УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 10/2009

Матриця ідентичності українських євреїв

(Скачати весь номер: 10/2009 [PDF, 2.7 Mb])

   Текст: Йосиф Зісельс, Київ

 

   Тема відновлення єврейської культури в Україні торкається також питання сьогоднішньої єврейської ідентичності. Бо ідентичність – це не константа, яка не змінюється в часі і просторі. Наприклад, за дослідженнями, які проводилися американськими науковцями, ідентичність євреїв, які проживають в Ізраїлі і в Америці, настільки різна, що вони не тільки не співпадають сьогодні в часі, але навіть не можна побачити, що вони походять з одного кореня. Справа в тому, що середовище, серед якого проживає та чи інша націо нальна група, дуже сильно впливає на форму цієї ідентичності. Неможливо, наприклад, уявити собі в Америці єврея-християнина. А в Росії це можливо. І тепер, коли ми живемо в Україні, яка ніяк не може визначитися зі своїм вибором – чи їй бути західною європейською країною, чи східною, то і ми, євреї, хоч нас тут невеликі групи, також повинні визначитися: чи ми хочемо бути такими, як європейські євреї, чи ми хочемо бути такими, як євреї східні.

   Тому говорити сьогодні про ідентичність українських євреїв дуже складно. Колись, наприкінці ХІХ сторіччя, їхня ідентичність мало чим відрізнялася від європейської ідентичності. Особливо тих, які проживали у Польщі, в Австро-Угорській імперії. Вона була майже такою, як західноєвропейська, з особливостями східного менталітету. Згодом, після трансформації ХХ ст., після революції 1917 р. і Голокосту, звичайно, неможливо було втримати ту саму форму і стан тієї ідентичності. Якщобудемо говорити про ідентичність по відношенню до релігійної чи етнічнокультурної складової, то ми побачимо, що на заході Європи та в Америці більше навантажена релігійна складова ідентичності. А на сході – етнічно-культурна. Так сталося. Відношення до релігії на сході і на заході євразійського континенту різне,навіть, можна сказати, протилежне. Релігія – це дуже складна система, але спрощено вона має два полюси: раціональний – тобто закон, і ірраціональний – віра. На заході більш навантажений раціональний елемент, тобто закон, а на сході – віра. Для людей заходу, Західної Європи і, відповідно, Сполучених Штатів Америки, впродовж сторіч релігійні норми, навіть ірраціональні, перейшли на раціональний рівень закону. Тобто на право співіснування людей у суспільстві. В основному на це вплинули різні реформаторські рухи в Європі і навіть католицька церква. На сході, в східних  імперіях, церква ніколи не була самодостатньою, ніколи не грала самостійну роль у державі. Так сталося, що ірраціональний елемент – віра – навантажений більше ніж закони. З цього випливають дуже важливі характеристики. Наприклад, з цього випливає правовий характер західного суспільства і неправовий характер східного суспільства, як це не дивно. Тому в єврейській ідентичності це також відображається. Ті євреї, що живуть на сході, живуть під впливом східних форм ідентичності. Тому, коли ми зустрічаємося зі своїми західними колегами, розмовляємо нібито однією мовою, оперуємо одними категоріями – насправді ж ми дуже різні. Оскільки, все ж таки, релігійний чинник є досить важливим у понятті ідентичності, то, на жаль, ми можемо сказати, що після 70 років радянської влади, після Голокосту релігійний чинник єврейської громади пострадянського простору дуже мало навантажений. Наприклад, в синагогу ходить може 1 відсоток, але деякі норми, деякі свята відзначає, скажімо, 10 відсотків. І ці моменти входять складовою частиною до такого інтегрованого поняття ідентичності. Але більшість немає цих складових. У них є інше. Оскільки ми є пострадянським, постколоніальним суспільством, то в нас ще багато елементів тієї ментальності, ідентичності, яка була в радянські роки, тим більше, що я більшу частину життя прожив все ж таки в радянському суспільстві, хоч і був антирадянщиком.

    Радянська держава намагалася знищити всі ознаки ідентичності, не тільки євреїв, але й інших етнічних груп, і залишити тільки фольклорні ознаки, щоб демонструвати, що є такі соціальні питання, які в Радянському Союзі вирішуються позитивно. То як це не дивно, а може смішно, основною складовою ідентичності радянських євреїв був антисемітизм. Оскільки він існував як серйозний фактор державного життя – суспільного, адміністративного, – то в ідентичності євреїв він займав дуже важливе місце. Якщо не було релігії, не було культури, не було мови, але був антисемітизм, то це те, що поєднувало людей між собою. Це було темою всіх розмов у єврейському середовищі, таким чином, негативний чинник став однією з найважливіших складових єврейської ідентичності радянських часів. І він зараз, по інерції, ще частково залишається. Ми не можемо точно сказати, можемо говорити приблизно, що в деяких містах до 30 відсотків, у деяких – 80 відсотків євреїв так чи інакше мають відношення до єврейського життя. Що це означає? Вони користуються або якоюсь єврейською програмою, вони приходять на єврейські свята – якщо не приймають активної участі, то як глядачі вони там присутні. Це те, чого не було 20 років тому. Це означає, що ми знаходимось у періоді зміни ідентичності радянської на таку, яка через одну генерацію, через дві, стане ідентичністю українських євреїв. Я сподіваюся, що вона буде відрізнятися від ідентичності російських євреїв, білоруських євреїв, молдовських євреїв. Так, як відрізняються між собою ідентичності європейських євреїв різних країн.

    Зараз важко собі уявити, але Україна сама знаходиться у пошуку свого національного формовираження. Коли Україна знайде свою матрицю ідентичності, то це допоможе також віднайти ідентичність меншинам.

   Якщо Україна дійсно вибере європейський, західний шлях, це буде стимулювати і нас трансформувати свою ідентичність, – можливо, підсвідомо, – в таку, яка більш підпадає під ідентичність євреїв Європи, де релігійні чинники є більш навантажені, аніж етнічно-культурні.

 

Український журнал