УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 7/2008

Гра в Морський бій

(Скачати весь номер: 7/2008 [PDF, 2 Mb])

 

Текст: Петро Андрусечко, Київ

 

До кінця травня 2017 року Чорноморський флот повинен залишити територію України. Останніми тижнями українська влада проводить рішучу кампанію, спрямовану на виведення ЧФ з Криму, розташованого там на підставі угоди від 1997 року. Саме тоді було окреслено 20-річний термін перебування ЧФ в Україні з можливістю продовження договору. Київ продовжувати термін угоди не збирається. Іншої думки дотримується Росія, яка воліє залишити ЧФ в межах України якомога довше. Аргументи української сторони зрозумілі: ЧФ – це чужі війська, розташовані на її території (зрештою, всупереч Конституції), а Україна обрала курс на інтеграцію з НАТО. Росія очевидно пов’язує цих два чинники, додаючи ще економічний, наприклад, підвищення ціни на газ.

 

 

Розташування Чорноморського флоту від початку викликає суперечки. Процес поділу флоту між Росією та Україною тривав кілька років. Згідно домовленості, російська сторона за розміщення своїх військ щороку виплачує Україні 98 млн. доларів, які вираховуються з державного боргу України. На сьогоднішній день ЧФ нараховує близько 40 бойових одиниць, однак їх середній вік чималий. Тому, на думку спеціалістів, військовий потенціал бойової техніки ЧФ досить слабенький. Треба однак вказати, що окрім морських одиниць в рамках ЧФ розташована певна кількість літаків та бойових вертольотів, а також підрозділи морської піхоти. Тим не менше, розташування ЧФ - це насамперед проблема політичного походження, яка вписується у новоімперську стратегію Росії. З іншого боку, не можна виключати, що Росія в майбутньому може укріпити свій військовий потенціал на Чорному морі.

З часу проголошення Україною незалежності деякі з російських політиків піднімають питання статусу Криму, а особливо Севастополя, який представляє основну базу ЧФ. Головує в цьому насамперед мер Москви Юрій Лужков, який вже багато років приїжджає до Криму підтримати російськість півостріва. Під час свого останнього перебування у травні цього року, всупереч застереженням СБУ, він не втримався від чергових публічних виступів, піднімаючи питання приналежності Севастополя. У відповідь українська сторона проголосила його personа non grata. Водночас президент Віктор Ющенко наказав уряду Юлії Тимошенко до липня опрацювати юридичну документацію щодо виведення ЧФ з Криму.

Оскільки росіяни пов’язують це з планами Києва щодо членства в НАТО, російська реакція є досить нервова, а російська Дума запропонувала навіть розірвання Великого договору, чи Трактату про дружбу та сусідство.

Чому розташування ЧФ у Криму є таким важливим для Кремля? Більшість експертів, в тому числі деякі російські, погоджуються з думкою, що ЧФ не становить сильного військового потенціалу. До того ж акваторія Чорного моря не найкраща для морських сил, оскільки море закрите і його легко можна контролювати за допомогою літаків та ракетної зброї. Однак для росіян Крим може представляти своєрідний авіаносець, який не можна потопити, і з якого можна контролювати південний фланг „російської сфери впливу“. Розташування Криму набагато вигідніше, аніж база, яку планують побудувати у Новоросійську. З будівництвом цієї бази росіяни зрештою не поспішають, досі розраховуючи на те, що вдасться продовжити оренду баз у Криму.

У випадку російської присутності у Криму можна сказати, що зовсім не військові питання мають першорядне значення. Розташування ЧФ слід розглядати в категоріях політичних, чи швидше геополітичних. Цим самим ця тема вписується в концепцію відбудови російської імперії і російських впливів на пострадянському просторі. Важливим також є психологічний чинник. Згадуваний Севастополь – місто-герой, уся історія якого чи то Кримська війна, чи Друга світова стали частиною героїчних традицій російських озброєних сил. В часах СРСР Крим і Севастополь розглядались як своєрідні категорії. Схоже, вже тоді офіцери інших флотів СРСР розповідали анекдоти про низький потенціал ЧФ, де на службу прагнули ті, хто хотів провести пенсію під кримським сонцем. Нічого дивного, що у Севастополі чи в інших місцях південного Криму є велика кількість військових пенсіонерів, які з ностальгією пригадують часи Радянського Союзу.

Треба також визнати, що ЧФ дбає про свій позитивний образ серед мешканців. Вважається, що при обслуговуванні російських баз працює від 20 до 30 тисяч мешканців Криму. Зарплати та пенсії вищі, аніж середня українська. До цього слід додати соціальну опіку, яка також стоїть на вищому рівні. ЧФ організує культурне життя мешканців Севастополя. Діють російські ЗМІ,  пов’язані з флотом, які формують не зов­сім позитивну думку населення щодо української держави. Зрештою, наявна підтримка флоту та росіян, які проживають у Севастополі, з боку згадуваного мера Москви Лужкова. Вже тривалий час він щороку переказує певну суму з бюджету столиці Росії для підтримки потреб „російськості“ Севастополя. У 2007 році фундація „Москва – Севастополь“ мала отримати 140 млн. рублів. Кажуть, що Лужкова пов’язують з Кримом не лише ідеали, але цілком прагматичні аспекти. Його дружина, яка володіє будівельним бізнесом у російській столиці, має, схоже, інтереси у Криму (компанія „Inteco“). Іншим проявом російських впливів є присутність у Севастополі філії московського університету, хоча для російських випускників з Криму відкриті також двері до ВНЗ у самій Росії.

Варто додати, що у Криму зустрічаються копії політичних організацій російського ґатунку. Згідно підрахунків, у Севастополі діє 12 проросійських організацій, з цього п’ять є дуже активними. Вони проголошують гасла близькості Криму з Росією, а також перетворення України на федерацію. Подібно як і в Росії, тут діють активні молодіжні угрупування. До однієї з найбільш цікавих належить „Ми“, яка, на думку українських ЗМІ, прославилась ідеєю проведення навесні минулого року військово-спортивного табору. Щоправда, невідомо, чи він в кінці кінців виник, однак цікавим був запропонований інструкторський склад табору. Наприклад, приватна військова компанія „Omega Services pmc“, яка пропонує військові послуги по всьому світу різним інституціям (державним та недержавним) з зауваженням: „Omega Services pmc“ – це політична орієнтована компанія. Ми підтримуємо інтереси державної політики Росії по всьому світу. Не приймаємо пропозиції, які можуть розглядатись як загроза національній безпеці Російської Федерації (і держав СНД)“. Інтернет-сторінка організації створена чотирма мовами: арабською, німецькою, англійською та російською.

Якщо поглянемо на розміщення ЧФ у Криму з української точки зору, його присутність вкрай невигідна для Києва з кількох позицій. По-перше, з огляду на плани інтеграції України з НАТО. Альянс офіційно ніколи не стверджував, що ЧФ може стати перешкодою членству України в НАТО. Однак зрозуміло, що присутність військ третьої сторони на території держави, яка бореться за членство, є чинником, який блокує процес інтеграції. По-друге, російська присутність у Криму дестабілізує ситуацію на півострові і провокує антиукраїнські настрої. А треба пам’ятати, що ситуацію в Криму додатково ускладнює повернення кримських татар на початку 1990-х.

Чи вдасться вивести ЧФ до 2017 року з Криму? На думку експертів усе залежить від послідовності української влади. Якщо Київ діятиме виважено і водночас рішуче, якщо буде при цьому користуватись арбітрами міжнародних інституцій, цілком вірогідно, що Севастополь у 2017 році перетвориться на великий будівельний майданчик, що притягне комерційний капітал. На сьогодні ЧФ займає найкращі території в місті та його околицях. На думку експертів, будівництво порту та послуг, пов’язаних з цим, розвиток туризму цілком компенсують фінансові втрати місцевого населення після виведення російських військових.  

Український журнал