Ukraiński Żurnal - 9/2008
Олег Листопад: „Людина така тварюка – не хоче вірити тому, що їй не подобається“
(Скачати весь номер: 9/2008 [PDF, 2.6 Mb])Спілкувалася Івана Ґрешлик, Прага - Київ
Олег Листопад - біолог, еколог, журналіст. Експерт Центру охорони дикої природи, Наукового Центру заповідної справи, консультант громадських органiзацiй та ЗМI у справі екологiчних проблем України. Активний організатор та учасник природоохоронних акцiй та дослiдницьких проектiв. Член екологічних ННО Українита країн СНД (MAMA-86, Kиївський екологічний та культурний центр, Зелене Досьє та ін.), коаліції „За дику природу“, „Альтер-Еко“,екологічної асоціації „Зелений світ“, PR-менеджер еко-проектiв.Редактор публікації „За все живе і зелене. Начерки з основних проблем сучасної української екології“ (Київ, 2006), автор книг „Начерки до портрету Українського лiсу“, „Феномен святых криниц“ та співавтор низьки книг, присвячених охороні природи та історичних пам‘яток Києва. Лауреат премiй „Золоте перо“ (за цикл публікацій, присвячених захисту Дунайського заповідниката боротьбі з корупцією в Міністерстві екології України в газеті „Українська Столиця“) та „Незалежнiсть“ Нацiональної та Київської спiлок журналiстiв. Випускник програми „Розвиток та довкiлля“, започаткованої Фондом Рокфеллера та Програми короткотермiнових дослiджень Iнституту Кеннана.
На вашу думку, до якої міри глобальне потепління є нормальним природнім явищем, а до якої воно зумовлене людською цивілізацією?
Циклічні коливання температури, безумовно, існують, і зараз цілком ймовірно, що ми спостерігаємо початок „теплої“ частини циклу. Але у той же час будь-яка грамотна людина знає, що глобальні екологічні процеси розвиваються поступово, зазвичай малопомітно для одного покоління. Людина ж впливає на довкілля дуже масштабно і дуже швидко, так що природа не встигає згладжувати ці впливи. Тому,якщо політики не почнуть всерйоз відповідати на екологічні виклики сучасності, буде нам усім непереливки.
Чи існують для України специфічні екологічні загрози у зв’язку з географічним розташуванням, порівнюючи з іншими країнами Європи?
Не знаю, наскільки для Європи властива загроза опустелювання, алеУкраїна таку загрозу має. Зокрема, в Херсонській області є так звані Олешківські піски, фактично – пустеля (доцільність їхнього заліснення, пожежі у цих штучних лісах тощо – це окрема тема). Повені, які чимало лиха наробили в Європі, цього року наробили лиха й в Українських Карпатах та областях, через які течуть потім карпатські ріки. Нагадаю, що Україна ще не встигла оговтатися від попередніх повеней – 2001 та 1998 років. А для південної частини країни характерні суховії та пилові бурі. Неодноразово сотні (не десятки, а сотні!) населених пунктів через бурі, обледеніння та снігопади залишалися без електропостачання. Так що бережи нас, Боже, від нових стихій.
У нещодавній статистиці Україна посіла 10 місце у світі за викидами парникових газів. Це доволі песимістичний прогноз щодо майбутнього, чи не так?
А може бути й ще гірше. Підприємствами-забруднювачами володіютьті ж люди, які керують країною, зокрема – народні депутати. Досить назвати прізвище мультимільярдера, одного із сталевих магнатів Рината Ахметова. Про відділення влади від бізнесу в Україні багато говорять, але нічого не роблять для реалізації цього принципу.
Спеціалісти часто закидають чиновникам недосконалість законодавства щодо охорони культурної спадщини. В чому саме вона полягає?
Це для культурних людей пам’ятки архітектури – культурна спадщина. А для наших нуворишів – будівлі, які заважають освоювати вигідний будівельний майданчик. Прибутковість будівельного бізнесу в Україні сягає 300 %. Навіть з урахуванням гігантських хабарів, які забудовники змушені виплачувати за відведення земельної ділянки і дозвіл на проведення робіт, прибутки – величезні, й ніяка „спадщина“ капіталістів тут не зупиняє.
Як би ви характеризували інформування української та світовоїгромадськості про незаконні заходи в екополітиці України?
Словом „ніяк“. Інформування як такого немає. На шпальти газет і в телеефір потрапляє або вигідна чиновникам інформація, або та, яку вдається буквально вигризти журналістам та екоНУО. Організація „ЕкоПраво-Київ“ разом з міжнародною „Артікл-ХІХ“ провела дослідження свободи екологічної інформації (www.ecoport.org.ua).Воно ще раз підтвердило, що Україні заслужено виносять „догани“ на кожній зустрічі сторін Оргуської конвенції (яка якраз і вимагає від учасниць надавати широку екоінформацію). Останній раз Україні зробили „оргуське попередження“ цього року в Ризі.
В Україні повинна діяти „Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки“. Як не дивно, а замість створення нових заповідників приватизуються саме території, які мали заповідатися.З чого це неприховане грабування почалося?
Воно й не припинялося. Ласих до заповідних територій вистачало й у Радянському Союзі. В незалежній Україні об’єктами посягань були і є майже всі заповідники й національні парки. А з останніх „наїздів“ варто відзначити спробу захопити майно та територію національного парку „Синевир“ (http://h.ua/story/117038/).
Президент України нещодавно особисто долучився до справи створення Канівського біосферного заповідника і видав відповідальним особам доручення, яке вони проігнорували. Як справа продовжується далі?
Ніяк. Лише після виходу моєї статті про майже повну бездіяльність(http://h.ua/story/117829/) лісівники поскаржилися на мене до редакції. Ми, мовляв, дубів рубати у майбутньому заповіднику не збиралися. Добре, дорогі лісівники, тут я може й помилився. Але ж ви так нічого й не зробили для головного – створення власне біосферного заповідника. Оце – головне. І за це вас треба звільняти з роботи (звичайно, не рядових лісників, а начальство).
За останніх двадцять років клімат земної кулі різко змінився, доходить до великих температурних перепадів. Чи прогнозували фахівці кліматичні аномалії 20 років тому?
Прогнозували, і навіть раніше. Варто почитати доповіді Римського клубу. Але людина така тварюка – не хоче вірити тому, що їй не подобається. Недарма народ каже: поки грім не вдарить, мужик не перехреститься.
Наскільки точно можна визначити клімат на десять років наперед?
Доволі точним є лише прогноз погоди на три дні. Чим далі – тим вінмає менший відсоток вірогідності. Так і з кліматом загалом. Таких математичних моделей, таких комп’ютерів, які врахують усі чинники, ще не створено й не скоро створять. А народні прикмети часто уже не працюють. Вони ж складалися тоді, коли не було ні атомних станцій, ні мільйонів автівок, ні шести гребель на Дніпрі.
Хоча в пересічної людини є інформація про її особистий вклад допотепління, все ж таки вона ніяк не може позбутися буденних речей, що полегшують їй життя, але поступово нищать навколишнє середовище... Чи є шанс, щоб запобігти тотальній еко-катастрофі?
На дорогах України за часи Незалежності загинуло більше людей, ніжу війні СРСР з Афганістаном. Але водії й надалі порушують правиладорожнього руху. Людська свідомість так влаштована, що ніхто на себе цю, бачену на власні очі аварію не приміряє. А от коли через такі порушення постраждає гаманець або відберуть права – то це спрацьовує. От тільки немає у нас ні сильної політики контролю за дотриманням цих правил, ні вагомих штрафів. А якщо повернутися до потепління, то підвищення плати за воду і встановлення лічильників набагато дієвіші за плакати та агітки. Воду й, відповідно, енергію, потрібну для її очищення та подачі у будинки, починають економити. Втім, пропаганда має бути, але у нашого уряду руки до цього в найближчі років 20 точно не дійдуть.
Деякі радикали загрожують, що внаслідок зміни в Україні клімату на м’якший треба готуватися до змін у вирощуванні овочів та фруктів, в тому числі й до змін українськихстрав. Абсурдне чи реальне це твердження?
Так воно вже відбувається. Споживання річкової риби в Україні відчутно зменшилося. Зокрема, й через те, що вона гине під час задух, які у свою чергу провокуються й (факторів багато) високими температурами. До речі, за виведення стійкого до шкідників сорту бананів українські вчені отримали премії ще кілька десятківроків тому. Тоді банани збиралися вирощувати у теплицях. Тепер будуть вирощувати у відкритому ґрунті. От тільки землю ця культура дуже виснажує, майже як соняшник чи ріпак, який просто заполонив останнім часом українські поля.
