УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 11/2008

Виборча кампанія стартувала!

(Скачати весь номер: 11/2008 [PDF, 2.6 Mb])

   Текст: Богдан Бачинський, Львів

 

 

   Сьогодні в Україні нарешті неофіційна президентська виборча кампанія перетворилася на офіційну… щоправда, парламентську. Втім, усі розуміють, що із практикою розпуску парламенту кожного року ні про яку стабільність у роботі законодавчого органу говорити не можна. А тому сьогодні мова йде лише про політичні дивіденди, які принесуть парламентські вибори кандидатам на посаду глави держави.

 

   Багато хто з пересічних громадян ще перепитує один одного, чи відбудуться позачергові парламентські вибори, адже БЮТ усіма силами своєї піар-машини намагається не допустити їх проведення. Якщо для пересічних громадян це питання ще не до кінця з’ясоване, то для політиків уже давно все зрозуміло, а тому всі розмови про те, чи будуть вибори, чи ні – це частина виборчої кампанії. Зокрема, БЮТ, який кожну свою виборчу кампанію проводив із протестними гаслами, сьогодні опинився у ситуації, коли, перебуваючи при владі і маючи усі необхідні важелі для управління фінансовим сектором країни, це робити як мінімум незручно. Тому Тимошенко і обрала тактику пояснення, чому ці вибори не повинні відбутися. Серед головних її аргументів є необхідність законодавчого регулювання економіки в період глобальної світової фінансової кризи, здатність парламенту об’єднувати навколо вирішення окремих питань понад 300 депутатів, що є конституційною більшістю, а також чи не найважливішим аргументом є відсутність бюджету на 2009 рік. Водночас, така тактика має в собі загрозу для прем’єра. Адже, якщо вибори відбудуться, то сьогоднішня риторика може, по-перше, знизити явку виборців, які є прихильниками БЮТ, а по-друге, поразка у цій виборчій суперечці „слабкому президенту“ зменшить в очах виборців впливовість та всемогутність ЮВТ.

   Водночас логічна схема поведінки команди президента Ющенка полягає в тому, щоб продемонструвати нездатність Тимошенко бути ефективним прем’єром, якомога довше затягнути перед- та поствиборчий період, надати прем’єрську трибуну Януковичу і також вчергове продемонструвати його нездатність управляти країною. Згідно з такою логікою, в Ющенка з’являються реальні шанси поборотися за другий президентський термін. Тому вибори можуть бути перенесені ще не раз і проводитись навіть не в цьому році, а вже на початку наступного, а поствиборчий період коаліціади, становлення прем’єра, нового Кабміну та керівництва Верховної Ради може затягнутися навіть до травневих свят.

 

 

У кожного своя правда, а перемагає сильніший…

   Загалом же виборча компанія вестиметься навколо дискурсу із визначення найбільшого зрадника. Так, Віктор Ющенко розпускає парламент, оскільки БЮТ та Партія регіонів за незначної, але солідарної підтримки комуністів, своїми спільними голосуваннями зробили спробу ревізії конституційного ладу в країні. БЮТ називає своє голосування ситуативним і корисним для держави та водночас звинувачує президентську „Нашу Україну“ в тому, що саме вони прагнуть союзу із Партією регіонів і тому розпускають парламент. І тільки Партія регіонів скромно мовчить, сором’язливо посміхається та звинувачує помаранчевих у зрадливій політиці та неспроможності реалізувати власні політичні обіцянки.

   Згідно із попередніми соціологічними дослідженнями, БЮТ отримає на майбутніх виборах більшу кількість голосів виборців за рахунок зменшення рівня підтримки пропрезидентської партії. Втім, перемогу на виборах всетаки здобуде Партія регіонів. Однак жодна із цих партій не зможе сформувати більшість. З огляду на рейтинг „Нашої України“ президент свідомо йде на зменшення кількості депутатів від його політичної сили у новому парламенті. Але, з іншого боку, це дасть йому можливість перегрупувати ряди своєї партії, залишивши тільки відданих однодумців та замінити тих, які не виправдали довіри. Вже зараз мова йде про те, що блок „Наша Україна–Народна Самооборона“ покине низка партій, у тому числі і Український народний рух Тарасюка та „Самооборона“ Луценка, натомість залишиться тільки „Наша Україна“ та Українська Народна Партія. Трохи більше голосів зможуть здобути Народна партія Литвина та комуністи. Цікаво, що якщо напередодні виборів 2007 року очікувалася реалізація плану по відновленню помаранчевої коаліції НУта БЮТ, то зараз це виглядає нереально. Очевидно, що більшість, якщо вона взагалі буде сформована, буде складатися із трьох суб’єктів, двоє із яких будуть малими парламентськими партіями із 30-40 депутатами у своїх лавах. Вибирати переможцю виборів доведеться між тими ж комуністами, партією Литвина та „Нашою Україною“. Якщо лідер перегонів не зможе домовитися, то наступить черга другої за величиною парламентської фракції. Згідно з прогнозами, першою право створювати коаліцію повинна мати Партія регіонів. Варіант коаліції Партія регіонів + Народна Партія + КПУ = можливість аж до президентських виборів використовувати класичну для регіоналів риторику, розраховану на проросійську східно-південну Україну.

   Втім, це автоматично забирає президентський адміністративний ресурс, знову підсилює внутрішньопартійну дискусію та робить майже нереальною будь-яку серйозну ініціативу прем’єра. Водночас коаліція ПР + НУ + НП = великі компроміси, на які повинна піти Партія регіонів для того, щоб отримати можливість реалізовувати частину владних повноважень і отримувати від цього дивіденди на майбутні президентські вибори. Як для української політики, яка демонструє негнучкість до компромісних рішень, то коаліція на трьох виглядає фантастикою. З іншого боку, якщо вона утвориться, то це буде ще одна маленька перемога демократії і великий крок до формування європейської політичної системи в Україні. З іншого боку, якщо коаліція так і не зможе утворитися, то це ще раз доведе неспроможність нинішньої політичної еліти домовлятися та продемонструє, що сильна президентська влада буде для України в наступних роках більш ефективною, аніж парламентська республіка.

 

 

 

Український журнал