УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 10/2009

Два листи і один телефонний дзвінок

(Скачати весь номер: 10/2009 [PDF, 2.7 Mb])

   Текст: Лубош Палата, редактор газети „Лідове новіни“

 

   „Не люблю річниці“, – сказав колись один із заступників шеф-редактора нашої газети. Річниць у другій половині цього року в Центральній Європі дійсно багато. Особливо важливими є дві – 1939 та 1989 років. Коли я нещодавно відвідав польське місто Гданськ, побачив там плакат, на якому було змінено лише одну цифру – трійку перемальовано червоною барвою на вісімку.

   Про першу річницю впродовж минулих тижнів писалося багато. Історія не дарма називається слугою політики – у випадку подій сімдесятилітньої давності її використовували у найрізноманітніших цілях. Конференції, книги, статті та документальні фільми не додали багато нових фактів. І чим менше було нових фактів, тим більше з’являлося нових інтерпретацій.

   А на пам’ятних урочистостях, присвячених початку війни, у Гданську, де першого вересня зібралася вся Європа, – з Росією, але без Сполучених Штатів, – вражало те, наскільки мало згоди можуть досягнути притомні державні представники і політики.

   Слова польського прем’єра Дональда Туска про те, що радянські вояки принесли Польщі та Центральній Європі звільнення від нацистів, але не свободу, бо її вони самі не мали, роздратували і росіян, і Захід.

    Нашу історичну суперечку з сьогоднішньою Москвою Західна Європа не розуміє. Вона не мала безпосереднього досвіду сталінізму, та й тепер є настільки віддаленою від Росії, що може дозволити собі плекати ілюзії щодо неї.

   Однак ілюзії залишились не у всіх. На щастя для нас, чверть німців мала прямий досвід панування Кремля. Саме вони, на чолі з колишніми антикомуністичними дисидентами, написали наприкінці серпня відкритого листа, адресованого передусім полякам, проте, зрештою, нам усім.

    Вони нагадали в ньому один забутий факт, а саме, що німці розпочали війну, в результаті якої Сталін отримав можливість великого походу на Центральну Європу. Через це половина континенту потрапила у залежність від злочинного комуністичного тоталітаризму. Жодний з народів нашої частини континенту, за винятком, можливо, чехів (хоч і в цьому випадку є свої нюанси), не обрав комунізм добровільно. Всім він був нав’язаний силоміць сталінським СРСР. Німці вже вибачились практично за все, що скоїли за часів Другої світової війни. Але відповідальність за те, що відкрили комуністичній диктатурі щлях до Центральної та Східної Європи, взяли на себе вперше. Під листом, текст якого був опублікований в польських газетах, підписалися відомі особи німецької політичної сцени. Однак найважливішого підпису – підпису канцлера Німеччини Ангели Меркель, – там не було. Це б не зашкодило, якби Меркель першого вересня сказала ці слова у присутності Путіна, Туска, Тимошенко та багатьох інших політиків. Однак нічого подібного не сталось, у Гданську ми стали свідками лише чергового ритуального німецького посипання голови попелом за війну. Про комунізм Меркель не сказала ані слова. Натомість до атаки на історію наприкінці серпня вдалася путінська Росія. Спочатку розпочалась канонада режимних російських істориків, які витягли на світло найабсурдніші звинувачення сталінського штибу – що це Польща готувала разом ізГітлером напад на Радянський Союз, що пакт Молотова–Ріббентропа лише випередив укладення союзного договору між Заходом і Німеччиною, що за Катинь несуть відповідальність німці тощо.

    Коли порох осів, у напад перейшов сам Володимир Путін. У великому листі полякам, який мабуть особисто не складав, він допустив, що пакт з нацистами був помилкою, але відразу ж додав, що з Гітлером напередодні війни намагались домовитись усі. Нагадав полякам, що вони після Мюнхенського договору 1938 року з благословення Гітлера окупували частину Чехословаччини. Провину за Катинь визнав, але одночасно згадав про трагедію радянських вояків, полонених після „дива на Віслі“. А зміст листа потім повторив і в Гданську. Отож, битву за минуле росіяни виграли. Кілька тижнів по тому виграли і битву за майбутнє, коли американський президент Барак Обама телефонним дзвінком до Праги та Варшави скасував домовленості щодо приходу американців до Польщі та Чехії на бази протиракетної оборони.

   Нам, чехам i полякам, залишається лише сподіватися, що це не стане приводом до іншої річниці. Набагато більше схожої на роковини 1939 року, ніж на річницю 1989-го.

Український журнал