УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 7/2008

З чехів за приватизацію також добре здерли

(Скачати весь номер: 7/2008 [PDF, 2 Mb])

Текст: Богдан Копчак, Прага 

Україні можна закидати, що в ході приватизації держмайна підігрівають свої інтереси і політики, і великі бізнесмени, причому без різниці, хто саме при владі. Але ті ж «хвороби» вже з 90-х простежуються в успішніших у трансформації країнах колишнього східного блоку, і колишня Чехословаччина — не виняток.  

Щоправда, зі вступом в ЄС у Чехії багато чого змінилося. Існують нові можливості контролю, нагляд Брюсселю, але в політиків і сьогодні низький імунітет до зловживання своїми посадами і впливом: для власної кишені, для партії, для друзів. Чеський досвід свідчить також, що не варто покладати великих сподівань на поліцію і судову систему. Складні справи судами не завершені навіть після десяти років розгляду цих справ, а за розкрадене майно громадянам доводиться платити у вигляді різних нових «податків».  

Poldi Kladno

Після революції 1989 року в Празі люди нетерпляче цікавилися, коли ж країна за рівнем життя наздожене Захід? Водночас значна частина політичної еліти підживлювала серед населення націоналістичні настрої і страх за їхні робочі місця, коли великі вітчизняні заводи викупить суворий західній капітал. Сьогодні зрозуміло, що суть полягала у тому, аби виправдати сумнівну і в такому масштабі невипробувану купонну приватизацію великих підприємств і заводів, а згодом і продаж решти підприємств чеським «інвесторам», в яких не було капіталу, зате були загребущі руки і, переважно, червоне минуле.Одним із негативних символів приватизації став у 1993-му продаж сталеливарного заводу «Полди Кладно», розташованого неподалік Праги, де працювало 20.000 робітників. В приватизації над шведами і американцями гору взяв чех, звісно — без капіталу. Новий власник Владімір Стеглік за завод ніколи не заплатив повної суми — скористався недоліками договору, який підготував фонд держмайна. За працівників власник у державну касу роками не сплачував податків, те саме було із медичним та пенсійним страхуванням, яке, за законодавством Чехії, роботодавець повинен платити за своїх працівників. В результаті новий власник обікрав державу, розвалив завод і все це — якщо не брати до уваги кількох місяців у слідчому ізоляторі — без будь-якого покарання. Цілих десять років справа ходила по колу «поліція - прокуратура - суд», після чого справу зі збитками на десять мільйонів євро в травні 2008-го судом було фактично закрито, аргументуючи це тим, що головного винуватця, який поважно хворіє, не можна притягати до суду.  

Аферист на ім'я Кожени

Згадуючи доплату «податків» за приватизаційні гріхи минулого, можна пригадати різні цікаві арбітражі, які чеська держава програла, так само як і стагнацію зростання ВНП і ріст безробіття в 90-х. Але є ще й інші шедеври, які принесли набагато курйозніші результати. Однією з таких історій закінчилося приватизаційне злодійство 90-х, яке вплинуло на невдачу словацької збірної на світовому хокейному чемпіонаті в травні цього року! Словацькі зірки НХЛ — Демітра, Месарош, Бартечко, Палфи, Габорік, Шатан, Штімпел — відмовилися грати в збірній, пояснюючи це тим, що президентом Союзу хокею Словаччини є Юрай Широки. Проти Широкого, колишнього агента чехословацької комуністичної розвідки в США, який на початку 90-х казково розбагатів, гостро виступив євродепутат Петер Штястни, колишній чехословацький хокеїст, який після еміграції в Канаду 1980 року став легендою НХЛ. І саме цей Петер Штястни переконав найкращих гравців проігнорувати словацьких хокей «під крилами Широкого».Юрай Широки сьогодні товаришує з президентом Словаччини Іваном Гашпаровічем, кажуть, тісні контакти має також і з урядовою партією прем’єра Роберта Фіца, яку неофіційно спонсорує. Але в історію Широки потрапив передусім як один із прибічників найбільшого чеського афериста нашої ери Віктора Коженого. Митна служба і поліція роблять в Чехії майже щотижня облави на ринках, де торгують переважно вихідці з В’єтнаму та Китаю, які продають підробки одягу і взуття світових марок. Практично те саме на початку 90-х зробив і Віктор Кожени: заснував і розрекламував фінансовий фонд «Harvard Capital&Consulting», який з Гарвардом (але спочатку і з капіталом) не мав нічого спільного. Кожени отримував різноманітну секретну інформацію від офіцерів розформованих чехословацьких спецслужб (хоча цю сторінку його діяльності досі ще повністю не досліджено). Народ, який отримав дрібні акції великих державних підприємств, і не знав, що з ними робити, повірив обіцянці амбітного молодчика з незакінченою вищою освітою і з американським акцентом, що кожен дрібний інвестор заробить на акціях, куплених за тисячу крон і довірених фонду, десять тисяч.Багато дрібних акціонерів обіцяні гроші дійсно побачили, але більшості залишилися лише обіцянки. І це всупереч тому, що «Harvard Capital&Consulting» в ході т.зв. купонної приватизації заволодів контрольними пакетами акцій більше 50-и великих чеських заводів. Кожени почав жити на широку ногу, купувати вілли, кращі ніж в голлівудських зірок… А згодом скористався недосконалим законодавством, фонд трансформував на холдинг, який вже не був під наглядом міністерства фінансів, і акції розпродав, звісно, із зиском для себе. А збитки? Десятки мільярдів чеських крон, в євро можна говорити про суму в один мільярд! В Празі повторно пролунали припущення, що лише в одній словацькій гілці фінансової імперії Коженого могло свого часу зникнути аж 50 мільйонів доларів.З Чехії Кожени в середині 90-х утік на Багамські острови, де був недосяжний для чеського правосуддя. Однак в екзотичному раю шахраєм зацікавилася американська судова система. Виявляється, фінансист обдурив і американських інвесторів, зокрема пенсійний фонд Пентагону, де повірили, що Кожени зможе для них приватизувати нафтодобувну промисловість в Азербайджані. З приватизації нічого не вийшло, а гроші зникли. Американці хочуть Коженого судити за надання хабарів азербайджанським посадовцям, однак юристи афериста заявили, що нині він громадянин Ірландії і американські закони його не стосуються.  

Небажана дитина стала лідером

«До сьогоднішнього дня сплачуємо збитки, які завдав т.зв. чеський шлях трансформації, тобто приватизація в країні, де не було капіталу, в країні, в котру після виборів 1992-го року поважний закордонний капітал не пускали з популістських, націоналістичних міркувань», — заявив нещодавно заступник голови чеського Сенату Петр Пітгарт. Саме уряд Пітгарта був причетний до найуспішнішої чеської приватизації — прямого продажу автомобільного заводу «Шкода» німецькому концерну. Завод, де виробляли єдину модель авто, отримав нового власника в квітні 1991 року. Проти продажу заводу тоді виступав федеральний міністр фінансів, автор проекту купонної приватизації, згодом прем’єр, а сьогодні президент Чехії Вацлав Клаус. Але продаж себе виправдав — «Фольксваген» інвестував у завод великі кошти і власникам нових авто «Шкода» вже не було соромно за свою машину. Завод «Шкода» та підприємства, які його постачають запчастинами, нині складають 20 відсотків чеського загального валового продукту та четверту частину експорту. В 2007 році «Шкода» на трьох заводах в Чехії та комплектуючих заводах в Україні, Росії, Казахстані, Боснії, Китаї та Індії випродукувала 630 тисяч машин чотирьох модифікацій і отримала прибуток 222 мільярди чеських крон (понад 9 млрд. євро). Але такого щастя, як у «Шкоди», в інших великих чеських заводів машинобудівної промисловості не було. Т.зв. чеський шлях трансформації сумно закінчився для ČKD, виробника локомотивів «Škoda Plzeň», своє майбутнє довго і складно шукав завод вантажівок «Tatra» або тракторний завод «Zetor». Вацлав Клаус, батько чеських економічних реформ початку 90-х, ніколи не визнав прорахунку і помилок купонної приватизації. Так само ніколи не вибачив заводу «Шкода» його успіху, і завод, де між топ-менеджерами немає жодного чеха, вважає німецькою фірмою. А продукт — на відміну від всіх чехів — німецькою машиною. Його нелюбов зайшла так далеко, що Клаус, як глава держави, відмовився їздити шкодівською моделлю «Superb» і довіряє лише своїй улюбленій, але цілком німецькій марці «Audi».На думку аналітиків і експертів, приватизаційні прорахунки 90-х обійшлися чеській державі в суму майже два мільярди євро.

Український журнал