УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 12/2009

Aрхіви ще не видали всіх секретів

(Скачати весь номер: 12/2009 [PDF, 2.4 Mb])

   Чеський Інститут студій тоталітарних режимів оприлюднив нещодавно на своєму офіційному сайті список 985 осіб (із загального числа 1028), які наприкінці 1989-го, працювали агентами чехословацької розвідки. Розвідники цікавилися 39 країнами світу і координували свою діяльність з радянською КДБ. Найбільше чехословацьких шпигунів працювало під різним – здебільшого дипломатичним – прикриттям у Австрії, Німеччині та Франції. В світовій практиці таких прикладів небагато, тому цей крок викликав чималі емоції. Але ще більше галасу наробило оприлюднення списків EZO і SEZO, тобто списків осіб, якими комуністична держбезпека Чехословаччини цікавилася, і кого перевіряла. Згодом декого з них держбезпека переслідувала, інших залучала у власні лави – робила з них довірених осіб та кандидатів у "сексоти" (секретні співробітники). Списки з тисячами імен та спеціальною системою пошуку потрапили в інтернет не зусиллями офіційної установи, як очікувалось, а приватної особи – колишнього дисидента, а нині громадського активіста Станіслава Пенца. За його словами, списки він одержав уже давно відколишнього директора словацького ІНП Яна Лангоша (у 2005-му Лангош загинув у автокатастрофі). За кілька днів списки EZO і SEZO з веб-сторінки www.svazky.cz зникли. Пенца залякали скаргами та судовими позовами.

   Інститут студій тоталітарних режимів не виключає, що одного разу він також оприлюднить такі ж списки EZO і SEZO. Щоправда, після того, коли їх буде опрацьовано і виправлено помилки. В чеських ЗМІ пролунали припущення, що Інститут останнім часом зосереджується не так на розкритті архівних матеріалів, як на власній інтерпретації минулого.

   Чехія і Словаччина 17 листопада відсвяткували 20-у річницю революції 1989 року. В обидвох нащадків колишньої федерації вже роками під різними назвами існують інститути національної пам’яті, та ні Братислава, ні Прага в справі комуністичного минулого крапки ще не поставили. Процес обробки архівних матеріалів триватиме не один рік. Лиш би не пропала політична воля і не взяв верх „вибірковий” підхід…

 

Богдан Копчак, Прага

Український журнал