Ukraiński Żurnal - 12/2009
Василь Голобородько: вибране
(Скачати весь номер: 12/2009 [PDF, 2.4 Mb])ЗМІНЕНИЙ ГОЛОС
Хоч хата моя й одноповерхова,
але для сусіда, який мене викликає з дому,
вона двоповерхова
(епіфанія:
хата одноповерхова,
але яка мислиться двоповерховою –
символ за ознакою:„бути тим, що недосяжне для інших”).
Сусід викликає мене голосом,
якого я від нього ніколи не чув,
та й сам він за все своє життя
жодного слова не вимовив отаким голосом –
це для того, щоб я знав, що він уже не сусід
із звичним для нього й для мене голосом
(епіфанія:
сусід із зміненим голосом –символ за ознакою:
„бути тим, хто є незнайомцем”).
Але у тому зміненому
– є ж якісь підстави, й вагомі, для того,
щоб голос було змінено ! –
голосі,
у тому викликанні зміненим голосом,
міститься і його знання моєї давньої провини,
і осуд мене за ту провину,
і – вирок.
Отакий змінений голос
перед моєю одноповерховою хатою!
ОБМІН УСМІШКАМИ
Під час нашої зустрічі
ти усміхаєшся мені,
розтуляєш губи, дві губи –
розриваєш повздовж надвоє рибину,
на цей раз пропонуєш віддати мені
ту частину, яка без хребта та без голови,
а собі залишити ту частину,
яка з хребтом та з головою.
Коли ж я у відповідь
усміхатимуся тобі –
розриватиму повздовж надвоє рибину,
собі залишатиму ту частину,
яка з риб’ячим хребтом та з головою,
а тобі передаватимуту частину розділеної рибини,
яка без хребта та без голови.
ПІД ПОЛАГОДЖЕНИМ ДАХОМ
Щоосені поправляю дах,
щоб і краплі не протекло.
Аж сьогодні виявилося,
наскільки мої зусилля були марними –
краплі тихо течуть по щоці
і я їх витираюлівим рукавом.
ПОДВІЙНА КАТАСТРОФА
Через брак грошей
квартира і досі не облаштована –
книжки лежать стосиками попід стінами,
мов у японського студента.
Так давно лежать,
що вже й звик до такого інтер’єру,
та й безпомильно орієнтуюся у пошуках потрібної книжки.
(Епіфанія:
книжки на звичному місці –
символ за ознакою
„бути тим, що приносить спокій”).
Але варто ненароком якусь книжку покласти
на неналежне їй місце,
як відразу усе змінюється –
вишина стосика, та й не одного,
зазнає зміни інтер’єр,
от якби він змінився,
коли б під стіною поставити,
прихиливши, садовий заступ,
а від того всього змінюється і все моє життя:
пошуки потрібної книжки стають тривалішими,
у вікно, на розквітлу вишню під
сусіднім будинком,
милуватися часу не знаходиться.
Повернутися до попереднього стану неможливо –
не знаю, в якому саме порядку
знаходилися мої книжки
у стосиках попід стінами
до катастрофи.
(Епіфанія:
книжки не на своєму місці –
символ за ознакою
„бути тим, що викликає тривогу”).
Де тепер шукатиму Шевченка?
Де тепер шукатиму Саченка?