Ukraiński Żurnal - 2/2009

Тополанек: сильний лідер Європи і слабкий прем’єр Чехії

   Текст: Лубош Палата, редактор чеської газети „Лідове новіни”

   Чеський прем’єр Мірек Тополанек є таким собі чеським Михайлом Горбачовим.

Але не тому, що розпочав у Чехії перебудову або реалізував якісь подібні важливі зміни, а тому, що його імідж надто сильно відрізняється в Чехії та за кордоном.   Так, як і Горбачов, що закінчив свій шлях як непопулярний, зневажений, ба навіть ненависний ініціатор розпаду Радянського Союзу та його стабільності, Тополанек на вітчизняній політичній сцені є непопулярним політиком, якого часто висміюють, а дехто навіть ненавидить. Політиком, що, згідно з думкою пересічних чехів, багато мудрості не набрався, пристойній поведінці так ніколи і не навчився, а до влади дістався за допомогою якщо не хабара, то шахрайства. Одна частина чехів його засуджує за „реформи”, символом яких стали нероз’яснені і тому для багатьох людей безглузді платежі у лікаря, інша – за те, що його „реформи” є настільки  непрофесійними і неефективними, що жодними реформами їх не назвеш. Це стверджує і президент Вацлав Клаус, есемеска котрого „фальшивий та порожній Тополь” (тобто дослівно „фальшивий та порожній тополь”) вже увійшла в сучасну чеську історію. В осінніх виборах, керівництва країв та у Сенат (друга палата чеського парламенту) Громадянська демократична партія (ODS) Тополанека зазнала такої нищівної поразки, якої досі при владі не зазнавала ще жодна чеська партія. А якщо не станеться дива, подібну поразку зазнає ODS і у парламентських виборах. Питання лише в тому, чи відбудуться вони у встановлений термін (через півтора року), чи квола урядова коаліція розвалиться ще раніше. У рейтингах популярності чеських політиків Тополанек не з’являється вже дуже давно, він перебуває на протилежному полюсі. Окрім багатьох незрозумілих дій на чолі уряду, він має славу невихованого грубіяна, яким керують лобісти з його оточення.

   До того ж, не особливо доскіпливо обговорюються родинні стосунки Тополанека,який ще не розлучився, і має дитину з політиком Луцією Талмановою, якій навіть допоміг отримати добре оплачувану посаду замісниці голови Палати депутатів чеського парламенту. У цьому сенсі Чехія є дуже ліберальною країною, тому любовні афери Тополанека є найменшим з того, що чехів не влаштовує у їхньому прем’єр-міністрі.

   Але загалом серед інших, не дуже багатих на чесноти, осіб чеської політичної сцени ви навряд чи знайдете багато політиків, що були б у ще гіршому становищі, ніж Тополанек.

   Всі, що колись мали справи з Тополанеком, кажуть, що як тільки він перетинає кордони внутрішньої політики, то прем’єр та голова Громадянської демократичної партії відразу перетворюється на цілком іншу людину і політика. Значно, значно кращого. Йому бракує спеціальної підготовки у сфері міжнародних відносин (він навчався у військовій гімназії та інституті машинобудівництва) і поки не став прем’єром, нічим особливим на міжнародній сцені не займався. Але, на відміну від внутрішньої політики, про свої недоліки у сфері закордонної політики Тополанек знає, тому зумів оточити себе фахівцями найвищого рангу (віце-прем’єр Вондра, шеф дипломатії Шварценберґ), має правильну основу і швидко вчиться.

   Те, що зараз Тополанек фактично є головою Європейського Союзу (президент Клаус сам себе дискваліфікував завдяки своїм поглядам на ЄС), цьому „хлоп’язі з Валахії” очевидно подобається. Він проявляє активність, літає між Києвом та Москвою, рушає до Єгипту вирішувати військовий конфлікт між Ізраїлем та палестинцями, в Європейському парламенті проголосив промову, за яку йому аплодували навіть ті депутати, що і чути не хочуть про євроскептичну Прагу. Та й завдяки раптовим симпатіям Тополанека до Європейського Союзу саме означення „євроскептична” вже неактуальне. Тополанек, який колись назвав європейську конституцію англійським словом „shit”, нині проголошує, що ці нові правила допоможуть ЄС краще працювати. А у власній партії веде жорстку боротьбу за схвалення Лісабонської угоди.

   У Європарламенті він навіть згадав німецького короля Карла IV і проголосив, що хоче керувати Європою так, як цей середньовічний правитель. Карл IV, як додав доповідач, виступав не за чеське королівство, а за цілу Святу римську імперію („народу німецького”, але це вже Тополанек навмисне пропустив). Коли закінчиться чеське головування, Європейський Союз, можливо, ще довго згадуватиме високого, енергійного прем’єра маленької Чеської Республіки, який встиг зробити майже стільки, скільки його попередник, президент Франції Ніколя Саркозі, лише не був таким пихатим та егоцентричним. І будуть Тополанека згадувати ще довго по тому, як той перестане бути чеським прем’єром. Це трапиться, мабуть, дуже скоро, оскільки Тополанека, ймовірно, чекає політична доля Михайла Горбачова. Доля, як з приказки: „Нема пророка у своїй вітчизні”.