Ukraiński Żurnal - 10/2008

Лише б не похмелилися

   Текст: Олександр Бойченко, Чернівці

   3 вересня 1939 року Англія з Францією, обурені нападом Гітлера на Польщу,  оголосили Німеччині війну. Але на відміну від оголошення праведної війни, яке зазвичай виглядає вельми шляхетно, сама війна зазвичай виглядає вельми брутально. Тому шляхетні старі демократії, оголосивши праведну війну, не поспішали розпочинати брутальні бойові дії. І поки вони собі так шляхетно не поспішали, Гітлер брутально поспішив захопити усю відведену йому пактом Ріббентропа-Молотова частину Польщі. Тоді Англія з Францією зібралися на шляхетний саміт у містечку Абвіль і вирішили, що тепер уже поспішати точно нема куди. Переконавшись у шляхетності старих демократій, Сталін за лічені дні брутально зайняв другу частину Речі Посполитої. Відтоді цілий світ знає: Сталін і Гітлер були погані, а старі західні демократії – хороші.

   У селі, звідки я родом, жив собі колись чоловік. З етичних міркувань назвемо його… ну, Гантенбайн – це було б занадто, хай буде Франьо. І мав Франьо дружину – як на зло, Анжелу. Людиною Франьо був загалом незлостивою, безтурботною і, як то зазвичай з франями, трохи пришелепуватою. З-поміж інших видів суспільної діяльності Франьо надавав перевагу поглинанню водки „Рускої“. Прийде, бувало, на весілля – і поки ще там шампанське з Мендельсоном, Франьо вже мирно спить під столом.

   Чого не можна сказати про Анжелу: ця, навпаки, була істотою переважно тверезою і, відповідно, досить паскудною. Тобто інша на її місці, може б, якось намагалася позитивно вплинути на чоловіка, мовляв, не пий або хоча б закушуй як слід. Тим часом Анжела – нуль на масу. Декотрі чоловіки, мабуть, цієї миті позаздрили Франеві: жінка пити не заважає, це ж втілення гіменейських мрій, правда? Неправда. Бо Анжела в цій історії мала свій інтерес, безпосередньо пов’язаний з таким собі, як його в селі називали, Дімою-газовщиком. Тільки-но Франьо звалиться під стіл, як Анжела з-за столу встає – і до Діми на рандеву. Або й серед тижня: зустріне Діма Франя – третє-десяте, друг ти мені чи не друг, два по сто – і порядок, Франьо в канаві, Діма з Анжелою в сауні.

   Зруйнувала всю цю ідилію раптова (хоч і давно очікувана) хвороба. Захворів Франьо, злякався, діагнозів з прогнозами наслухався – і зав’язав. День не п’є, два, тут якраз і саміт, у сенсі сусід сина женить. Прийшов, ясна річ, і Франьо з Анжелою. Сидів за столом, сидів, а тоді на весь голос: „Люди, – каже, – а що, тепер на весіллях і гаряче, і солодке подають?“ Люди в регіт: „Франю, московський батюшка тебе хрестив, у нас на весіллях гаряче й солодке споконвіку подають. Просто ти завжди ще на холодних закусках у відкритий космос виходив“.

   Власне, я чому цю історію згадав: західних політичних лідерів трохи послухав. „Ой, негарно“, – кажуть західні політичні лідери у зв’язку з подіями в Грузії. „Ой, хоч би міжнародне право не постраждало“, – каже раптом протверезілий президент Франції. Навіть газозалежна Анжела Меркель занепокоїлася: „Ой, Діма, щось ти перегнув палицю…“ І друга Володьки близький друг Джордж тої самої: „Підмочила, – каже, – Росія репутацію, ой підмочила“. Як таке могло статися? – дивуються гуртом західні політичні лідери. – Країна, яка дала світові щі, квас, ВЧК і „Ласковий май“, раптом демонструє таку некультурну поведінку. Просто в голові не  вкладається…

   Щоправда, ми, жителі Центрально-Східної Європи, час від часу несміливо нагадували Заходу і про інші малокультурні речі, як от Голодомор, ГУЛаг, Катинь, Будапешт, Прага, оминаючи вже таку екзотику, як Корея, Лаос, Алжир, Єгипет, Ємен, Сирія, Мозамбік, Камбоджа, Бангладеш, Афганістан і решта Ангол з Ефіопіями. Захід, як правило, реагував з підстільною незворушністю Франя. Сьогодні, судячи з навкологрузинських заяв, Захід трохи очуняв. Тепер головне– простежити, щоб російські дипломати з ФСБ не дали західним політичним лідерам похмелитися. Інакше ті знову попадають своїми тендітними організмами під стіл з думкою, що апетити Росії обмежаться холодними закусками. Ех, контра спем сперо.