична енциклопедія ставить їй невблаганний діагноз: ідіотія. Ну, а коли вказані симптоми раптом починають виявлятися у цілої групи не найбідніших людей із депутатськими значками на „майбахах” та „лексусах”, можна і без енциклопедій впевнено стверджувати: маємо справу з так званою „помаранчевою коаліцією”.Важко повірити, але їм вдалося. Оце після кількамісячної відсутності довелось заїхать в Україну та побалакати з живими ще, як не дивно, земляками моїми – і точно бачу: вдалося. Усім тим, за кого і проти кого ми так дерли свої застуджені горлянки, спільними зусиллями вдалося переконати нас, що на всілякі вибори у принципі ходити не варто, бо в цій країні хоч за кого голосуй – все одно лиш сорому наберешся. То який сенс проштовхувати до влади своїх покидьків, якщо нічим не гірші чужі самі пройдуть, заощаджуючи нам час і сили?
І ось у контексті такого нашого політикуму постає проблема змін до Конституції (вона ж – Основний закон). „Бо наша Конституція, – каже хором політикум, – поганенька, суперечлива, розбалансована і т.д. Тому ми й живемо так убого і безнадійно. От якби наш Основний закон був такий, як в Америці або як у Франції, або, може, такий, як в Німеччині чи Норвегії, то ми б і жили відповідно”. Тепер мені нарешті все ясно. Тобто майже все. Бо не ясно, як, наприклад, Англія примудряється виживати впродовж століть, фактично не маючи конституції у загальноприйнятому розумінні. Також не ясно, чому серед успішних країн є і парламентські, і президентські, і парламентсько-президентські, і конституційні монархії, а нам щось наразі жоден варіант не підходить. Бо, товариші депутати, якщо вся проблема в добрій конституції, то, може, легше було б визначити, яка країна має найкращу – і просто списати її слово в слово? Все одно ж нічого оригінального не придумаєте, тільки знову сміху на цілий світ наробите. Зрештою, яка вам різниця, як виглядатиме той Основний закон? Будьте мудрі: ви ж і так жодного закону – основного чи там другорядного – дотримуватися не збираєтеся...
Одне слово, на задану тему я знаю таке. Усі „головні політичні гравці України”, як називає цих жерців і жриць законодавчо-виконавчої поведінки преса, усвідомили необхідність змін до Конституції. Тепер би ще дочекатися, щоб вони усвідомили необхідність заміни „головних політичних гравців”. Принаймні, коли заклад інтимних послуг переживає затяжну кризу, то, звичайно, можна спробувати пофарбувати стіни в помаранчевий колір, повісити блакитні фіранки і наліпити на білі біде червоні сердечка. Практичний розум однак підказує, що значно ефективнішим заходом було б кардинальне оновлення прости... прости Господи, особового складу борделю. Зрозуміло, що специфіка професії „слуг народу” полягає в тому, щоб існувати на наші гроші. Але хай у такому разі вони навчаться задовольняти і наші базові потреби.
