Ukraiński Żurnal - 10/2008
Нурлана Гулієва: „Ми готові продавати нафту, якщо нам це буде вигідно...“
(Скачати весь номер: 10/2008 [PDF, 2.4 Mb])Спілкувався: Петро Андрусечко, Баку
Про енергетичний сектор Азербайджану, перспективи розвитку і співпраці з Європою розповіла „Українському Журналу“ експерт з енергетичних питань азербайджанського аналітичного видання „Region plus“ Нурлана Гулієва.
Наприкінці 1990-х деякі експерти сумнівались щодо потужності запасів нафти в Азербайджані, тобто усіх цікавило питання, скільки саме нафти має ця країна?
Це було раніше, коли щодо цього висловлювались передусім російські експерти, які вважали, що нафтопровід „Баку–Джейхан“ не буде заповнений, але тепер усі визнали наявність нафти. Нині добувається 800 тисяч барелів на добу, а на кінець цього року АЧГ (Азері-Чираг-Гюнешлі – один із найбільших блоків родовищ в Азербайджані, на який і розрахований „Баку–Джейхан“) вийде на 1 млн. барелів нафти щодоби.„Баку–Тбілісі–Джейхан“ розрахований на цей обсяг. Наступного року Міжнародна Операційна Компанія (МОК – оператор компанії „BP-Азербайджан“) здійснить кроки по збільшенню видобутку до 1,2 млн. тон. Це лише АЧГ. Окрім цього нафта йде по трасі „Баку–Новоросійськ“. Ми поставляємо також нафту залізницею до Грузії. Очікуємо також, що до нафтопроводу „Баку–Джейхан“ приєднається Казахстан. Ще ми маємо два нафтопе реробних заводи, будемо будувати нафтохімічний комплекс. Тобто, усі ці потужності необхідно завантажувати. Окрім того, є ще маса інших родовищ. Вони менші. У нас є спільні компанії, є операційні, вони також добувають достатні обсяги. І лише один факт, що „Газпром“ заявив про готовність купувати весь азербайджанський газ, свідчить про те, що наявність доведених обсягів поза обговоренням.
Наскільки реальне приєднання Казахстану до нафтопроводу „Баку–Тбілісі–Джейхан“?
Тут є кілька проблем. Є питання підводного нафтопроводу до Сангачале, але основна проблема – це добування нафти у самому Казахстані. Ми тепер орієнтуємось на Тенгізьке родовище. Все одно обсягу нафти не вистачає, аби додавати до „Баку–Тбілісі–Джейхан“. По-перше, не почато видобутку у великих обсягах, по-друге, ця нафта високосірчана, а азербайджанська – низькосірчана. Треба домовлятись, регулювати, аби в підсумку отримати вигідне співробітництво.
Але процес переговорів йде?
Звичайно.
Чому я запитую про це: останнім часом у Польщі багато говорилось про азербайджанську та казахську нафту.
Справа в тому, відверто кажучи, що не один раз керівники нафтових структур Азербайджану говорили: „Так, ми готові приймати участь у нафтопроводі „Одеса–Броди–Плоцьк–Гданськ“, але якщо нам це буде вигідно“. Тобто, ми готові продавати нафту, але про те, наскільки це буде вигідно, тепер говорити складно. Однак, поки йде зростання цін на нафту, в Азербайджані почали освоювати навіть нерентабельні раніше родовища нафти.
Сучасні технології дозволяють розробляти вже родовища на кількакілометровій глибині. Азербайджан має такі потужності?
Недавно Міжнародний валютний фонд (МВФ) зробив прогноз, що у нас найкраще зростання у світі, яке повинно призупинитись у 2012 році. Однак МВФ орієнтується на застарілі дані, коли якраз і прогнозували спад на 2012 рік. Але буквально у червнікомпанія „BP Азербайджан“ оголосила, що готова розпочати глибинну розробку „Азері-Гюнешлі“, де є запаси нафти. Для цього потрібні новіші технології. Вони будуть готові якраз на 2012–2013 рр. Це світові технології. А азербайджанська Державна Нафтова Компанія розвивається швидкими темпами. Ми маємо бізнес у Румунії, наприклад.
Повертаючись до проекту „Одеса–Броди“: як сприймають в Азербайджані ідею наповнити нафтопровід вашою нафтою? Я був на енергетичному саміті в Києві, де Ільхам Алієв дав згоду на поставку невеликої кількості нафти для технічного запуску нафтопроводу. Однак з того, що ви кажете, великої вигоди для Азербайджану немає.
Що таке технічна нафта? Це, напевне, політичний термін, адже економічно це невигідно. Мова йде про велику відстань. Азербайджан має три експортні нафтопроводи, гарні можливості транспортування залізницею. Тобто, вільної нафти на сьогодні немає. Однак, можливо років через п’ять буде, коли наступить пік видобутку. Ми готові продавати нафту по тих цінах, які є на ринку. Але, якщо буде політичне рішення, то економісти безсилі. Раніше говорили, що „Баку–Тбілісі–Джейхан“ також політичний. І це, в принципі, правда, але тут доведена бізнес-вигода проекту. А „Одеса–Броди“...
У Польщі ще навіть не почалися жодні роботи на польській частині нафтопроводу. І власне деякі польські експерти також зауважували, що це великі відстані і засумнівались в економічному боці проекту.
Порівняно, наприклад, з проектом „Набукко“, так і є. Йдуть, щоправда, переговори, Азербайджан запросили, ми погодились, але реально – все на словах.
Як виглядає співробітництво з Грузією?
Ми поставляємо Грузії газ, до нафти вона не має відношення, окрім нафтового терміналу. Але решта – все в проектах. Правда, ми маємо там автозаправки. Тепер іде перша стадія проекту „Шах-Деніз“ [родовище газу на шельфі Каспію, відкрите ще в 1976 р., тоді його розробку з огляду наявності великих родовищ Сибіру визнали недоцільною. До проекту повернулися вже в незалежному Азербайджані в 1996 р. – П.А.]. Весь газ продається Азербайджану, Грузії та Туреччині. Грузії продається по дещо занижених цінах. Mаємо дуже багато пропозицій від Газпрому, Туреччини.
А яка позиція азербайджанського уряду?
Кажуть, що знайдуть більш вигідний варіант. І в рамках другої стадії ми будемо поставляти газ в Європу, а поки що – до Туреччини та Грузії.
А в Європу – яким маршрутом?
Це залежить від переговорів. Один з варіантів – через Туреччину до Італії, Греції, потім „Набукко“, а також Адріатичний газопровід, сьогодні є чотири основні напрями. Тепер іде вибір. Найбільше наполягають на „Набукко“. Цього року відкрили новий пласт, тобто обсяг збільшився. Окрім того, в Азербайджані є і інші, не такі великі родовища газу.
Куди вкладають прибутки від нафти? Є Державний фонд?
Так, є Державний Нафтовий Фонд. Держбюджет перераховує лише податки від прибутків. В Азербайджані був один мільйон біженців, які жили в наметовому містечку. Тепер для них побудували котеджні містечка. Будують дороги. Статистика така, що за останні п’ять років зарплати зросли, і, звичайно, це відображається на нашому повсякденному житті. Практично, кожна родина має своє авто. Це також показник.
Хто переважно інвестує у нафтову сферу Азербайджану?
В основному „BP“ та партнери. Є норвезька „Oil“, є компанії турецькі, японські. В 1994 році був підписаний контракт століття (між Азербайджаном, західними концернами та „Лукойлом“ на видобуток нафти з родовища AchG. – прим. П.А. ). Тепер ціна на нафту така, що добувати нафту і газ вигідно.
Як виглядає ситуація з шельфами, на які водночас претендує Туркменистан?
Сардар – так називають джерело нафти в Туркменистані, статус якого так і не вирішений. Це справді велике джерело. Багато говорилося про спільний видобуток, але виникли суперечки через демаркацію кордонів між Азербайджаном та Туркменистаном, який так само більше орієнтований на Росію.
Як оцінити ГУАМ з точки зору Азербайджану?
Звісно, це структура, яку Азербайджан підтримує. Раніше говорили, що це більше економічна структура, ніж політична. У нас є відносини з Грузією, з Україною. На останній конференції ГУАМу пропонувалося навіть створити Банк ГУАМ, але хто буде цим займатись, чим його наповнити? Коли є транспортне сполучення, реалізація проектів дуже вигідна. Наприклад, „Баку–Джейхан“ окупився. Якщо є інфраструктура, проект приносить прибуток. Тобто, якщо йдеться про „Баку–Одеса–Броди“, постає питання: наскільки це вигідно? Якщо стане питання, що треба витіснити чи потіснити Росію з Європи, то не лише цей, а й інші проекти можна реалізувати. В даному випадку це головне. У нас як? Президент сказав, так воно і буде. Наш президент каже: „Якщо це буде ефективно, ми підключимось“. А поки з’ясовується, що це неефективно.
