Ukraiński Żurnal - 7/2007

Без судової реформи будуть одні провали

(Скачати весь номер: 7/2007 [PDF, 3.7 Mb])

Текст: Богдан Копчак, Прага

 

Країни колишнього східного блоку — серед них Чехія і Словаччина — будують свою демократію вже майже два десятиліття. З плином часу все чіткішою і однозначнішою стає відповідь на питання: де зроблено найбільшу і найдорожчу помилку у переході від тоталітаризму до демократії? А помилка полягає в тому, що не було проведено суттєвого реформування судової системи.

Питанням однак залишається, чи для всіх це погано? Бо троянським конем дірявих законів і неефективних судів скористалися десятки «нових» чехів, які розбагатіли за рахунок держави.

Судова система в Чехії не піддавалася суттєвій реформі ні на початку 90-х, ні пізніше. Спочатку, коли мінявся уряд і роботу розпочав некомуністичний парламент, були побоювання, що будь-які кардинальні зміни в юстиції призведуть до хаосу. Згодом про це забули. А результат? Люди в Чехії не вірять перевантаженим і повільним судам своєї країни: банальні справи лежать у суді роками, судді допускаються грубих формальних помилок, а ті, в кого є гроші, якось дуже часто уникають в’язниці.

Посади суддів по сьогоднішній день займають ті, хто до 1989-го давав комуністичній поліції згоду на арешти дисидентів. Трапляються випадки, коли правову реабілітацію критика комунізму вирішує людина, яка частину свого життя сама свідомо провела у лавах компартії.

Судова система вже 18 років деформує світ бізнесу і політики. Дрібні акціонери не знаходять захисту, великі боржники уникають своїх боргів.

У нинішньому чеському уряді посаду першого віце-прем’єра займає людина, яку вже пів року поліція звинувачує в отриманні хабара на суму 500.000 крон під час перебування на посаді мера одного з малих містечок Південної Чехії. Справа серйозна, бо віце-прем’єра Їржі Чунека вже позбавлено депутатської недоторканості, а прем’єр свого підлеглого повторно — але безрезультатно — просив подати демісію. Загрожує навіть розпад коаліції.

Але, коли поліція закінчила розслідування і ось-ось очікувалося, що справа дійде до суду, сталовя диво: втрутилася генпрокурор і передала справу іншому прокурору, котрий призначив нового головного слідчого. Новий прокурор папку Чунека (понад 3000 сторінок) вивчатиме тижнями. Та вже (всього не дочитавши) заявив, що від поліції вимагатиме додаткових доповнень. І до того ж, генпрокурор вважає, що частина доказів проти віце-прем’єра отримана поліцією незаконно, значить, в суді на них посилатися не можна. Опозиція шаліє, скликає позачергові сесії парламенту, кричить на повне горло, називає це «політичним замовленням» і втручанням уряду у справи генпрокуратури. Правда, доказів не подає. Ніби і так все зрозуміло.

Якийсь інший, звичайний громадянин дочекався б від генпрокупора такої опіки, як віце-прем’єр? Жоден! Взагалі-то генпрокурор таким правом (передати справу іншому прокуророві) скористалася вперше в історії. В зв’язку з цим варто ще додати, що генпрокурора назначає (і має право відкликати) уряд.

Що тоді порадити Україні, яка має і власний сумний досвід зі своїми судами, включно з Конституційним? Серйозно зайнятися зміною всієї своєї судової системи і перетворити її на модель, що відповідає сучасному суспільству.

Проблем судової системи в Східній Європі достатньо, але є і позитивні приклади. Виявилося, що дуже ефективними є спеціалізовані суди і судді. У Словаччині, наприклад, виправдало себе заснування т.зв. Спеціального суду, який спеціалізується на корупції у вищих ешелонах влади і розглядає найгучніші економічні та кримінальні злочини. В результаті — за останні кілька років за ґрати потрапили навіть декілька дуже багатих і роками недоторканих злочинців.