УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 7/2008

Влада вступила у війну сама із собою

(Скачати весь номер: 7/2008 [PDF, 2 Mb])

 Текст: Андрій Черніков, Київ

 

Якщо під приватизацією розуміти перехід від державної власності до приватної, в Україні це економічне явище більше схоже на масштабне політичне шоу за участю перших осіб держави, силових структур та керівних органів. Продаж держвласності за своєю природою — процес конфліктний, адже в боротьбі за привабливі активи можуть зійтися інтереси впливових інвесторів. Але особливість приватизації по-українськи полягає в тому, що основна боротьба відбувається не лише між бізнесменами, а й між політиками. 

 

На початку поточного року уряд затвердив список із 28 підприємств, акції яких мали бути виставлені на продаж. Ключовими в ньому були чотири активи: контрольні пакети Одеського припортового заводу (ОПЗ), «Укртелекому», харківського заводу «Турбоатом», а також блок-пакети (25% + 1 акція) шести енергетичних компаній. За оцінками експертів, продаж усіх цих пакетів міг би більше ніж у чотири рази перевищити план по приватизації на 208 рік (1,5 мільярдів доларів).

Але останньо дії чиновників у питаннях приватизації позбавлені всякої логіки. Українська влада вступила у війну сама із собою, намагаючись водночас і якнайшвидше організувати торги, і не допустити їх. Причому протистоять один одному не влада й опозиція, що піддавалось би бодай якомусь поясненню, а члени правлячої коаліції. За розпродаж виступає уряд на чолі з Юлією Тимошенко. Затія з виплатою компенсацій по вкладах колишнього Ощадбанку СРСР вартістю в 20,4 мільярди доларів змушує прем’єра займати активну позицію в питанні приватизації. Протистоїть Кабміну Секретаріат Президента на чолі з самим Віктором Ющенком. У цьому шоу брали участь і інші дійові особи: відразу два голови Фонду держмайна — Валентина Семенюк-Самсоненко та Андрій Портнов.

Приватизаційна війна почалася на початку лютого, коли уряд усунув голову ФДМ Валентину Семенюк та її заступників від виконання обов’язків. Наступного дня Президент відновив її на посаді. Далі дії обох сторін нагадували партію в бридж.

Основним каменем спотикання став ОПЗ. Після затвердження урядом умов проведення конкурсу з продажу акцій підприємства, ФДМ оголосив конкурс, виставивши на продаж 99,52%. Торги повинні були відбутися на початку травня і обіцяли бути веселими — прийняти участь в них виявили бажання 24 компанії. Але в середині квітня глава країни своїм указом скасовує рішення Кабміну, і ФДМ продаж зупиняє. Президент мотивував рішення тим, що до прийняття державної програми приватизації, яка б передбачала розподіл грошей, продавати завод рано.

Тоді прем’єр взялася до рішучіших дій. Через десять днів з’являється постанова адміністративного суду міста Києва, що вдихнула нове життя в лютневу ухвалу уряду про усунення Семенюк з посади голови фонду, а також позбавила сили рішення Семенюк про зупинку приватизації ОПЗ. І тоді Юлія Тимошенко представила нового головного вартового держвласності — депутата блоку імені себе Андрія Портнова. Віктор Ющенко вирішив не винаходити велосипед і видав новий указ, яким знову зупинив дію розпорядження уряду про зміни в керівництві ФДМ і про початок конкурсу з продажу ОПЗ. На прем’єра це не справило належного враження. Вона наказала Портнову ігнорувати документ і готуватися до нового аукціону, призначеного на 20 травня. Так воно й було, але за день до торгів проти в.о. глави ФДМ Генпрокуратура порушила кримінальну справу відразу по двох статтях: «незаконна приватизація» та «перевищення влади або службових повноважень». Про це Ющенкові доповів генеральний прокурор Олександр Медведько. Під тиском президентського лобі конкурс знову було скасовано.

Цікаво у цьому протистоянні те, що рік тому позиції глав обох фронтів були діаметрально протилежними. Президент був ідеологом й ініціатором приватизації ОПЗ, а головний опозиціонер Юлія Тимошенко всіляко прагнула перешкодити зробити це урядові Віктора Януковича. Екс-прем’єр теж змінив свою думку з цього приводу. Тепер Янукович вважає, що «продавати курку, яка несе золоті яйця, може лише людина, яка не має господарського досвіду».

Стосовно ж інших активів, то тут позицію перших людей держави теж важко назвати єдиною. «Укртелеком» — його влада намагається приватизувати вже років десять. У 2006 році уряд Юрія Єханурова створив тендерну комісію і почав готувати компанію до продажу. Але після кількох місяців Віктор Ющенко заборонив цю приватизацію. В 2007-му парламент вирішив «обілити» історію і законом відмінив всі рішення, що стосувалися продажу компанії. Тоді ФДМ вирішив залишити контроль (50% + 1 акція) над «Укртелекомом» за собою, а вже цього року пакет на продаж збільшений до 67,79%.

Харківський «Турбоатом» Ющенко заборонив приватизувати, оскільки підприємство є стратегічно важливим об’єктом для безпеки держави. Логічно. Завод проектує і продукує турбіни для атомних, теплових і гідравлічних електростанцій. Але під президентське табу потрапили і блок-пакети акцій шести обленерго, контролю над якими держава не має вже давно. Йдеться про Полтавське, Львівське, Прикарпатське, Чернігівське, Сумське та Одеське обленерго. За контроль над п’ятьма першими вже декілька років точиться боротьба між російським бізнесменом Костянтином Григоришиним і ключовою фігурою фінансово-промислової групи «Приват» Ігорем Коломойським. Довкола Одеського обленерго зійшлися інтереси компаній українського мільярдера Костянтина Жеваго та віце-спікера Російської держдуми Олександра Бабакова.

Державу важко назвати ефективним власником, тому з кожним роком вартість деяких підприємств падає. У фінансовому плані на 2008 рік найбільший український оператор фіксованого зв’язку «Укртелеком» запланував збитки в розмірі 1,5 млрд. гривень. Про те, що ці прогнози можуть збутися, свідчать показники першого кварталу: чистий збиток склав 97,5 мільйонів. Щороку компанія втрачає до 3% ринку. Проте на даний момент це все ще дуже привабливий актив. Перш за все, за рахунок своєї інфраструктури. Експерти оцінюють його вартість в 12–15 млрд. гривень. ОПЗ, за їхніми прогнозами, коштуватиме дешевше. Але це підприємство не менш цікаве інвесторам. На ОПЗ зосереджено до 20% світового виробництва аміаку. Річний прибуток — понад 300 млн. гривень. Але час працює і проти ОПЗ. Тут уся справа в зростанні ціни на газ, яка складає до 70% собівартості продукції.

Як на дії влади відреагували потенційні інвестори? Не дуже добре. Якщо на конкурс із продажу ОПЗ, оголошений в лютому, зареєструвалося 24 компанії, то в повторних торгах погодилися прийняти участі лише «нелякані» інвестори. Якщо точніше, то їх було троє: «Нітроферт» (Естонія), «Єврохім» (Росія), «Нортіма» (Україна). До речі, заставу ($60 мільйонів) їм досі не повернули.

Український журнал