Ukraiński Żurnal - 9/2008
REACH – півкроку вперед
(Скачати весь номер: 9/2008 [PDF, 2.6 Mb])Текст: Ян Фрайдінґер, Прага
Громадяни Європейського Союзу щоденно стикаються з десятками тисяч хімічних речовин, а про те, який, властиво, їхній вплив, бракує елементарної інформації. Майже всі відомі нині хімікати, а їх приблизно 104 000, були вперше вироблені ще до 1981 року. Такі „існуючі“ речовини, як їх часто називають, ніколи прискіпливо не тестувалися, щоб можна було точно визначити їхню шкідливість. Вже більше інформації маємо про 3500 нових речовин, що з’явилися на ринку після 1981 року. Та все ж про більшість хімічних речовин ми знаємо надто мало: наскільки вони алергенні, канцерогенні, чи пошкоджують вони гени. А вони входять до складу багатьох продуктів, якими ми щоденно користуємося: фарби, пластмаса, косметика, килими, меблі, іграшки, автомобілі... Їх можна знайти навіть там, де їм геть не місце – у нашій крові, у ще ненароджених немовлят, у материнському молоці, у воді, атмосфері й землі.Хімічна промисловість, одна з найбагатших промислових галузей ЄС, довгі десятиліття не несла практично жодної відповідальності за безпечність своїх продуктів. Виробники не зобов’язані були оводити, що їхні продукти не є шкідливими, навпаки, це держава (своїм коштом) повинна була ці речовини тестувати і визначати їхню безпечність. Все це причини, які змусили Європейський Союз розпочати роботу над реформою хімічної політики. І після багатолітніх дискусій у жовтні 2003 року Європейська комісія представила пропозицію директив, а 1 червня 2007 року почали діяти правила для хімічного контролю речовин – легіслатива, відома під назвою REACH (Registration, Evaluation, Authorization of Chemicals). Її прийняття тривало 9 років і спровокувало одну з найбільших лобістських битв в історії Євросоюзу. З одного боку вайронментальні організації, науковці та лікарі, а з другого – сильна хімічна промисловість.
Хімічні корпорації замовили ряд досліджень, які давали доволі песимістичні прогнози. Наприклад, дослідження, що проводилися фірмою Artur D. Little і визначали, які наслідки матиме REACH для німецької хімічної промисловості, прогнозували втрату 2,35 мільйонів робочих місць та пониження ГДП на 6,4 %.
Подібні жахливі пророцтва були вдало використані для залякування політиків і суспільства, всупереч тому, що провідні німецькі економічні інституції дане дослідження, а зокрема, його методику, піддали глибокому сумніву. „Цифри, якими оперувала у минулому хімічна промисловість, були, м’яко кажучи, перебільшеними“, – такими словами прокоментував дані про збитки хімічної промисловості навіть комісар Ґюнтер Вергойген, який зазвичай заступається за промисловість. Тому у 2003 році було опубліковано офіційні дані про наслідки REACH, спільно опрацьовані Європейською комісією та заступниками хімічної промисловості. REACH мав би за 11 років від започаткування діяльності коштувати 2,3 млрд. євро. А його медичні позитиви – як мінімум 50 млрд. євро. Та, незважаючи на ці дані, тиск на послаблення REACH посилювався і був більшим ніж під час прийняття будь-якої іншої легіслативи. Завдяки агресивному лобі хімічної промисловості за ослаблення REACH, рамки для заміни декотрих із найбільш небезпечних хімічних речовин їхніми безпечнішими альтернативами залишилися без змін. Принцип профілактичної обережності дає REACH потенціал позбутися тих найнебезпечніших хімікалій у нашому повсякденному житті. На жаль, лише одна третина відомих хімічних речовин підпадає під REACH, а з них у випадку 60 відсотків виробники незобов’язані з’ясовувати, безпечні вони чи ні. І надалі будуть дозволеними канцерогенні, мутагенні, токсичні речовини, хоч є безпечніші і доступні альтернативи.REACH встановив цілі також у галузі розвитку альтернативних методів тестування на тваринах. Виробники, наприклад, змушені будуть ділитися даними, отриманими від тестування на тваринах, аби таким чином запобігти їхньому дублюванню, а також повинні надавати перевагу тестуванню in vitro. Кожні три роки Європейська комісія буде оцінювати методи тестування та легіслативні вимоги в цій галузі.Незважаючи на багато недоліків, REACH є першим кроком на шляху до нових підходів щодо контролю хімічних речовин – виробники повинні доводити нешкідливість своїх продуктів і декотрі найбільш небезпечні речовини будуть змушені замінити їхніми менш шкідливими альтернативами. REACH також дозволить громадськості вимагати інформацію про використання шкідливих речовин у продуктах. Список таких речовин ЄС опублікує у 2009 році.
