Ukraiński Żurnal - 6/2009

І далі, як за Союзу

Текст: Аскольд С. Лозинський, Нью-Йорк

   СРСР офіційно припинило своє існування в грудні 1991 року. Але тодішній президент Єльцин, здається, забув повідомити про цей факт представництво СРСР при Організації Об’єднаних Націй.

   5 травня 2009 року Постійне представництво Російської Федерації при ООН провело брифінг у нью-йоркській штаб-квартирі ООН під назвою „Підсумки та уроки Другої світової війни і сучасність“. Захід відкрив і керував ним заступник ПП РФ при ООН Ілля Рогачов, який у своєму вступному слові заявив: „Незважаючи на трагічні уроки Другої світової війни, ми часто є свідками відродження практики, яка сприяє ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації та ксенофобії. На жаль, ряд країн останнім часом проводить неприкриту політику подання в якості героїв тих, хто брав участь у нацистських злочинах, що включає вибілювання колишніх членів СС, яка була визнана злочинною організацією Нюрнберзьким трибуналом.

   Зовсім недавно ми стали свідками спрофанованої дії чи то пак бездіяльності з боку українських властей, які дозволили щит з гербом Української дивізії СС „Галичина“ розміщувати на вулицях міста Львова. Добре відомо, що українські члени СС вбивали радянських воїнів, партизанів, бійців у Франції та Югославії, ні в чому неповинне цивільне населення Польщі, вони душили антифашистські повстанняв Словаччині та страчували євреїв і комуністів в Україні.

   Відкрите прославляння ветеранів СС та Української Повстанської Армії, які заплямували себе злочинами проти тих, хто воював в рядах антигітлерівської коаліції; проголошення горезвісного нациста Романа Шухевича героєм України; руйнування й осквернення пам’ятників радянським солдатам – усе це ланки одного ланцюга практичних заходів, спрямованих на перегляд історії Другої світової війни та прищеплювання відверто профашистської ідеології в свідомість нинішнього і майбутніх поколінь“.

   Пізніше пан Рогачов заговорив про балтійські держави, а на завершення представив Олександра Брода, керівника Московського бюро з прав людини, члена Громадської палати Російської Федерації, який доповнив його слова, додавши в список нацистів ще й Степана Бандеру. Два наступні промовці були менш радикальними.

   Побіжний огляд веб-сайту, що належить Московському бюро з прав людини показує, що ця „неурядова організація“ надто часто говорить в унісон з урядом РФ. І навряд чи вдасться знайти бодай один виступ з критикою теперішнього режиму в Росії. Натомість бюро випустило заяву, яка звинувачує Україну в політизації Голодомору 1932–33, а також заяву, яка закликає США скасувати поправку Джексона-Ваніка стосовно Росії.

   Мені вдалося отримати слово і запропонувати присутнім вислухати дещо іншу точку зору. Коротко кажучи, я заявив, що цей брифінг був за змістом і формою аналогічним до колишніх совєтських брифінгів в ООН, хоч і відбувається майже 18 років після падіння СРСР. До речі, ніхто з присутніх не згадав про найкричущіших нацистських колаборантів – Сталіна та його прибічників, які підписали пакт Молотова–Ріббентропа – диявольський пакт двох агресорів, котрі ставши моторошними уособленнями жорстокості, залишили по собі страхітливу спадщину руйнації й смертей. Я не намагався переконати двох перших промовців у тому, що їхні оцінки українських персоналій та історичних епізодів помилкові, бо зрозуміло, що пани Рогачов і Брод лише виконували свою функцію. Однак я спробував поінформувати слухачів про те, що радянські прокурори Нюрнберзького трибуналу Роман Руденко та Лев Смирнов не висували звинувачень згаданим військовим  формуванням та особам, а у вироку Нюрнберзького процесу ці імена не згадані взагалі. Насамкінець я звернув увагу пана Брода на те, що моє знайомство із сайтом його організації дозволяє вважати її красномовним рупором російського уряду, але аж ніяк не організацією із захисту прав людини. Коли ж би він чи хтось із присутніх зацікавився проблемою порушення прав людини в РФ, я можу запропонувати копії звіту „Міжнародної амністії“ про порушення прав людини в РФ.

   Пан Брод дещо зніяковів, натомість пан Рогачов намагався спростувати сказане мною, вказуючи на мою нездатність зрозуміти нюанси пакту Молотова–Ріббентропа.

   Цей брифінг як демонстрація совєтських навиків представників Росії не був чимось особливим. Кількома місяцями раніше, в жовтні 2008 року, Віталій Чуркін, постійний представник РФ при ООН провів прес-конференцію в прес-центрі ООН у Нью-Йорку, на якій закидав Україні спроби політизувати Голодомор 1932–33 років. У ході викривального виступу він спробував поєднати позицію України в питанні Голодомору з фактом недавнього відзначення ПрезидентомУкраїни посмертним званням Героя України Романа Шухевича, якого пан Чуркін прозвав нацистом. Відповідаючи на запитання, постійний представник РФ сипав звинуваченнями українців і прибалтів у переслідуваннях та вбивствах євреїв, стверджуючи також, що Україна та країни Балтії добровільно приєдналася до СРСР, а на закінчення просто розсипався похвалами на честь СРСР.

   Багато хто щиро шкодує, що нинішні українсько-російські стосунки перебувають у такому стані, чи не найгіршому за останній період. Доречі, прем’єр-міністр Тимошенко критикувала за це президентаЮщенка, називаючи його винуватцем такої ситуації. Пані Тимошенко помиляється. Вперше за дуже довгий час Україна є легітимним членом співтовариства націй і має право на такі стосунки з Росією, що будувалися б на рівноправній основі.