Ukraiński Żurnal - 10/2007
Без муки нема науки
(Скачати весь номер: 10/2007 [PDF, 3 Mb])Текст: Валентина Люля, Прага
Букви якось мішалися перед його очима, і він ніколи не міг спізнати їх з лиця, котре «ш», а котре« т», котре «люде», а котре «мисліте». Про читання вже ніщо й говорити. Чи причина тому була в його непонятливості, чи в кепськім навчанні професора, сього не знати; то тільки певно, що, крім Гриця, таких «туманів вісімнадцятих» між тогорічними школярами було 18 на 30, і всі вони під час того шкільного року робили собі блискучі надії, як то буде гарно, як вони увільняться від щоденних різок, позаушників, штурханців, «пац» та «попідволосників» і покажуться знов у повнім блиску своєї поваги на пасовищі.
«Грицева шкільна наука», Іван Франко Навчання дітей не завжди було таким, як сьогодні, коли є класи, вчителі, оцінки, перерви та канікули. У IX-X століттях в Україні, та й у Європі люди вчилися самі. Знання передавалося з покоління в покоління, від батька — синові, від матері — доньці, і вчилося лише те, що було необхідно для життя. Тепер ця система освіти називається народною педагогікою. Домашніх бібліотек на той час у селян і міщан не було, тому головним засобом навчання була усна народна творчість. Від народження дитину супроводжували пісні, казки, прислів’я та приказки, які вона чула від дорослих. І це було першою наукою: розділяти добро і зло, не бути лінивим, бути слухняним. Етично-моральні основи мали чи не найважливіше значення в тодішньому вихованні. Майже до 5-6 років вихованням дитини займалася мати. Потім дівчатка й далі залишалися з матір’ю і вчилися жіночої роботи по господарству, а хлопчики більшість часу проводили з батьком і вчилися від нього чоловічої праці. Якщо це були селяни, то — роботи в полі і коло худоби, якщо міщани, то — ремесла.Пройшовши школу народного навчання, людина мала знання з астрономії, метереології, медицини, біології та математики. По зоряному небу вміла читати, яка пора року, коли дні зимового та літнього сонцестояння, а це було необхідно для вчасного засіву та збору врожаю. За допомогою прикмет визначали, якою буде погода. Знали також, які рослини мають лікарські властивості, коли їх треба збирати, і які хвороби якими травами лікувати. І, звичайно ж, — знання з математики, бо без неї ні поле виміряти, ні урожай порахувати, ні купити-продати. Одиниці були паличками, десятки — хрестиками, сотні — кружечками, тисячі — квадратами. Відомі були нашим предкам і дробові числа.Але найважливішим у навчанні дітей була висока моральність та духовність. Писемним прикладом цього, збереженим до наших днів, є «Поученіє дітям» Володимира Мономаха.Ось деякі з повчань: «Усього ж паче — убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте [і] не повелівайте вбити його; якщо [хто] буде достоїн [навіть] смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської»; «Паче всього — гордості не майте в серці і в умі»; «Старих шануй, як отця, а молодих — як братів»; «У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. Не покладайтесь на тивуна, ні на отрока, щоби не посміялися ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого»; «Лжі бережися, і п’янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло»; «Недужого одвідайте, за мерцем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте». З розповсюдженням на території України кирилиці починає розвиватися писемність. У першу чергу це стосувалося духовенства. А воно, своєю чергою, стало вчителями для дітей з багатих родин. Відомо, наприклад, що донька Ярослава Мудрого, Анна Ярославна, володіла кількома мовами, серед яких і грецька, і латина, також добре вона знала праці античних філософів.Цікаво, що в добу козацтва хлопці мали свою специфічну школу. На острові Хортиця (м.Запоріжжя) була окрема частина, яка називалася «балка Молодняк», і там відбували навчання хлопці, які щойно прибули на Запорізьку Січ. Кожен етап навчання мав своє означення: молодики, джури, учні січових, сотенних та полкових шкіл. Крім військового мистецтва юнаки вчилися читанню, писанню, релігії. Клас, урок, навчання грою В період середньовіччя та впродовж іще кількох століть наукові й освітні центри Європи концентрувалися при монастирях. Перекладаючи з грецької на латину, європейське духовенство не лише перекладало твори античних філософів, але й паралельно мало можливість їх вивчати. Засновниками перших європейських шкіл було також духовенство. Цікавим є те, що в тодішній системі освіти, крім таких предметів, як читання, писання, математика і релігія, обов’язковими для вивчення були риторика, філософія та поезія. За європейським зразком з’являються подібні школи і в Україні. Дітей навчають дяки. Спочатку діти вчаться на церковно-слов’янській мові, але з часом латинська та польська витісняють її.Новим явищем в освіті було створення братських шкіл. Перша виникла у Львові 1586 року. Така ж братська школа, заснована в Києві 1615 року, стала згодом Києво-Могилянською академією. Навчання також провадилося латиною та польською. Через історично-політичні обставини того часу та відсутність українських граматик діти не мали можливості вчитися українською. Причому в Україні жінки та дівчата також вміли читати та писати, чого не було, наприклад, у Росії.Але справжнім переворотом в системі освіти стала концепція виховання Яна Амоса Коменського. Чех за походженням, цей вчитель-філософ уперше сформулював методику навчання дітей, за якою вчаться й сьогодні. Він спробував зламати бар’єр, який існував між учнем та знаннями. В 1632 році Коменський написав одну з найвизначніших своїх праць чеською мовою «Дидактика». Основа його вчення полягає в тому, що дитина повинна розуміти те, що вчить. А саме навчання має бути для дитини цікавим — навчання грою. Коменський вперше застосовує новий метод вивчення іноземної мови — кожне іноземне слово супроводжує малюнок, таким чином учень не бездумно повторює невідомі слова за педагогом, завчаючи їх напам’ять, але й розуміє, про що йдеться. Коменський був першим автором підручника іноземної мови «Світ чуттєвих речей в малюнках». Крім цього, засадничим правилом Коменського було йти від простого до складного. І досі кожен, хто вивчає педагогіку, має знати золоте правило дидактики сформульоване Коменським: покажіть дитині все, що можна побачити, дайте дитині доторкнутися до всього, до чого можна доторкнутися.Крім власне навчання Коменський реформував школу, зробивши її такою, якою вона є нині. Він увів поняття «клас» — приміщення, де є шкільна дошка, вчитель і певна кількість учнів. Він розбив класи на вікові категорії, щоб малюки, які тільки починають вчитися, не перебували в одному просторі зі старшими і не вчили того, чого не в змозі зрозуміти. Він також впровадив поняття «урок» — відтинок часу для навчання, після якого є перерва.Коменський також пропонує розділити навчання та виховання дитини на кілька етапів. Перший — материнська школа, тобто йдеться про те, що дитина виховується батьками до 6 років удома. Другий — школа рідної мови, від 6 до 12 років, коли дитина вивчає рідною мовою арифметику, граматику, геометрію, географію, природознавство, Святе Письмо та знайомиться з найважливішими ремеслами. З 12 до 18 років — етап латинської школи або гімназія, де учні вивчають філософію, латину, поезію, риторику, природознавство, історію, алгебру, геометрію.Щоправда, пропозиції Коменського прижилися не відразу, тому й Франкового Гриця на зламі XIX-X ст. учитель називає «туманом вісімнадцятим», хоча хлопчик ретельно повторював за вчителем «абабагаламага» з церковно-слов’янської азбуки.З розвитком промисловості наприкінці XVIII століття у світі збільшується попит на освічених працівників. Імператриця Австро-Угорської імперії Марія Терезія в 1774 році запроваджує обов’язкове навчання для всіх дітей імперії. Навчання складалося з релігії, читання, писання та арифметики. Батьки ж, чиї діти з якихось причин не ходили до школи, повинні були платити штраф.Але освіта набуває дійсно якісного рівня після того, як вчителями перестають бути дяки та писарі. Наприкінці XIX століття, коли Астро-Угорська та Російська імперії починають переживати кризу, серед молодої інтелігенції набирає популярності рух, який мав на меті просвітницьку діяльність серед народу — навчання читати й писати рідною мовою є пріоритетним. Проблема рідної мови була насущною майже для всіх народів обидвох імперій. В Україні школи були лише з польською та російською мовами викладання, подібно як у Чехії — лише німецькою.
