Ukraiński Żurnal - 4/2009
Ющенко в Чехії
(Скачати весь номер: 4/2009 [PDF, 2.6 Mb])Текст: Богдан Копчак, Прага
Дводенний офіційний візит президента України в Чехію, що відбувся 24–25 березня, мав бути стандартним державним візитом, які готуються місяцями наперед. Поїздка президента Віктора Ющенка відбулась, однак не все пройшло так, як було намічено або як очікувалося. Снігопад та нічні приморозки не завадили. Завадили натомість деякі неочікувані події та організаційні прогалини, які викликали запитання, залишені наразі без відповіді. Віктор Ющенко в Празі найбільше часу провів у товаристві президента Чехії Вацлава Клауса. Президента України вітали на Празькому граді зі всіма почестями. Ющенко розповідав, як Україна дивиться на січневу газову кризу, поінформував про успішні переговори в Брюсселі та про підписання Спільної декларації Україна–ЄС, яка визначатиме основу надання інвестицій для модернізації української газотранспортної системи. Також Ющенко запевнив чехів, що Україні не вистачить самої участі в євросоюзівському проекті Східного партнерства, бо Київ прагне стати в майбутньому повноправним членом ЄС, так само як і членом центральноєвропейської Вишеградської групи. Від президента Чехії Вацлава Клауса, а згодом і від голови Сенату (Верхньої палати чеського парламенту) Пржемисла Соботки Ющенко почув, що Прага підтримує такі наміри Києва, але між рядками було теж однозначно сказано, що дорога України в ЄС ще довга і залежатиме передусім від самої України, себто від того, яким темпом країна цим напрямком рухатиметься. Соботка не забув публічно нагадати Україні, як важливо виконувати міжнародні договори. Звичайно, це стосувалося газу, точніше – відображало факт, що немало чеських політиків переконані, що одним із винуватців січневої газової кризи була Україна. До речі, за два тижні до візиту Ющенка колишній чеський прем’єр, нинішній пенсіонер, Мілош Земан на престижній конференції, присвяченій 10-й річниці вступу Чехії в НАТО, на повний голос заявив, що він проти запрошення України в НАТО, пояснюючи це тим, що в Україні борються два клани за право красти транзитний газ... У Празі панувала мовчанка щодо шансів президента України залишитися президентом і після виборів 2010 року. Але це зрозуміло. Рейтинги Ющенка в Україні відомі всім. Менш зрозумілий оптимізм Ющенка (за президентства Леоніда Кучми –голови нацбанку), коли він намагався представити чеським банкірам економіку України як модерну і пробував розвіяти побоювання інвесторів з приводу фінансової і господарської кризи. З ким Ющенкові в Празі не пощастило, так це з прем’єром Міреком Тополанеком, зустріч з яким мала відбутися у вівторок, 24 березня, і яку відмінили у зв’язку із голосуванням в парламенті Чехії про недовіру урядові. Саме з цієї причини Мірек Тополанек мусив просидіти майже цілий день в парламенті, де після довгих годин депутати таки проголосували за недовіру його команді. Безперечно, цікавим моментом став для президента України факт, що він усе бачив на власні очі і повністю міг відчути атмосферу, коли уряд йде у відставку. В парламенті була напружена атмосфера, але без бійок, без демонстрацій на вулицях, без зайвих емоцій. Для України – це не найкраща вістка, бо Тополанек – прихильник України не тільки в питанні „газової війни“ з Росією, але й у питаннях інтеграції України в НАТО та ЄС. Прем’єр Тополанек залишиться на чолі уряду, мабуть, ще кілька місяців, щоб завершити період чеськогоголовування в ЄС, але вага його голосу і поглядів вже не буде такою, як раніше. Одним з найприємніших і найменш офіційних моментів візиту було відкриття пам’ятника Тарасу Шевченкові в Празі. Празька українська громада, заробітчани і „клієнти“ змогли побачити „свого“ президента, почути його промову про Кобзаря, хоч поспілкуватися з президентом нагоди не виникло. Правда, не всі зрозуміли, чому відкривався пам’ятник саме Шевченкові: поета з Прагою майже нічого не об’єднує, крім хіба факту, що саме тут вийшло друком перше нецензуроване видання Кобзаря. Зрештою, меморіальна дошка, яка нагадує про це, вже висить на будинку колишньої друкарні кілька десятків років. Тож залишається відкритим запитання, чому, скажімо, такі постаті, як Євген Маланюк чи Олександр Олесь, або хто-небудь з українських вчених – які набагато тісніше пов’язані із Прагою– не потрапили в поле зору організаторів програми Ющенка у Празі.
