Ukraiński Żurnal - 3/2009
Нема роботи, тому ви всі – нелегали!
(Скачати весь номер: 3/2009 [PDF, 2.4 Mb])Текст: Лубош Палата,
редактор газети „Лідове новіни”
Вони опускали очі та уникали журналістів. Дехто, дізнавшись, що на їхніх відльотах з країни міністр внутрішніх справ Іван Ланґер, автор програми „виселення”, отримає політичні дивіденди, хотів повернути авіаквиток з грошима та піти з аеропорту. Більшість цього не зробила, і перша масова депортація іноземців у сучасній чеській історії розпочалась. Та очі в землю мали б опускати ми, чехи. Коли у нас все було добре і здавалося, що на нас чекають лише золоті часи, тоді ми іноземців потребували – для того, щоб нам було ще краще, ніж нам би це вдавалося за допомогою власної праці.
Ми потребували іноземців, щоб хоч хтось працював на тих заводах, які за нашої згоди повиростали на зелених луках довкола чеських міст – перш, ніж ми подумали, чи буде кому там працювати. Ми потребували працівників на будовах, тому що вони працювали за меншу платню, ніж місцеві: збудований українцями будинок коштував мільйон, тоді, як збудований чехами – півтора. Окрім того, завдяки українцям, монголам або в’єтнамцям збагачувалися посередники, завдяки хабарам – поліція у справах іноземців, консульства, що видавали візи та ще залишалось достатньо і чеським панам-підприємцям, для яких іноземці стали справжнім золотим дном. Ще рік тому ми з нашою чеською ненаситністю об’їжджали Східну Європу, літали до В’єтнаму та Монголії, щоб привезти до Чехії нову „дешеву робочу силу”. Не минуло й року, ба навіть і півроку, як з’ясувалося, що ми не лише не потребуємо інших іноземців, але що не хочемо й тих, яких уже тут маємо. Будинки не будуються, автомобільні заводи припиняють виробництво, робота, що ніби валялася під ногами, і якої ніхто не хотів, раптом стала цінуватися на вагу золота. Рівність, нерівність – іноземець раптом став вартувати менше ніж чех, і тому з гри вибуває першим. У найгіршій ситуації опинились „працівники агентств” (так ми називали безправних невільників, привезених на чеські заводи та будови). Нас взагалі не цікавило, що йдеться про бізнес, опанований мафією, брудне підприємництво, в якому обкрадались чесні люди, часто обтяжені боргами на цілі роки і десятиліття, з огляду на ситуацію у рідній країні. Нам було байдуже, що від в’єтнамського працівника тамтешня мафія у співпраці з чеськими органами брала тисячі доларів за те, що мало би коштувати кількадесят доларів або взагалі бути безкоштовним – тобто за посередництво при працевлаштуванні в Чехії. Власне, нас це не цікавить і тепер, коли людям, що у себе вдома заборгували мафіозі величезні суми (як на в’єтнамські заробітки – це дохід за десять років), кажемо: не маєте роботи – повертайтеся додому! І милосердно купуємо їм авіаквиток і даємо на дорогу п’ятсот євро, до речі, це приблизно дві третини середньої чеської місячної зарплатні.
При цьому ці люди тут знаходились легально, багато з них – на наше запрошення. Нічого поганого вони нам не зробили, навпаки, своєю роботою послужили тому, що ми, чехи, жили так добре, як ще ніколи в історії. І достатньо було першого економічного спотикання, – кризою я би це в чеських умовах ще не називав, бо згідно з лютневими оцінками Світового банку чеська економіка у цьому році має двопроцентний приріст, – як ми вже наказуємо: іноземці, геть! Коли більше ніж рік тому чеський уряд запропонував нову програму масового набору іноземців на чеські заводи, я попере джав, що він не усвідомлює наслідків своїх дій. Що таким чином ми змінюємо цю країну не на кілька місяців або рік-два, а практично назавжди. Я був розлючений, що замість студентів до університетів вони привозять працівників на заводи, на роботу, для якої нерідко не треба мати жодної кваліфікації. Тепер, коли прийшла криза, а разом з нею й ідеї „вигнання іноземців” – поки що по-доброму, але скоро і по-злому, – навпаки, потрібно озватись на захист тих, хто вже тут є з нами, працює і живе. Більшість із них не має куди повернутись. У них дома ще гірше, ніж тут, не беручи до уваги страшні борги мафії. Гасло: „Не маєш роботи – ти тут нелегально, йди геть!” є не лише бездушним, воно є нерозумним і негідним Чеської Республіки як цивілізованої європейської країни.
