Ukraiński Żurnal - 12/2009

Василь Голобородько: вибране

ЗМІНЕНИЙ ГОЛОС

Хоч хата моя й одноповерхова,

але для сусіда, який мене викликає з дому,

вона двоповерхова

(епіфанія:

хата одноповерхова,

але яка мислиться двоповерховою –

символ за ознакою:„бути тим, що недосяжне для інших”).

Сусід викликає мене голосом,

якого я від нього ніколи не чув,

та й сам він за все своє життя

жодного слова не вимовив отаким голосом –

це для того, щоб я знав, що він уже не сусід

із звичним для нього й для мене голосом

(епіфанія:

сусід із зміненим голосом –символ за ознакою:

„бути тим, хто є незнайомцем”).

Але у тому зміненому

– є ж якісь підстави, й вагомі, для того,

щоб голос було змінено ! –

голосі,

у тому викликанні зміненим голосом,

міститься і його знання моєї давньої провини,

і осуд мене за ту провину,

і – вирок.

Отакий змінений голос

перед моєю одноповерховою хатою!

ОБМІН УСМІШКАМИ

Під час нашої зустрічі

ти усміхаєшся мені,

розтуляєш губи, дві губи –

розриваєш повздовж надвоє рибину,

на цей раз пропонуєш віддати мені

ту частину, яка без хребта та без голови,

а собі залишити ту частину,

яка з хребтом та з головою.

Коли ж я у відповідь

усміхатимуся тобі –

розриватиму повздовж надвоє рибину,

собі залишатиму ту частину,

яка з риб’ячим хребтом та з головою,

а тобі передаватимуту частину розділеної рибини,

яка без хребта та без голови.

ПІД ПОЛАГОДЖЕНИМ ДАХОМ

Щоосені поправляю дах,

щоб і краплі не протекло.

Аж сьогодні виявилося,

наскільки мої зусилля були марними –

краплі тихо течуть по щоці

і я їх витираюлівим рукавом.

ПОДВІЙНА КАТАСТРОФА

Через брак грошей

квартира і досі не облаштована –

книжки лежать стосиками попід стінами,

мов у японського студента.

Так давно лежать,

що вже й звик до такого інтер’єру,

та й безпомильно орієнтуюся у пошуках потрібної книжки.

(Епіфанія:

книжки на звичному місці –

символ за ознакою

„бути тим, що приносить спокій”).

Але варто ненароком якусь книжку покласти

на неналежне їй місце,

як відразу усе змінюється –

вишина стосика, та й не одного,

зазнає зміни інтер’єр,

от якби він змінився,

коли б під стіною поставити,

прихиливши, садовий заступ,

а від того всього змінюється і все моє життя:

пошуки потрібної книжки стають тривалішими,

у вікно, на розквітлу вишню під

сусіднім будинком,

милуватися часу не знаходиться.

Повернутися до попереднього стану неможливо –

не знаю, в якому саме порядку

знаходилися мої книжки

у стосиках попід стінами

до катастрофи.

(Епіфанія:

книжки не на своєму місці –

символ за ознакою

„бути тим, що викликає тривогу”).

Де тепер шукатиму Шевченка?

Де тепер шукатиму Саченка?