УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 3/2009

„Czech made?”

(Скачати весь номер: 3/2009 [PDF, 2.4 Mb])

   Текст: Івана Ґрешлик, Прага

 

   Чехи вчергове заговорили про мігрантів. Цього разу не у зв’язку з благодійною ідеєю уряду подарувати іноземцям-легалам авіаквиток у напрямку „home sweet home”. І навіть не тому, що в центрі Праги за білого дня знову стріляли агресивні російськомовні громадяни України чи через пожежу чергової в’єтнамської гуртівні. У проекті „Czech made?”, реалізованому Мультикультурним центром у Празі (МКЦ) іммігрантів показано в позиції жертв. Чеські репортери впродовж одного року (проект було розпочато у січні 2008) слідкували за окремими історіями мігрантів у ЧР, які згодом потрапили до чеських ЗМІ. Згодом до проекту було залучено чеських карикатуристів, завдяки яким репортажі стали більш реальні та сугестивні. Мета „Czech made?” – звернути увагу на подвійні стандарти для працівників у ЧР, на те, як (не)функціонує правове забезпечення іноземців, показати, в який спосіб діють робочі агенції і те, що в більшості з них порушуються людські права, робочі умови тощо. Найпекучішою проблемою під час річного інвестигативного дослідження виявилося питання посередницьких агенцій, які користаються безвихіддю тисячі людей, що здатні добровільно покинути низькооплачувану роботу, коштом астрономічних боргів виїхати на захід за легшим та комфортнішим життям.

   Крім пересувної виставки карикатур (Прага, Брно, Острава, Європарламент у Страсбурзі) МКЦ організувало 6 семінарів для працівників бюро праці, поліції у справах іноземців, персональних відділів приватних фірм та провело низку публічних дискусій з проблем заробітчан. „Czech made?” своєю діяльністю намагається нагадати, що необхідно формулювати нову політичну стратегію, в рамках якої, крім забезпечення потрібної робочої сили в ЧР, відповідальні інституції та працедавці дбали б про дотримання людських та соціальних прав іммігрантів.

 

 

„Це ви могли висмоктати з пальця!”

   „Czech made?” представляє вісім портретів заробітчан. Двоє з них – українці.   Перша – Тоня Винокурова зі Львова. Її історія така: жінка працю в Чехії пекаркою, ранить в пекарні руку; згодом працює в ресторані, де дістає сильну алергію на миючі засоби; лікується в Карлових Варах, де згодом пече щодня тисячі пончиків, які, за її словами, смакують на кінофестивалі самому Жерару Депардьє. Тоню обманює її „клієнтка” Лєна, яка раніше допомогла їй влаштуватися на роботу в пекарню. Львів’янка стає нелегалкою, отримує пухлину гомілки й шукає допомоги в притулку, де розповідає свою історію, намагаючись „здати” Лєну. Реакція урядовця, на жаль, стереотипна й суха: „Це ви могли висмоктати з пальця!”

   Другий комікс про українку Марію висвітлює проблему найбільш експлуатованої групи іммігрантів – жінок, які за західним кордоном стають проститутками. Марію продали в Чехію за 3000 євро, що в сучасному вважається „нормальною” ціною за жінку зі сходу. В 24-річної дівчини забирають паспорт ще перед перетином кордону. А за кордоном вона змушена мовчати і... сплачувати „працедавцям” борг за дорогу, житло, включно із сумою, за яку її купили.

   На виставці та в каталозі проекту можна далі знайти карикатури й репортажі про монгольських, алжирських, російських, словацьких та британських заробітчанв ЧР. Вже самою назвою проекту організатори нагадують, що під чеським продуктом не завжди „підписані” чехи. Отже тепер, коли чеські опозиційні соціал-демократи закликають громадян купувати чеські продукти, аби врятувати чеську економіку від кризи, що її президент Клаус назвав „звичайною нежиттю”, чехи можуть лише подякувати всім заробітчанам за їхні „лікарства”.

 

Український журнал