Ukraiński Żurnal - 5/2009

Полісся Юзефа Обрембського

Текст: Анна Лазар, Варшава

Юзеф Обрембський (1905–1967) був етнографом і соціологом. Його формування як вченого відбувалося за часів Другої Речі Посполитої, у післявоєнні роки він працював в ООН фахівцем з питань постколоніальних країн. Дослідниця його спадщини Анна Енгелькінґз Інституту Славістики Польської Академії Наук (і не лише вона) вважає, що це один із найвидатніших (поряд із Броніславом Маліновським, з яким Обрембський довгий час працював) польських етнографів ХХ століття. Обрембський народився на Поділлі, з дитинства знав українську, білоруську та російську мови, і мабуть цей перший досвід, як і етнографічні та мовознавчі студії в К. Мошинського та К. Нітча дозволи йому глибоко зрозуміти предмет своїх досліджень. Він займався проблемами націєтворення та рустикальними культурами Македонії, Полісся та Ямайки. Друга світова війна та її наслідки спричинили, що його оригінальна думка збереглася переважно в рукописах. Цю ситуацію вирішила змінити А. Енгелькінґ, яка займається  публікацією архівів Обрембського вже кільканадцять років. У першій книжці „Dzisiejsi ludzie Polesia“ (Люди нинішнього Полісся) (Варшава, 2005) вміщено друковані довоєнні тексти про Македонію (зокрема про тамтешні чаклунські практики), про етнічні групи і творення нації, та деякі дослідження про Полісся. Повний перегляд поліських рефлексій Обрембського зібрано в томі „Polesie. Studia Еtnosocjologiczne“ (Полісся. Етнографічні студії) (Варшава, 2007). Чому роздуми Обрембського видалися настільки важливими, щоб публікувати польові дослідження восьмидесятирічної давнини? Перш за все, методологія, споріднена з надбаннями Маліновського, дозволяє бачити в його текстах не лише історію етнографії, а й повноцінну картину поліського суспільства. Обрембський вивчав поліщуків у часи переходу від традиційного соціуму до сучасності. Він бачив та реєстрував, як селяни поєднували різні системи цінностей, як пояснювали собі світ, котрий ставав усе складнішим та стрімкішим. І що найцікавіше – він запропонував схему залучення поліщуків до суспільства в якості повноцінних громадян. Вказував, що їм слід допомогти в суспільному зростанні, наприклад, через призначення на чиновницькі пости осіб з числа місцевого населення. Потрібні, на думку вченого, також зміна системи освіти з такої, де не враховується спосіб мислення та потреби місцевої громади, на таку, яка виходячи з їхнього світобачення, навчить їх орієнтуватися в широкому світі. Обрембський досконало вивчив людей Полісся: їхній спосіб життя, пам’ять та уявлення про світобудову. Він зрозумів, що незважаючи на свою надзвичайно низьку самооцінку (поширений стереотип щодо них: відсталі недоумки, які живуть на болотах), вони створили культуру життя високого рівня, яку ми сьогодні назвали б гуманістичною та екологічною. Традиційну для них систему сусідської підтримки, розподіл засобів споживання, розповсюдження знань та розуміння навколишнього середовища поліщуків 30-х років ХХ ст. Обрембський передав зі справжнім захопленням та літературним талантом. Юзефа Обрембського слід бачити серед довоєнних інтелектуалів зразка Г. Юзевського (нещодавно з’явився польський переклад знаменитої книжки Тімоті Снайдера Tajna wojna. Henryk Józewski i polsko-sowiecka rozgrywka o Ukrainę. Kraków, 2008) які вважали, що доцільним є розвивати в Польщі полікультурність. Обрембський цікавий не лише як соціолог, але також як „людина свого часу“. Його праця була організована й профінансована Інститутом Національних Справ. Цікаво було б дослідити, наскільки його рекомендації вплинули на внутрішню політику Польщі. Матеріали до цієї теми, а також інші можна знайти в 29-му зошиті за 2006 рік „Spraw Narodowościowych“, під редакцією А. Енгелькінґ. Дослідниця редагує другий том „Етносоціологічних Студій“, в якому будуть зібрані македонські рукописи з архіву вченого.