УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 11/2008

Енергетичну стабільність України може забезпечити вугілля або метан

(Скачати весь номер: 11/2008 [PDF, 2.6 Mb])

   Текст: Юрій Романенко, політолог, керівник спецпроектів

 

 

   Враховуючи, що у нас одні з найбільших в Європі (та й у світі) покладів вугілля, звичайно, реальним видається забезпечення своєї енергетичної безпеки саме через нього. Існує ще й альтернативний вид енергії – метан. Якщо його використовувати і добувати за американськими технологіями, він може повністю перекрити всю потребу України в природному газі. По суті, метан може замінити природний газ – це реально. А обсяги метану оцінюються в трильйони кубометрів. І це знову ж таки пов’язано з вугільною промисловістю. Є кілька програм, завдяки яким за розумного використання можна цілком відчутно зменшити енергетичну залежність від росіян. Але зрозуміло, лише тоді, якщо наступить якийсь стабілізаційний період, а це найближчим часом неможливо через об’єктивні обставини. До того ж, слова Тимошенко про вугілля, – це також реверанс у бік шахтарів, Донбасу і фінансово-промислової групи, пов’язаної з Партією регіонів. Тому тут, очевидно, маємо радше політичні інтриги, аніж серйозні наміри змінити енергополітику України.

   Тепер на першому місці стоятиме питання про безпеку, оскільки найважливіше – безпека всіх транспортних коридорів та нафтопроводів. Потихеньку будуть усуватись ідеї розвитку нових проектів, оскільки цілком очевидно: за економічної кризи, яка все ширше розгортається, широкомасштабні проекти типу „Баку–Джейхан“ або „White Stream“ автоматично опиняються під питанням. Адже криза ліквідності, яку тепер  відчувають західні фінансові ринки, не дозволить забезпечити достатнє фінансування. До того ж відбувається спад попиту, і це достатньо чітко видно, наприклад, на нафтопродуктах. А найголовніше те, що всі ці проекти знаходяться в зоні геополітичних інтересів великих гравців – Росії, США, ЄС тощо. Тому слід чекати гострої дискусії стосовно майбутнього вуглецевої економіки, оскільки тепер кожен намагається сконцентруватися на збереженні впливу у своїй зоні відповідальності. Росія, наприклад, в Азербайджані. Власне після візиту Дмитра Медвєдєва до Баку можна сказати, що росіяни вже зламали Азербайджан. Принаймні Азербайджан не потрапив під вплив Штатів, на нього активно тиснули, і росіяни дуже серйозно займались президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим, завдяки чому їм і вдалося відсторонити азербайджанців від США.

   Щодо стосунків між Росією та Україною у газових питаннях, то тут усе залежить від того, хто залишиться в українському уряді. Якщо залишиться Юлія Тимошенко, росіяни максимально допоможуть з тим, аби записати їй в актив цю перемогу. А якщо її приберуть, будуть перевибори, росіяни використовуватимуть нестійкість, щоб тиснути на Київ, і будуть підігрувати Тимошенко в ході виборчої кампанії різного роду загрозами з приводу підвищення цін. Тому, можливе нове коло газової війни. Підвищуючи ставки, росіяни таким чином вибиватимуть більші поступки від тих українських гравців, з якими вони ведуть свою політичну гру. І у цей спосіб добиватимуться для себе прийнятних рішень.

 

 

Український журнал