Ukraiński Żurnal - 9/2008

Крапля, цінніша за золото

Текст: Дана Мігалікова, Вальядолід, Іспанія

Вже двадцять років тому про критичну ситуацію з питною водою попереджували малюнки – вони зображали маленьке безпорадне негреня з великими очима і надутим животиком, по якому повзали всюдисущі мухи. Те, що воно голодне та спрагле, здогадувалися всі. Наочний приклад, як може виглядати світ, якщо люди не почнуть ставитися до природи делікатніше. Результат? Негреня залишилося спраглим, його батьківщина стала ще біднішою (і це всупереч тому, що їй надають регулярну допомогу, яка приходить завжди „ззовні“), а люди, яких на синій планеті стає все більше й більше, поводяться з природою так само, як і раніше, якщо не гірше.

Для мене завжди було загадкою, чому популяція зростає з космічною швидкістю саме там, де найбільше людей помирає від голоду, спраги, хвороб і де йде війна.Так чи інакше, фактом залишається те, що людство у минулому сторіччі встигло розростися втричі і води витрачає в шість разів більше. Хоча дві третини земної поверхні складаються з води, дев’яносто сім відсотків – вода солона. Прісна, яка є необхідною для нашого життя, знаходиться на обох полюсах, в підземеллі, ріках та озерах. Фахівці стверджують, що людина має доступ лише до одного відсотка прісної води взагалі. Єдиний спосіб вижити – берегти ресурси і не забруднювати їх. Звучить просто, але насправді виглядає так, що для легковажної істоти, якою є людина і яка не вміє вчитися на своїх помилках – це справа просто фантастична. Щороку від наслідків забрудненої води помирає чотири мільйони дітей. Європа, Сполучені Штати та економічно процвітаючі країни Близького Сходу воду очищують. Можуть собі на це дозволити. А як із цим дають собі раду країни, в яких немає коштів для нових технологій (про зацікавлення годі й казати)? І як переконати тисячі індусів, що виконують свій ритуал у бідному Гангу з усім, що до нього змивають, що для світу і для тієї ж релігії буде кориснішим, якщо вони спочатку збудують очисники, а покупаються в ньому пізніше? І що він все одно буде священним і кожен з нього вийде здоровішим та кращим? Бій з вітряками чатує на кожному кроці. Побачимо, доки матінка Земля терпітиме набридливу людину.

Не купуйте атлас!

Проблема води торкається не лише країн третього світу, які не зв’язані ніякими екологічними пактами, або міжходів, що випускаються у ріки та моря. Історія про те, що природа перетворилася на васала, була написана безліч раз. Згадаймо випадок Аральського озера, яке колись вважали морем. Четверте найбільше джерело прісної води в світі зазнало збитків тільки тому, що товариші перевернули світ догори ногами, тобто озеро догори дном. Вирішили вирощувати бавовну там, де вона до того часу ніколи не росла. А ще захотілось їм вирощувати багато... дуже багато... найбільше бавовни в світі. Ось тому в ім’я білих жмутків і пожертвували Аральським озером. Велике, прекрасне, синє, з рибою і рибалками. Відвели притоки, зволожили бавовну, поля з рисом і – гоп! ... Аральське озеро опинилося в комі, з якої його вже ніхто не виведе. Протягом останніх двох десятиріч воно втратило дві третини води. Рівень озера впав на більше ніж двадцять метрів, солоність води в шість разів збільшилася. Рибки поздихали, рибалки повиїжджали, села повимирали. Квітуча країна стала пустелею, змінилися кліматичні умови. Відповісти на запитання, чому товариші не скористалися тим, що Аральське озеро пропонувало у вигляді риболовлі, не зможе ніхто. Озеро полягло, наче совєтський солдат. В ім’я ідеї. Мегаломанський проект з надлюдськими зусиллями та катастрофічними наслідками. Шановні! Якщо плануєте придбати атлас, не робіть цього. Це не буде доброю інвестицією. Аральське озеро з кожним днем щезає. Будь-яка карта в момент, коли ви її купуєте, вже не актуальна. Щоб купити атлас, треба зачекати. Невдовзі синьої плями між Каспійським морем та річкою Іртиш не стане зовсім. З водою поволі трапляється те, що трапилося з нафтою. Синє золото, яке все далі цінніше, стає дохідною складовою частиною продажу та купівлі. В когось воно є, в інших – немає. А ті, кому його не вистачає, попереджають про це всіма можливими способами. Цьогорічне EXPO відбувається під знаком води. Іспанці оголосили конкурс на найбільшу водну фієсту в світі. У Сарагосі зараз все капає, тече, булькає та бризкає, щоб відвідувачі усвідомили, що живої води стало мало. Якщо вам здається, що таким чином ми її скоріше втрачаємо, то помиляєтесь. Все тут продумано з огляду на життєве середовище. А далі? Вода поки що на нашій планеті є. Проблема в тому, що її вже не багато і не кожному вона дістається. Проте можливості існують. В людини є один козир у рукаві. Може, привозити живі краплі з Марсу?