Ukraiński Żurnal - 10/2009

Midrasz

(Скачати весь номер: 10/2009 [PDF, 2.7 Mb])

   Текст: Іза Хруслінська, Варшава 

 

   „Мідраш“ – назва, запропонована засновником Константи Гебертом, спочатку викликала суперечки: на івриті це слово означає коментар до біблійного тексту. І тому вона могла натякати, що журнал носитиме релігійний характер par excellence. Однак цього не сталося, хоча релігійна проблематика є для журналу важливою.

 

 

    На шпальтах єврейського суспільно-культурного щомісячника „Мідраш“, започаткованого у Варшаві 1997 року, обговорюються різні напрями сучасного юдаїзму. „Мідраш“ намагається показувати різноплановість єврейського життя, протидіючи стереотипу, згідно з яким євреїв показують ортодоксами у традиційному одязі.

   Пріоритетом видання є показ подій, інтелектуальних та культурних, чи ширше – суспільно-культурних, важливих для єврейського світу (у глобальному розумінні), але також істотних для єврейської спільноти Польщі. За кільканадцять років свого існування „Мідраш“ багаторазово піднімав важкі для польської спільноти питання, зокрема такі, як проблема повернення приватної власності, націоналізованої державою після 1945 року, проблема єврейської ідентичності (релігійної та світської), груповий портрет наймолодшого покоління польських євреїв, цивілізаційні питання єврейської спадщини в Польщі, питання опіки над пам’ятками єврейської  матеріальної культури, світськими та релігійними. Багато з цих істотних проблем виявилися досить складними в описанні. Номер „Мідраша“, присвячений явищу конверсії (коли особи без єврейських коренів або ж особи єврейського походження,але іншого віросповідання вирішують перейти в ортодоксальний юдаїзм), унаочнив чимало питань та сумнівів. Згідно із законом Талмуду, освяченим традицією, євреями є ті, чия мати була єврейкою. Однак, не применшуючи права інших на перехід в юдаїзм, варто замислитися, наскільки люди, які стають повноправними членами єврейської спільноти, ототожнюють себе з євреями в етнічному сенсі чи відчувають зв’язок з єврейською традицією. Декого з них годі шукати на урочистостях 19 квітня під пам’ятником Героям гетто власне тому, що вони не мають сентиментальних зв’язків з цим аспектом єврейської спадщини. Може, їх слід було би визначити як поляків юдейського віросповідання? Видання намагається відповісти на це, загалом нелегке, питання.

 

 

Світські євреї

   Подібна ситуація з номером журналу, присвяченим єврейській молоді. Редакція спробувала поставити запитання про самоусвідомлення молодих людей, про їхнє почуття ідентичності. Коли саме вони її набули, як намагаються її поглибити, якщо взагалі намагаються. Часто виявлялося: ті, хто наважувався культивувати єврейський аспект своєї ідентичності, стикалися з неохочим сприйняттям у власних родинах. Іншою проблемою, характерною для польського єврейського середовища після 1989 року, є відсутність стабільності: упродовж останніх кільканадцяти років до єврейської спільноти долучилося багато осіб, багато також вийшли з неї. Це були люди, які декларували, що вони євреї і хочуть бути євреями, хочуть бути частиною єврейської спільноти, а потім в результаті якогось внутрішнього процесу вирішували відійти. Після 1989 року з’явилося чимало осіб, які дізналися про своє єврейське коріння, що часто раніше приховувалося їх родинами. Або людей, які починали відважніше говорити про ці ідентичності. Коли, однак, вони примірювалися до щоденного функціонування в гроні інших євреїв, виявлялося, що для них це щось чуже, вони не почувалися комфортно і вирішували відійти. Іншим сумним явищем є постійне стале скорочення найстаршого покоління польських євреїв – людей, які пам’ятають довоєнні часи. Впродовж багатьох років вони могли становити – і найчастіше становили – природний сполучник між двома епохами єврейських подій ХХ ст.: до та після Голокосту.

   Здається, що світські євреї Польщі становлять чи не найстабільнішу групу. Може тому, що в Польщі досить важко бути ортодоксальним євреєм. Світські люди, яким „Мідраш“ присвятив цілий номер, належать до тих євреїв, які завжди в загальних рисах знали про своє походження, більш-менш ідентифікували себе з єврейською спільнотою або принаймні – уникаючи більшої патетики – з єврейською долею. Водночас вдається зауважити певну слабкість цієї групи, яка походить з лівих течій. Ліві ідеї в сучасній Польщі (що ведуть родовід з передвоєнної Польської cоціалістичної партії чи єврейської соціалістичної партії Бунд) підлягли деструкції. Своєю чергою, внаслідок Голокосту був знищений величезний пласт світської єврейської культури, а також світська культура їдиш. Середовище євреїв у Польщі втратило свої орієнтири. Як наразі виявилося, є небагато творчих ідей щодо того, як залишатися світським євреєм поза участю в традиційних єврейських урочистостях, на кшталт річниці повстання у Варшавському гетто 19 квітня 1943 року. Це також проблема інших єврейських світських спільнот в усьому світі, але там, де ці спільноти чисельніші, раніше чи пізніше виділяється група, що пропонує цікаві ініціативи. Так, наприклад, відбувається в Аргентині. Ізраїль становить істотний елемент єврейської ідентифікації в усьому світі, також – і для євреїв у Польщі. На шпальтах „Мідраша“ ізраїльській тематиці присвячено чимало місця. Редактори видання усвідомлюють, яким важливим елементом сучасної єврейської цивілізації є Ізраїль, та ідентифікуються зі значною частиною ізраїльської культури, а також з івритом, з літературою, створеною в Ізраїлі. Ця територія важлива для більшості євреїв (вони мають там близьких родичів та друзів). Найчастіше це євреї, які виїхали після 1956-го або після березня 1968-го. Ізраїль важливий не лише як символічна колиска народу– неоціненне його значення також у духовному та релігійному вимірі.

 

 

Огидне обличчя польської сучасності

   До групи тем, які висвітлює „Мідраш“, надзвичайно істотною для єврейської спільноти у Польщі є тема антисемітизму та Голокосту. А також спроби проаналізувати, яким чином культивується пам’ять про євреїв, прослідкувати, що відбувається з пам’ятками єврейської матеріальної культури. Виявляється, що чимало людей у містах та містечках опікуються єврейськими цвинтарями, і це нерідко стає невід’ємною часткою їхнього життя. Часами – всупереч оточенню, часами – за сприяння оточення. „Мідраш“ присвятив один із номерів проблематиці цвинтарів. На жаль, значна частина кладовищ занедбана, понищена. В Польщі (не лише в провінції, але й у великих містах) чимало єврейських пам’яток знаходяться в жалюгідному стані. Доля єврейських пам’яток, давніх місць культу, цвинтарів становить огидне обличчя польської сучасності. З одного боку, існує мода на єврейську тематику та культуру, з’являються цікаві публікації, в тому числі й наукові; люди без єврейського коріння займаються дослідженнями на ниві юдаїки, гебраїстики, вивчають історію євреїв у Польщі. З іншого боку, в Польщі (особливо в провінційній) надалі побутує страх, що євреї повернуться й заберуть свою власність – і це попри усвідомлення, що більшість польських євреїв загинули під час останньої війни. Така форма антисемітизму не є маргінальною, хоча виникає здебільшого у вербальній сфері, передовсім у висловлюваннях анонімних коментарів  iнтернеті.