УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 1/2009

Українські міста змагаються за отримання Євро–2012

(Скачати весь номер: 1/2009 [PDF, 2.3 Mb])

   Текст: Богдан Бачинський, Львів

 

   Якщо на початку року політична та економічна ситуація в Україні виглядала доволі обнадійливою, а підготовка країни до чемпіонату Європи з футболу 2012 року з вуст ЗМІ виглядала катастрофічною, то наприкінці року ситуація змінилася докорінно: країну поглинула політична та економічна криза, а от підготовка до футбольного свята, навпаки, набрала позитивних обрисів.

 

   Якщо першу половину року жадібні на сенсації медіа обговорювали, чи буде в Україні Євро–2012, то у вересні президент УЄФА Мішель Платіні розставив усі крапки над „і“ у цьому питанні. Водночас цим же ж рішенням УЄФА посіяло ще більшу інтригу всередині України, адже залишило за собою право вибирати, які саме 3 чи 4 міста з шести, що готуються до Євро–2012, отримають право приймати матчі чемпіонату.

   Серед міст, що раніше визначалися, як запасні, Харків на сьогодні демонструє більш високі темпи будівництва стадіону та інфраструктурних об’єктів, аніж Одеса. А тому більшість експертів вважають, що саме Харків має найбільші шанси стати основним приймаючим містом, у випадку, якщо одне з основних міст не справиться із поставленими задачами. З іншого боку, усі міста демонструють позитивні тенденції у виконанні планів з підготовки до чемпіонату, тому УЄФА не матиме підстав змінювати міста, які колись визначались як основні: Київ, Донецьк, Львів та Дніпропетровськ.

 

 

Будівельні роботи зрушилися з місця

   Найбільша увага експертів УЄФА протягом року була прикута до стадіонів, аеропортів та готелів, як до основних інфраструктурних об’єктів. На сьогодні будівництво стадіонів в Україні відбувається швидкими темпами, і в цій категорії підготовки ми однозначно випереджаємо Польщу, в якій ще жоден із запланованих стадіонів не почав будуватися. Натомість в Україні на  завершальному етапі знаходиться будівництво стадіонів у Дніпропетровську та Донецьку. Через бюрократичні процедури дещо було затримано початок будівництва стадіонів у Львові, Харкові, Києві та Одесі, однак наприкінці року будівельні роботи на усіх чотирьох стадіонах зрушилися з мертвої точки та демонструють втішні темпи, які дозволяють говорити про те, що усі вони будуть здані вчасно. Серед найбільших ризиків будівництва стадіонів у Львові, Харкові та Одесі експерти УЄФА вказують бюджет міста чи о бласті — як основне джерело фінансування. Зокрема, звертається увага на те, що в умовах економічної кризи місцевим органам самоврядування буде доволі важко наповнити бюджет розвитку інвестиційними надходженнями. Питання реконструкції аеропортів належить до відання Міністерства транспорту, оскільки всі аеропорти в Україні знаходяться у державній власності. Міністерство визначило, що розвиток аеропортів є стратегіч ним завданням для держави, а томуфінанси на реалізацію цих проектів надходять справно. Тож немає підстав сумніватися в тому, що за кілька років пропуск на здатність українських аеропортів у шістьох містах відповідатиме не тільки вимогам УЄФА.

 

 

Потрібне для міст, нецікаве для держави

   Якщо питання аеропортів є стратегічно важливим для держави, то розвиток готельної сфери є актуальним у першу чергу для міст, особливо для таких туристичних центрів, як Київ, Львів та Одеса. Готельна мережа давно успішно розвивається в усіх шести містах, а організація Євро–2012 тільки надала цьому процесу значного прискорення та особливої підтримки з боку влади. З одного боку, усі шість міст мають значний дефіцит у необхідній для УЄФА кількості п’яти- та чотиризіркових готельних номерів, а з іншого, через створені преференції існує чималий інвестиційний інтерес до реалізації готельних проектів. Це стосується як вже згаданих міст, які мають туристичний ресурс, так і Донецька, Харкова та Дніпропетровська, які володіють потужним транзитним потенціалом.    Проекти дорожньо-транспортної інфраструктури знаходяться у досить оригінальному, як для Європи, та тривіальному, як для України, становищі. Справа в тому, що окрім державних магістральних доріг, реалізація інших проектів є потрібною лише для міст, і зовсім не цікавою для держави. Водночас, реалізувати ці проекти за муніципальні кошти, не перетворюючи їх у довгобуди, є нереально. Місцеві влади приймаючих міст уже неодноразово зверталися до уряду, пропонуючи надати їм певні фінансові преференції. Поки що урядовці аргументують свою позицію тим, що в травні 2009 року УЄФА пообіцяла остаточно визначитися із містами, що прийматимуть Євро–2012, таким чином скоротивши кількість міст, бажаючих отримати державне фінансування, з шести до чотирьох, а то й трьох. Така логіка буцімто справедлива, але Євро–2012 — це все-таки не тільки підготовка футбольних полів, але, в першу чергу, шанс для країни стати кращою. Дорожньо-транспортна інфраструктура України протягом багатьох десятиліть перебуває в стані хронічного недофінансування, навіть у містах-мільйонерах. Однак вирішення транспортних проблем під час чемпіонату залежить не стільки від будівництва мостів, доріг чи транспортних розв’язок, скільки від вдалої організації наявних ресурсів.

 

 

Україні потрібні заробітчани з Росії та ЄС 

   Перегортаючи сторінку 2008 року потрібно зрозуміти, що підготовка до Євро–2012 не може бути для України самоціллю. Радше за все, це двигун, який може запустити в дію багато ко рисних для країни механізмів. Зокрема мова іде про зменшення штучних бюрократичних перепон для розвитку бізнесу, оптимізацію нормативно-процесуальної бази при реалізації будівельних проектів, перегляд окремих механізмів роботи правоохоронних органів. Слід дочекатись і започаткування змін у глобальних процесах, таких, як податкова та самоврядна реформа, які вестимуться в напрямку зменшення податкового тиску на бізнес та проведення перерозподілу фінансових потоків з центру в регіони, а також створення умов для повернення значної частини заробітчан із Росії та країн ЄС, залучення нових технологій у галузь будівництва та суміжні з нею галузі, встановлення вільнішого перетину кордону з ЄС, а відтак і глобальне наближення України до європейських стандартів у всіх сферах.

   Одним із грандіозних проектів, здійснення якого Україна хоче присвятити Євро–2012 є побудова залізничної колії європейського зразка з Перемишля до Львова. Навіть зараз, за багатьма оцінками, Євроколію навряд чи встигнуть збудувати до початку проведення футбольного свята, не говорячи вже про її продовження до Чернівців та Києва.

   Водночас, варто пам’ятати: проведення Євро–2012 — це все ж таки тільки шанс, яким країна може й не скористатись, особливо, зважаючи на те, що останнім часом політичний популізм витіснив з владних коридорів здоровий економічний прагматизм. І політики змагаються не стільки за те, хто більше зробить для країни, скільки за можливість попіаритись на фоні позитивного футбольного бренду.

 

Український журнал